ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" квітня 2010 р. Справа № 14/6-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Жураківського А.М. - представника за довіреністю від 12.01.2010 р.,
від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 15.02.2010 р. (приймав участь в судовому засіданні 06.04.2010 р.),
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" лютого 2010 р. у справі № 14/6-10 (суддя Залімський І.Г.)
за позовом Дочірнього підприємства "Кантіна-Трейдінг", м.Київ
до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Вінниця
про стягнення 51471,00 грн.
з оголошеною в судовому засіданні перервою з 06.04.2010 р. до 08.04.2010 р. згідно зі ст.ст.77,99 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.02.2010 р. у справі №14/6-10 позов Дочірнього підприємства "Кантіна-Трейдінг", м.Київ до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Вінниця про стягнення 51471,00 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 48699,00 грн. основного боргу, 2324,87 грн. пені, 336 грн. 3% річних, 513,59 грн. витрат на сплату державного мита та 235,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Скаржник не погоджується з винесеним рішенням, оскільки вважає його прийнятим за неповного з"ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, відповідач вважає помилковим та передчасним висновок місцевого господарського суду про те, що поставка товару позивачем відповідачу за видатковою накладною №РН-0001498 від 03.08.2009 р. відбулась саме у відповідності до умов договору поставки №30.07.2009 р., посилаючись на те, що надана позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладна не є належним доказом в розумінні ст.34 ГПК України, що підтверджує виконання позивачем своїх зобов"язань за договором, оскільки не містять посилань на нього як на підставу виникнення зобов"язань.
Скаржник зазначає, що у відповідності до вимог ст.530 ЦК України, моментом, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов"язання боржником. оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, підстави для визнання з боку відповідача порушень зобов"язання по оплаті отриманого товару відсутні, а тому й подання позову про захист порушеного права є передчасним.
Враховуючи те, що сторони під час здійснення поставки товару по видатковій накладній №РН-00014998 від 03.08.2009 р. не обумовили в жодному товаро-супроводжуючому документі на товар, що ця поставка здійснюється відповідно до умов договору №30/07 від 30.07.2009 р., скаржник вказує, що дана поставка була позадоговірною, тому до даних правовідносин потрібно застосовувати частину 2 ст.530 ЦК України.
В засіданні суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши нове рішення про відмову у позові.
ДП "Кантіна Трейдінг", яке є позивачем у справі, виклало свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вих.№12/03 від 29.03.2010 р.).
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення суду першої інстанції. При цьому, суд приймає до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2009 р. між Дочірнім підприємством "Кантіна-Трейдінг", м.Київ (постачальник) та Суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (покупець) укладено господарський договір поставки №30/07 (а.с.9-10), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.3.1 договору кількість товару, який підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.4.1 договору, договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє протягом одного року.
Строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю. Не пізніше 20-денного строку з дати укладання сторонами цього договору сторони укладають графік поставок партій товару на весь строк дії договору (п.4.2. договору).
У відповідності до п.4.5. договору, асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації та графіку поставок і уточнюється в момент вибірки покупцем товарів на складі постачальника. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.
У пункті 7.1 договору встановлено, що ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку, який є дійсним на дату укладання цього договору, погоджені сторонами і є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару.
Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається (п.7.2. договору).
Згідно п.8.1. договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 20 робочих днів з дати поставки товару постачальником.
Асортимент та загальна кількість товару, що постачається за договором погоджена сторонами у додатку №1 до договору №30/07 від 30.07.2009 р. - специфікації №1, отриманій покупцем 30.07.2009 р. (а.с.10, на звороті).
У додатку №2 до договору від 30.07.2009 р. сторони обумовили графік поставок партій товару (а.с.11), відповідно до якого постачальник зобов'язався у період з серпня 2009 р. по липень 2010 р. здійснювати поставку товарів покупцю на суму 6000 грн. щомісяця.
Разом з тим, того ж дня, 30.07.2009 р., підприємцем ОСОБА_3 було видано довіреність серії ЯМЮ №792324 на отримання від ДП "Кантіна-Трейдінг" за накладною витяжок Ventolux у кількості 89 шт. (оригінал довіреності витребувано апеляційним господарським судом та оглянуто судовою колегією в судовому засіданні 06.04.2010 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №30/07 від 30.07.2009 р., зокрема, п.4.5. договору, 03.08.2009 р. за видатковою накладною №РН-0001498 ДП "Кантіна-Трейдінг" передало, а СПД ОСОБА_3 прийняв товар - витяжки Ventolux у кількості 89 шт. на загальну суму 48699,00 грн.
Отримання підприємцем ОСОБА_3 товару згідно вказаних видаткової накладної та довіреності підтверджується підписом та печаткою відповідача у вказаних документах. Якість та факт отримання товару по зазначеній накладній відповідачем не заперечується.
Водночас, відповідачем заперечується факт здійснення даної поставки згідно умов договору №30/07 від 30.07.2009 р.
Проте, судова колегія вважає такі доводи скаржника безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст.627 та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судова колегія приймає до уваги, що поставка товару за видатковою накладною №РН-0001498 від 03.08.2009 р. здійснювалась у відповідності до умов п.4.5. договору, додатків №1 та №2 до договору - специфікації, у якій наведено перелік найменувань товару бренду Ventolux із зазначенням цін, тобто, сторонами попередньо визначено асортимент та ціну товару, та графіку поставок, який передбачає поставки товару з серпня 2009 року.
Ціни на товар, зазначені у видатковій накладній від 03.08.2009 р. повністю співпадають з цінами, погодженими у специфікації №1 до договору №30/07; повністю співпадає і перелік найменувань товару.
При цьому, судом приймається до уваги, що саме згідно довіреності, виданої 30.07.2009 р. відповідачем ініційовано отримання товару у кількості більшій, ніж передбачено графіком до договору, що однак, не суперечить умовам договору поставки (п.3.2, п.4.5 договору).
Колегія суддів зазначає, що реквізит "Підстава", чи "Підстава для здійснення операцій" відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є обов'язковим для первинних документів, а, відповідно до п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, може вказуватися тільки як додатковий реквізит.
А тому, у разі відсутності у видатковій накладній №РН-0001498 від 03.08.2009 р. такого реквізиту як "Підстава" чи "Підстава для здійснення операцій", належним підтвердженням факту здійснення господарської операції згідно договору поставки №30/07 від 30.07.2009 р. є те, що за цією накладною постачальник за договором поставки №30/07 поставив, а покупець за договором поставки - прийняв товар, обумовлений цими ж сторонами у договорі поставки №30/07, за цінами, погодженими у додатку №1 до договору №30/07 (який є невід"ємною частиною договору №30/07), у строки, визначені цим договором та під час його дії.
За таких обставин, доводи відповідача про відсутність у вказаній видатковій накладній посилання на договір, за яким відбулася дана господарська операція, спростовуються змістом пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995р. №168/704, що визначає обов'язкові реквізити для первинних документів; відсутність у первинному документі посилання на договір не означає сама по собі здійснення даної господарської операції за межами дійсного договору, коли відповідачем не наведено інших належних та допустимих доказів у спростування виконання договору (через невідповідність асортименту продукції умовам договору тощо).
Як уже зазначалось, відповідно до п.8.1. договору поставки №30/07 від 30.07.2009 р. визначено обов"язок покупця оплатити отриманий товар у строк не пізніше 20 робочих днів з дати поставки товару.
У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.526, ст.525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
Проте, у встановлений договором строк СПД ОСОБА_3 не розрахувався, що й стало підставою для звернення з позовом ДП "Кантіна Трейдінг" до господарського суду з позовом у даній справі. Заборгованість підприємця ОСОБА_3 за договором №30/07 від 30.07.2009 р. перед позивачем у сумі 48699,00 грн. є підтвердженою матеріалами справи та правомірно стягнута місцевим господарським судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суперечать встановленим обставинам справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Cлід зазначити, що оскільки договором встановлено обов"язок оплати отриманого товару протягом 20 робочих днів з дня отримання товару - 03.08.2009 р., то останнім днем виконання зобов"язання є 01.09.2009 р. Тобто, відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов"язання з 02.09.2009 р.
Водночас, позивач у позовній заяві помилково зазначив про те, що граничний термін виконання зобов"язання відповідача щодо оплати поставленого 03.08.2009 р. товару закінчився 23.08.2009 р., тобто, як вбачається з обрахунку терміну оплати позивачем взято до уваги календарні, а не робочі дні, як передбачено договором.
Допущена позивачем помилка не була врахована місцевим господарським судом, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення безпідставно нарахованих позивачем сум пені та 3% річних за період з 24.08.2009 р. по 01.09.2009 р.
Так, у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата 3% річних в разі прострочення покупцем оплати товару передбачена також п.8.4. договору. Тому, заявивши позов про стягнення заборгованості, позивач також заявив до стягнення з відповідача нараховані за період з 24.08.2009 р. по 16.11.2009 р. - 336,00 грн. 3% річних.
Крім того, у відповідності до положень ст.610, 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання (його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України (ст.230 Господарського кодексу України) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 9.4. договору поставки сторонами передбачено, що за порушення грошових зобов"язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов"язання за кожний день прострочення.
Зважаючи на положення чинного законодавства та умови договору поставки №30/07 позивачем було заявлено до стягнення 2436 грн. пені, нарахованої за період з 24.08.2009 р. по 16.11.2009 р.
Перевіривши розрахунок позивача відповідно до вищенаведених встановлених обставин справи, судова колегія встановила, що правомірно нарахованими є 2078,71 грн. пені та 304,20 грн. 3% річних.
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. №04-5/1518 "Про внесення доповнення до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" визначено: якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.
Беручи до уваги викладене, а також, що метою апеляційного господарського суду є перевірка законності та обґрунтованості рішень господарських судів першої інстанції та виправлення допущених цим судом помилок та повноваження, надані апеляційному господарському суду ст.103 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення в частині сум пені, 3% річних та судових витрат. В решті рішення залишити без змін.
Витрати на сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
За таких обставин, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 лютого 2010 року змінити в частині сум пені, 3% річних та судових витрат. В решті рішення залишити без змін.
Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Кантіна-Трейдінг" (м.Київ, вул. Глибочицька, 53, код 30524758) - 48699,00 грн. основного боргу, 2078,71 грн. грн. пені, 304,20 грн. 3% річних, 510,82 грн. витрат з державного мита, 234,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу №14/6-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя:
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд