КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/5446/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №372/2366/15-ц

23 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарях - Осінчук Н.В., Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року, про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Тиханського О.Б., у цивільній справі за позовом заступника прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської області звернувся в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до суду з позовом ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь територіальної громади смт. Козин Обухівського району Київської області в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014, загальною площею 0,5826 га вартістю 768973,74 грн., розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

У лютому 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0, 1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0, 1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095, що розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 ; площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_2 ; площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_3 ; площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_4 ; площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_5 .

На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок № 6326 від 31.07.2008 року. На підставі вказаного договору ОСОБА_6 відчужила на користь ОСОБА_7 наступні земельні ділянки загальною площею 0,5826 га: - кадастровий номер 3223155400:05:034:0011; - кадастровий номер 3223155400:05:034:0012; - кадастровий номер 3223155400:05:034:0013; - кадастровий номер 3223155400:05:034:0014. Згідно інформації, вказаної у договорі, земельні ділянки належали продавцю на підстав Державного акту серії ЯБ № 794335, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08.02.2006 року за №№ 764, 770, 774, 778 зареєстрованого в Книзі Записів державних актів на право власності на землю за № 0814 від 17.03.2006 року. Водночас встановлено, що вказані земельні ділянки із комунальної власності територіальної громади смт. Козин не вилучались та у приватну власність громадян не передавались. Отже, ОСОБА_7 отримав спірні земельні ділянки у приватну власність з порушенням вимог, передбачених Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо порядку передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність. Так, під час підготовчого судового засідання встановлено, що на підставі договору міни № 433 від 23.03.2017 року ОСОБА_7 відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 на користь ОСОБА_1 . У подальшому, на підставі заяви, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. за № 1705 від 26.07.2017 року земельну ділянку площею 1,1827 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 поділено на наступні земельні ділянки: площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0,1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0,1372 га3155400:05:034:0095, площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, площею 0,1410 га з кадастровим номером 3323155400:05:034:0097, площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

Надалі, ОСОБА_1 відчужив право власності:

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2383 від 03.10.2018 року;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2112 від 28.08.2019 року;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1868 від 26.06.2019 року;

на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 4648 від 20.09.2018 року.

Посилаючись на те, що у випадку задоволення позовної вимоги про витребування земельних ділянок, які повторно будуть відчужені на користь інших осіб, що унеможливить виконання рішення суду, прокурор просив задовольнити заяву.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, щовисновки суду про те, що прокурором не надано доказів наявності спору та позовних вимог щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 та яке вона має відношення до земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011, 3223155400:05:034:0012, 3223155400:05:034:0013, 3223155400:05:034:0014, не відповідають матеріалам справи. Так, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок № 6326 від 31.07.2008 року. На підставі вказаного договору ОСОБА_6 відчужила на користь ОСОБА_7 наступні земельні ділянки загальною площею 0,5826 га:

кадастровий номер 3223155400:05:034:0011;

кадастровий номер 3223155400:05:034:0012;

кадастровий номер 3223155400:05:034:0013;

кадастровий номер 3223155400:05:034:0014.

Згідно інформації, вказаної у договорі, земельні ділянки належали продавцю на підставі Державного акту серії ЯБ № 794335, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 08.02.2006 року за №№ 764, 770, 774, 778 зареєстрованого в Книзі Записів державних актів на право власності на землю за № 0814 від 17.03.2006 року.

Вищевказані земельні ділянки, разом із земельними ділянками з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0047; 3223155400:05:034:0048; 3223155400:05:034:0049; 3223155400:05:034:0050; 3223155400:05:034:0051 у 2009 році були об`єднанні та новосформованій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:05:034:0068.

Вказані обставини висвітлені у позовній заяві № 1946вих-15 від 03.06.2015 року та встановлені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду під час розгляду справи по суті 372/2366/15-ц.

Позовні вимоги прокурора стосувались лише земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:05:034:0011; 3223155400:05:034:0012; 3223155400:05:034:0013; 3223155400:05:034:0014, оскільки встановлено, що останні із комунальної власності територіальної громади смт. Козин не вилучались та у приватну власність громадян не передавались, що є порушенням вимог ст. 14 Конституції України, ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України.

Отже, ОСОБА_7 отримав спірні земельні ділянки у приватну власність з порушенням вимог, передбачених Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо порядку передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність.

