ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

25 вересня 2020 року м. Харків Справа №913/398/16

Провадження №9/913/398/16

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

при секретарі судового засідання Романенко Т.М.,

розглянувши матеріали скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 21.04.2020 №01-02-45/696 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 293054724 грн 97 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача) - адвокат Абісов А.В., на підставі довіреності №14-496 від 20.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000210 від 21.05.2018;

від відповідача (боржника) - представник не прибув;

приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. - не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-203-Н в розмірі 293054724 грн 97 коп., з яких: 157867174,60 грн. - сума основного боргу, 60671011 грн 27 коп. - пеня, 6528106 грн 17 коп. - 3 % річних, 67988432 грн 93 коп. - інфляційні нарахування.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16, з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 про виправлення описки, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення 293054724 грн 97 коп. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 106514651 грн 54 коп., інфляційні нарахування в сумі 67988432 грн 93 коп. та 3% річних у сумі 6528106 грн 17 коп., разом - 181031190 грн 64 коп., крім того, судовий збір у розмірі 162312 грн 33 коп. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 51352523 грн 06 коп. припинено. У задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 60671011 грн 27 коп. відмовлено.

21.06.2016 Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 14.06.2016 № 913/398/16.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2016 у справі №913/398/16 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16 строком на 3 роки, а саме до 01.11.2019.

23.04.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від АТ «Луганськгаз» надійшла скарга від 21.04.2020 №01-02-45/696 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 у справі №913/398/16, у якій просить:

1. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження;

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16;

3. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

4. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 скарга передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.04.2020 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги АТ «Луганськгаз» від 21.04.2020 №01-02-45/696 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 у справі №913/398/16 до повернення справи №913/398/16 до Господарського суду Луганської області.

15.05.2020 АТ «Луганськгаз» звернулося до господарського суду з заявою від 12.05.2020 №01-02-45/835 про збільшення вимог скарги про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця у справі №913/398/16, у якій просить:

1. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження;

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16;

3. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

4. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди;

5. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.05.2020 було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви АТ «Луганськгаз» від 12.05.2020 №01-02-45/835 про збільшення вимог скарги про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця у справі №913/398/16 до повернення справи №913/398/16 до Господарського суду Луганської області.

Справа № 913/398/16 повернулась до Господарського суду Луганської області - 15.09.2020.

У зв`язку з тим, що суддя Смола С.В. з 14.09.2020 по 25.09.2020 приймає участь у тренінгу з підготовки суддів з прав інтелектуальної власності (наказ по суду № 32-сп від 26.08.2020), на підставі розпоряджень керівника апарату суду від 15.09.2020 №137-р та № 138-р, було здійснено повторний авторозподіл скарги та заяви про збільшення вимог скарги АТ «Луганськгаз», за результатами якого вони були передані на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.09.2020 відкрито провадження за скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 21.04.2020 №01-02-45/696 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 у справі №913/398/16. Розгляд скарги призначено на 25.09.2020.

В судове засідання 23.09.2020 прибув представник позивача.

Скаржник та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. правом на участь в судовому засіданні не скористались.

22.09.2020 від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на адресу суду надійшли заперечення на скаргу від 18.09.2020 № 39/3-1946-20, в яких позивач просить відмовити у задоволенні скарги, з огляду на наступне.

Зокрема, позивач посилається на те, що основним та єдиним обґрунтуванням поданої скарги АТ «Луганськгаз» зазначено, що дії приватного виконавця з винесення оскаржуваних постанов у ВП №60685512 є неправомірними через відсутність у приватного виконавця прав здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/398/16, оскільки АТ «Луганськгаз» є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, а у відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено право приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішень за яким боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Позивач, посилаючись на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №913/398/16 та постанову Верховного Суду від 10.07.2020 у справі № №913/398/16, зазначив, що питання незаконності відкриття приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. виконавчого провадження № 60685512 через відсутність у приватного виконавця прав здійснювати примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16 у зв`язку з тим, що у статутному фонді боржника частка держави перевищує 25%, розглянуто та ухвалено остаточне рішення. Так, судами апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що приватний виконавець Пилипчук В.Г. мав всі права для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/398/16 від 14.06.2016, а постанова про відкриття виконавчого провадження № 60685512 винесена у відповідності до чинних норм законодавства, прав та компетенції виконавця.

На думку позивача, подання боржником повторної скарги для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, спрямоване на безпідставне затягування чи перешкоджання виконанню судового рішення у даній справі та є зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо скасування постанов № 60685512 про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивач зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо скасування постанови про арешт коштів боржника позивач, проаналізувавши положення ст. ст. 2, 5, 10, 18, 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов висновку, що приватний виконавець Пилипчук В.Г., виконуючи наказ Господарського суду Луганської області про стягнення заборгованості з АТ «Луганськгаз» на користь НАК «Нафтогаз України», діє у рамках чинного законодавства, тобто у спосіб та порядок, який чітко визначений законом. Крім того, позивач вважає, що боржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеної у скарзі позиції, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця під час винесення постанов про арешт коштів боржника.

Таким чином, приватним виконавцем Пилипчуком В. Г. при винесенні оскаржуваних боржником постанов у виконавчому проваджені № 60685512 дотримані вимоги чинного законодавства, що регулюють порядок примусового виконання рішень суду, а дії приватного виконавця, з приводу яких подано зазначену скаргу, не можуть розцінюватись судом як неправомірні, оскільки вони спрямовані на виконання законного рішення суду з метою захисту та реалізації прав стягувача.

Суд заперечення АТ «НАК «Нафтогаз України» розглянув та долучив до матеріалів справи.

24.09.2020 від АТ «Луганськгаз» надійшли письмові пояснення № 01-02-45/1630 від 24.09.2020, в яких скаржник додатково повідомив суду, що загальний розмір заборгованості станом на сьогоднішній день складає 72417994,97 грн.

Разом з тим, він зазначив, що існує судова практика Верховного Суду з подібних правовідносин, якій суперечить постанова Верховного суду по справі № 913/398/16. Зокрема, Верховний Суд по справі № 913/398/16 відступив від своїх висновків у справах: постанова Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-58а15; постанова Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 21-452а14; постанова Верховного Суду України від 27.01.2020 у справі № 904/1146/18 проте не зазначив про те у своїй постанові.

З огляду на вказані обставини АТ «Луганськгаз» просить задовольнити скаргу.

Суд письмові пояснення АТ «Луганськгаз» розглянув та долучив до матеріалів справи.

25.09.2020 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. на електрону адресу суду надійшов відзив на скаргу, в якому він проти скарги заперечує.

Зокрема, приватний виконавець посилається на те, що у грудні 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» звернулося до Господарського суду Луганської області зі скаргою від 29.11.2019 № 01-02-43/2116, яка містить той самий предмет та подана з тих самих підстав як і скарга від 21.04.2020 № 01-02-45/696.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 у справі скаргу від 29.11.2019 № 01-02-43/2116 АТ «Луганськгаз» задоволено частково, визнано дії приватного виконавця незаконними та скасовано винесені ним постанови у виконавчому провадженні № 60685512.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 913/398/16 ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 по справі № 913/398/16 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» в частині прийнятій судом першої інстанції до провадження задоволено частково.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2020 № 913/398/16 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 913/398/16 залишено без змін.

Отже, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» фактично повторно звертається до суду із скаргою спір щодо предмету і підстав якого був розглянутий судами усіх інстанцій за результатами якого є відповідне рішення, що набрало законної сили.

Також, приватний виконавець повідомив, що з огляду на висновки суддів, для відновлення попереднього стану прав боржника, ним 07.04.2020 було винесено у виконавчому провадженні № 60685512 постанову про відкриття виконавчого провадження; постанову про стягнення з боржника основної винагороди; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 29.04.2020 постанову про арешт коштів боржника; постанови про арешт коштів боржника від 11.06.2020.

Крім того, приватний виконавець у відзиві на скаргу повідомив, що на даний час розмір заборгованості за наказом Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі № 913/398/16 становить 74678852,03 грн.

Враховуючи викладене, приватний виконавець просить у задоволенні скарги відмовити.

Суд відзив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. розглянув та долучив до матеріалів справи разом з доданими до нього документами.

Також, 25.09.2020 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. на електрону адресу суду надійшло клопотання про залишення скарги без розгляду, яким приватний виконавець просить скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 21.04.2020 № 01-02-45/696 залишити без розгляду.

Суд відхилив вказане клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. у зв`язку з необґрунтованістю, проте долучив до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд дійшов до наступного.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов`язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

За змістом ч. 1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як вже зазначалось судом, рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16, з урахуванням ухвали Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 про виправлення описки, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення 293054724 грн 97 коп. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у розмірі 106514651 грн 54 коп., інфляційні нарахування в сумі 67988432 грн 93 коп. та 3% річних у сумі 6528106 грн 17 коп., разом - 181031190 грн 64 коп., крім того, судовий збір у розмірі 162312 грн 33 коп. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 51352523 грн 06 коп. припинено. У задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 60671011 грн 27 коп. відмовлено.

21.06.2016 Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 14.06.2016 № 913/398/16.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2016 у справі №913/398/16 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16 задоволено частково; відстрочено виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16 строком на 3 роки, а саме до 01.11.2019.

До Господарського суду Луганської області звернулося АТ «Луганськгаз» зі скаргою від 21.04.2020 №01-02-45/696 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 у справі №913/398/16, в якій, з урахуванням заяви від 12.05.2020 №01-02-45/835 про збільшення вимог скарги, просить суд:

1. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження;

2. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16;

3. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

4. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди;

5. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника.

Скарга обгрунтованна тим, що 13.04.2020 АТ «Луганськгаз» отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16; постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди. Крім того, 04.05.2020 АТ «Луганськгаз» отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника.

АТ «Луганськгаз» вважає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження є незаконною через відсутність у останнього прав здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі №913/398/16, оскільки Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якого перевищує 25 відсотків. Так, як стверджує скаржник, на момент відкриття 07.04.2020 виконавчого провадження ВП № 60685512 Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» належали і наразі належать акції підприємства відповідача у кількості 1825746 шт., що складає 25,000013%, або 25% + 1 акція.

Враховуючи викладене та з огляду на приписи ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник вважає, що рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. з відкриття виконавчого провадження, стягнення розміру мінімальної витрат виконавчого провадження, стягнення основної винагороди, про арешт коштів боржника є незаконними, а постанови від 07.04.2020 та від 29.04.2020 ВП № 60685512 такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

При розгляді скарги господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і частина 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що стягувач - АТ «НАК «Нафтогаз України» 21.11.2019 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. з заявою про примусове виконання рішення суду по справі № 913/398/16 за відповідним наказом.

21.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. на підставі заяви АТ «НАК «Нафтогаз України» про відкриття виконавчого провадження винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60685512.

Також, 21.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Крім того, 21.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідно до якого приватний виконавець постановив приєднати виконавче провадження № 60685512 до зведеного виконавчого провадження № 59723667.

В подальшому, 22.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було винесено постанови про арешт коштів боржника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз».

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» зверталось до господарського суду зі скаргою від 29.11.2020 №01-02-43/2116 про визнання незаконними дій та скасування вказаних постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 у справі № 913/398/16 скаргу від 29.11.2020 №01-02-43/2116 було задоволено частково, визнано дії приватного виконавця незаконними та скасовано винесені ним постанови у виконавчому провадженні № 60685512.

В подальшому ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 у справі № 913/398/16 було переглянуто в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на висновки судів, 07.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60685512 щодо примусового виконання наказу № 913/398/16 виданого 14.06.2016 року.

Як вже було зазначено, скаржник вважає постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №60685512 незаконною через відсутність у приватного виконавця прав здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/398/16. Скаржник посилається на те, що є юридичною особою, частка держави у статутному капіталі якої складає 25,000013%, або 25% + 1 акція, а отже перевищує 25 відсотків. Отже, в силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», АТ «Луганськгаз» відноситься до категорії боржників, здійснення примусового виконання рішень щодо яких не належить до повноважень приватних виконавців.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Проте, суд звертає увагу, що питання частки держави в статутному капіталі АТ «Луганськгаз» в межах даної справи вже було розглянуто при розгляді скарги АТ «Луганськгаз» від 29.11.2019 №01-02-43/2116 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. Міністерства юстиції України від 14.06.2019 у справі №913/398/16.

Предметом розгляду скарги АТ «Луганськгаз» від 29.11.2019 №01-02-43/2116, зокрема була вимога скаржника визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження, а також скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 21.11.2019 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 у справі № 913/398/16 скаргу АТ «Луганськгаз» від 29.11.2019 №01-02-43/2116 було частково задоволено. Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. щодо відкриття 21.11.2019 виконавчого провадження ВП №60685512 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 21.11.2019 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження в частині відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №913/398/16, залишеною без змін постановою Верховного суду від 10.07.2020, ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.12.2019 по справі №913/398/16 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким скаргу боржника в частині прийнятій судом першої інстанції до провадження задоволено частково.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що боржник безпідставно ототожнює поняття «держава» та юридичну особу - НАК «Нафтогаз України».

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що не держава володіє акціями АТ «Луганськгаз», а НАК «Нафтогаз України», як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера.

Оскільки АТ «Луганськгаз» не є товариством у статному капіталі якого є корпоративні права держави, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії - помилковим.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії приватного виконавця вчинені ним поза межами визначеної законом компетенції, а відтак юридично нікчемні, що слугувало підставою для скасування всіх оскаржених відповідачем постанов приватного виконавця і визнанню дій незаконними.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчук В.Г. мав всі права для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/398/16 від 14.06.2016 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності до чинних норм права та компетенції.

Разом з тим, згідно позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16, «суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності ототожнення поняття «держава» та юридичну особу - НАК «Нафтогаз України».

Зі статуту НАК «Нафтогаз України» вбачається, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України (пункт 15 статуту).

Пункт 2 статуту встановлює, що Компанія є публічним акціонерним товариством.

Пунктом 7 встановлено, що Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації.

Пункт 9 визначає, що Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити.

Пункт 11 встановлює, що Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, пакети акцій/корпоративні права яких передані до статутного капіталу Компанії, а також тих, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону.

Таким чином, не держава володіє акціями АТ «Луганськгаз», а НАК «Нафтогаз України», як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера.

Пославшись на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку та правомірно спростував доводи скаржника щодо наявності у його статутному фонді частки держави в розмірі, що перевищує 25 відсотків».

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку, питання незаконності відкриття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчуком В.Г. виконавчого провадження № 60685512, про яке йдеться у скарзі боржника від 21.04.2020 № 01-02-45/696, через відсутність у приватного виконавця прав здійснювати примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16, у зв`язку з тим, що у статутному фонді боржника частка держави перевищує 25%, вже розглянуто, про що судами апеляційної та касаційної інстанцій винесено відповідні постанови. Зокрема, було встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчук В.Г. мав всі права для відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/398/16 від 14.06.2016, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності до чинних норм права та компетенції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 21.04.2020 №01-02-45/696 в частині вимог про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження, а також відмовити у скасуванні постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Міністерства юстиції України Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16.

Крім того, як вже було зазначено, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було винесено постанову від 07.04.2020 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою приватний виконавець постановив визначити за боржником розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 220,00 грн.

Також, 07.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 7467885,20 грн.

Вказані постанови АТ «Луганськгаз » також просить скасувати.

Частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, за вимогами скарги щодо скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2019 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2019 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди провадження підлягає закриттю.

Щодо вимоги скаржника скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про арешт коштів боржника, яка винесена останнім 29.04.2020 в рамках виконавчого провадження ВП №60685512, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», засадами виконавчого провадження, зокрема, є: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; справедливість, неупередженість та об`єктивність.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В даному випадку, постановою про арешт коштів боржника від 29.04.2020 ВП №60685512 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Акціонерного товариства «Банк «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ», МФО 300647, Філії - Луганськ обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 304665, Філії - Головного управління по Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, Акціонерного товариства «Місто Банк», МФО 328760 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом а належать боржнику - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 82146957,23 грн.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Слід зазначити, що матеріали скарги не містять доказів того, що будь-який рахунок боржника на який накладено приватним виконавцем арешт має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду Луганської області від 30.05.2016 у справі № 913/398/16 не виконане, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. правомірно винесено постанову від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника.

З огляду на викладене, скаргу в частині скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» від 21.04.2020 №01-02-45/696 про визнання незаконними дій та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 у справі №913/398/16 в частині вимог про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. за виконавчим провадженням ВП №60685512 щодо відкриття виконавчого провадження; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2020 ВП №60685512 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2016 у справі №913/398/16; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 29.04.2020 ВП №60685512 про арешт коштів боржника - відмовити.

2. За вимогою скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2019 ВП №60685512 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. від 07.04.2019 ВП №60685512 про стягнення з боржника основної винагороди провадження закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 28.09.2020.

Суддя Є.А. Лісовицький