Так, під час підготовчого судового засідання встановлено, що на підставі договору міни № 433 від 23.03.2017 року ОСОБА_7 відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 на користь ОСОБА_1 .

У подальшому, на підставі заяви, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. за № 1705 від 26.07.2017 року земельну ділянку площею 1,1827 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 поділено на наступні земельні ділянки: площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0,1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0,1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095, площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097, площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

Надалі, ОСОБА_1 відчужив право власності:на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2383 від 03.10.2018 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2112 від 28.08.2019 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1868 від 26.06.2019 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 4648 від 20.09.2018 року.

З огляду на зазначене, посилався на те, що твердження суду щодо відсутності доказів причетності земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 не ґрунтується на вже встановлених обставинах справи.

Вказував на те, що відчуження права власності на земельні ділянки та здійснення їх поділу з утворенням нових кадастрових номерів очевидно, свідчать про спробу вжиття заходів, з метою унеможливлення виконання рішення суду у подальшому. Окрім цього, існує реальна загроза подальшого відчуження земельних ділянок на користь інших осіб.

Представник ОСОБА_1 адвокат Григор`єва Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила в задоволенні апеляційної скарги першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відмовити, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10.12.2019 року залишити без змін.

Протокольною ухвалою суду до участі в апеляційному розгляді залучено відповідачів, які було залучені до участі у розгляді справи ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2020 року.

В судовому засідання прокурор Підяш О.С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Григор'єва Н.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в поданій заяві заявником не доведено необхідність забезпечення позову та не надано доказів про те, що особам, які на час розгляду справи не залучені до участі у справі, належать земельні ділянки, які є предметом спору у даній цивільній справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Предметом позовних вимог у цій справі є витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у червні 2015 року заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_6 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, в якому зазначив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок № 6326 від 31.07.2008 року, на підставі якого ОСОБА_6 відчужила на користь ОСОБА_7 земельні ділянки загальною площею 0,5826 га, з кадастровими номерами: 3223155400:05:034:0011; 3223155400:05:034:0012; 3223155400:05:034:0013; 3223155400:05:034:0014. Також, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок № 6319 від 31.07.2008 року, на підставі якого ОСОБА_6 відчужила на користь ОСОБА_7 земельні ділянки загальною площею 0,6 га, з кадастровими номерами: 3223155400:05:034:0047; 3223155400:05:034:0048; 3223155400:05:034:0049; 3223155400:05:034:0050; 3223155400:05:034:0051. На підставі вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ОСОБА_7 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо складення державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,1826 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068.

Під час розгляду справи було встановлено, що на підставі договору міни № 433 від 23.03.2017 року ОСОБА_7 відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 на користь ОСОБА_1 .

В подальшому, земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0068 поділено на наступні земельні ділянки:

площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092,

площею 0,1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093,

площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094,

площею 0,1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095,

площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091,

площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098,

площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097,

площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096.

Надалі, ОСОБА_1 відчужив право власності:на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2383 від 03.10.2018 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098 на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2112 від 28.08.2019 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1868 від 26.06.2019 року;на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 4648 від 20.09.2018 року.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, наданими сторонами поясненнями, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна станом на 03.09.2020 року.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що між сторонами дійсно існує спір, відповідачем та третьою особою, під час розгляду справи в судах, вчинялися дії щодо поділу спірних земельних ділянок, їх відчуження, а тому поза розумним сумнівом є підстави для ствердження, що відповідачі можуть і надалі вчиняти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі, якщо суд за наслідками розгляду справи не дійде висновку про необхідність ухвалення іншого рішення.

З огляду на зазначене, з урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для вирішення заяви про забезпечення позову, не урахував доводів прокурора, не надав їм належної правової оцінки, не перевірив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області підлягає задоволенню, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позовузадовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на земельні ділянки:

- площею 0,1284 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0092, площею 0, 1315 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0093, площею 0,1345 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0094, площею 0, 1372 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0095, що розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- площею 0,1481 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0091, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_2;

- площею 0,223 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0098, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_3 ;

- площею 0,1410 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0097, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_4 ;

- площею 0,139 га з кадастровим номером 3223155400:05:034:0096, що розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає негайному виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2020 року.

Головуючий: Судді: