ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" березня 2010 р. Справа № 7/201-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача : Голотюк Г.А. - керівника
( приймала участь в засіданні 16.03.2010 р. ) ,
Бучкарик Г.Г. - представника за довіреністю від 16.12.2009 р.
( приймала участь в засіданнях 16.03.2010 р. та 30.03.2010 р. ) ,
Бойка В.К. - представника за довіреністю від 22.02.2010 р.
( приймав участь в засіданнях 16.03.2010 р. та 30.03.2010 р. ),
від відповідача : ОСОБА_4 - представника за довіреністю №1395 від 15.09.2009 р.
( приймав участь в засіданні 16.03.2010 р. ),
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_5, с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" грудня 2009 р. у справі № 7/201-09 ( суддя Банасько О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", смт. Крижопіль
Вінницької області
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5,
с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області
про стягнення 2400 грн. боргу, звільнення приміщення ( згідно з останньою вимогою
позивача )
з оголошеною перервою в судових засіданнях з 16.03.2010 р. до 30.03.2010 р. та з
30.03.2010 р. до 31.03.2010 р. згідно зі ст.ст.77,99 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2009 р. у справі №7/201-09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 2400 грн. боргу, звільнення приміщення ( згідно з останньою вимогою позивача ) задоволено частково.
Зобов"язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване в смт.Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, по вул.Чабанюка,21, позначеного в інвентарній справі в поповерховому плані літерою "А" поверх 1 та зазначеного в журналі підрахунку площі наступним чином: коридор - 10,3 кв.м., 2 - кладовка - 1,8 кв.м., 3 - сходова клітка - 7,1 кв.м., 4 - приміщення - 25,0 кв.м., 8 - магазин - 24,5 кв.м., 9 - склад - 40,5 кв.м., 10 - кухня - 12,4 кв.м., 11 - зал - 38,2 кв.м., 12 - кабінет - 8,0 кв.м., 13 - коридор - 4,8 кв.м., 14 - коридор - 5,8 кв.м., всього загальною площею 178,4 кв.м. на користь позивача.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення 2400 грн. заборгованості по орендній платі припинено.
Зобов"язано управлінння Державного казначейства у м. Вінниці ГУДК у Вінницькій області повернути суму зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 207,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено й неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права; викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, а саме:
- судом першої інстанції фактично не враховано, що з врахуванням уточнення позовними вимогами є розірвання договору оренди; зобов"язання підприємця ОСОБА_5 повернути ТОВ "Горизонт" нерухоме майно, а саме бар-магазин; стягнення з підприємця 5350 грн. боргу по орендній платі;
- місцевим судом не вирішувався позов у частині розірвання договору оренди; без прийняття рішення по цій вимозі не могло бути прийнято рішення стосовно інших позовних вимог;
- суд помилково зобов"язав відповідача звільнити нежитлове приміщення, оскільки позовною вимогою було повернення позивачу майна;
- позивач не надав доказів, які б підтверджували право власності на магазин-бар чи користування ним;
- суд дійшов помилкового висновку, що договір оренди, укладений між сторонами 01.07.2002 р., припинив свою дію в зв"язку із закінченням строку, на який його було укладено; позивач в судовому засіданні просив розірвати договір, тобто фактично визнанав даний договір діючим, що відповідає дійсності;
- нотаріальне повідомлення орендодавця про те, що договір оренди закінчується 01.07.2009 р., продовжуватись не буде, стосується не підприємця ОСОБА_5, а громадянина ОСОБА_5, який не є орендарем майна;
- дане повідомлення фактично є вимогою про дострокове розірвання договору, оскільки орендодавець просить гр. ОСОБА_5 до закінчення терміну дії договору звільнити орендоване приміщення;
- зобов"язавши відповідача звільнити орендоване майно, суд вирішив питання, про яке позивач не просив; не вказав, з яких підстав та яким чином слід звільнити зайняті приміщення;
- виходити за межі позовних вимог суд може в передбачених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України випадках при наявності клопотання заінтересованої сторони; позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався;
- суд не звернув увагу на те, що в позовній заяві вимога ставилася не до орендаря - підприємця ОСОБА_5, а до громадянина ОСОБА_5, який не є орендарем спірного майна; позивач не надав жодного доказу, що саме спірні приміщення використовує підприємець чи громадянин ОСОБА_5 і що саме на ці приміщення укладався договір оренди;
- ТОВ "Горизонт" не існує; по вул. К.Маркса, 44 в смт. Крижопіль Вінницької області зареєстровано ТОВ "Горизонт" ЛТД; позов заявлено неналежною юридичною особою;
- відсутнє обґрунтування суду, чому він не прийняв рішення по вимогам про розірвання договору оренди та зобов"язання відповідача повернути ТОВ "Горизонт" нерухоме майно.
У судовому засіданні 16.03.2010 р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
У судових засіданнях 16.03.2010 р. та 30.03.2010 р. представники позивача проти доводів й вимог скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію позивача викладено в письмовому відзиві від 10.03.2010 р. на апеляційну скаргу ).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2009 р. ТОВ "Горизонт" подано до господарського суду Вінницької області позовну заяву про розірвання договору оренди частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: смт. Крижопіль Вінницької області, вул. Чабанюка, 21 (приміщення магазину-бару), укладеного між ТОВ "Горизонт" та підприємцем ОСОБА_5, зобов'язання відповідача повернути вказане орендоване майно та стягнення з відповідача 5850,00 грн. боргу по орендній платі ( а.спр.2-4, т.1).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.08.2009 року порушено провадження у справі №7/201-09 і прийнято позовну заяву до розгляду ( а.спр.1, т.1 ).
24.09.2009 року представниками позивача подано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить: витребувати у ОСОБА_5 майно, яке незаконно, без відповідних підстав перебуває в нього; зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ТОВ "Горизонт" у користуванні та розпорядженні своїм майном; зобов'язати ОСОБА_5 повернути ТОВ "Горизонт" нерухоме майно; стягнути з ОСОБА_5 борг по орендній платі в розмірі 5350,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із зверненням до суду. Крім того, у вказаній заяві позивач зазначає, що він повідомив відповідача про закінчення договору оренди та необхідність звільнення орендованого приміщення, про що свідчить поштове повідомлення №126452 (а.с.94-96; 148-150, т.1).
Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, місцевий суд вказав таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зміна і предмета, і підстав позову одночасно не допускається, про що йдеться, зокрема у п. 2 Інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" та в п. 3.7 Роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач в заяві про уточнення позовних вимог одночасно змінив як підставу, так і предмет позову стосовно позовних вимог про витребування у ОСОБА_5 майна, яке незаконно, без відповідних підстав перебуває в нього; зобов'язання ОСОБА_5 не чинити перешкоди ТОВ "Горизонт" у користуванні та розпорядженні своїм майном.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що останній правомірно відхилив заяву позивача про уточнення позовних вимог у вказаній вище частині та прийняв до розгляду вимоги про повернення нерухомого майна та стягнення боргу по орендній платі в сумі 5350,00 грн.
В письмовому поясненні від 26.10.2009 р. позивач просив прийняти рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Горизонт" до відповідача, звільшивши приміщення як таке, що відповідач незаконно займає ( а.спр.43-46, т.2 ).
В матеріалах справи міститься письмове пояснення обґрунтування позовних вимог, в якому позивач просить суд зобов"язати відповідача не чинити перешкод у користуванні майном ТОВ "Горизонт" шляхом звільнення приміщень; стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ "Горизонт" борг по орендній платі в розмірі 2400,00 грн. (а.с.53-55, т.2).
Вказана заява, яка правильно розцінена місцевим судом в частині вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі як заява про зменшення розміру позовних вимог, правомірно прийнята до розгляду як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.
01.12.2009 року позивачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення заборгованості по орендній платі ( а.спр.99, т.2 ).
Також позивачем подано письмове пояснення, в якому зазначено площу нежитлової будівлі (178,4 кв. м.), що орендувалась ОСОБА_5, з яких саме приміщень вона складається, та вимога про прийняття рішення про звільнення орендованого майна. Вказана вимога є остаточною ( а.спр.100, т.2 ).
Судова колегія вважає, що в письмових поясненнях ( а.спр.53-55,100, т.2 ) позивач змінив вимогу про повернення нерухомого майна на вимогу про звільнення орендованого майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що у заяві про уточнення позовних вимог від 24.09.2009 р. вимога про розірвання договору оренди позивачем не заявлялась.
На думку апеляційного суду, помилковими є доводи скарги, що вимогами ТОВ "Горизонт" є інші вимоги ( зокрема розірвання договору ). Фактично відсутні підстави вважати, що суд вирішив питання, про яке позивач не просив, а також, що суд вийшов за межі позовних вимог. Безпідставними є відповідні доводи апеляційної скарги відповідача.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2009 р. у справі №7/201-09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 2400 грн. боргу, звільнення приміщення ( згідно з останньою вимогою позивача ) задоволено частково.
Зобов"язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване в смт.Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, по вул.Чабанюка,21, позначеного в інвентарній справі в поповерховому плані літерою "А" поверх 1 та зазначеного в журналі підрахунку площі наступним чином: коридор - 10,3 кв.м., 2 - кладовка - 1,8 кв.м., 3 - сходова клітка - 7,1 кв.м., 4 - приміщення - 25,0 кв.м., 8 - магазин - 24,5 кв.м., 9 - склад - 40,5 кв.м., 10 - кухня - 12,4 кв.м., 11 - зал - 38,2 кв.м., 12 - кабінет - 8,0 кв.м., 13 - коридор - 4,8 кв.м., 14 - коридор - 5,8 кв.м., всього загальною площею 178,4 кв.м. на користь позивача.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення 2400 грн. заборгованості по орендній платі припинено ( а.спр.105-109, т.2 ).
Мотивуючи своє рішення, місцевий суд з посиланням, зокрема на умови договору оперативної оренди нежитлового приміщення, приписи ст. ст. 11, 15, 16, 316,317,319,321,391,525,526,763,764,785 ЦК України, ст.ст.174,193,283,291 ГК України, положення ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказав про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення відповідачем приміщення.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
01.07.2002 року між ТОВ "Горизонт" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оперативної оренди нежитлового приміщення, згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 180 кв. м., що знаходиться за адресою: вул.Чабанюка, 21 і належить орендодавцю на праві колективної власності.
В п.1.2 договору вказано, що орендоване майно передається орендареві для використання його за основним призначенням - магазин-бар.
Пунктом 2.4 договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту про фактичне повернення.
В п.3.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати буде складати 500,00 грн.
Згідно з п.4.1.4 договору орендар зобов'язувався повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані.
В свою чергу орендодавець, з поміж іншого, мав право виступати з ініціативою щодо внесення змін в даний договір чи його розірвання у випадку несвоєчасної сплати орендної плати чи використання майна на цілі, не обумовлені даним договором, недосягнення згоди про зміну орендної плати (п.4.4.2 договору).
В п.6.1 договору визначено термін дії договору з 01.07.2002 року по 01.07.2003 року.
Сторонами погоджено, що дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін; банкрутство орендаря; за письмовою заявою однієї із сторін за 30 календарних днів; несплати орендарем орендної плати протягом двох місяців (п.6.4 Договору).
У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору по закінченні терміну дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.6.5 договору).
28.03.2008 року до вказаного договору підписано додаток, згідно з яким з 01.04.2008 року підвищено розмір орендної плати до 950,00 грн..
Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, письмових пояснень по позову, поданих позивачем до суду 24.09.2009 року, 26.10.2009 року та 01.12.2009 року, відповідачу 12.01.2009 року та 26.01.2009 року направлялись пропозиції з проектами договору про заміну чинного договору оренди новим договором.
За посиланням позивача відповідач на призначену дату для укладення договорів не з'явився, відповіді на листи щодо укладення нового договору не надав.
В підтвердження наведених обставин суду надано фіскальні чеки № 4132 від 12.01.2009 року, № 5527 від 26.01.2009 року, проекти договорів, лист № 34 від 23.01.2009 року, акт №1 від 02.02.2009 року (а.с.18-23, 25-30, 32-33, т.2). Факт отримання відповідачем пропозиції про зміну договору новим підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 99820 (а.с.24, т.2).
В зв'язку з допущенням відповідачем заборгованості по орендній платі та відмовою укласти договір оренди на нових умовах позивачем шляхом нотаріального посвідчення було надіслано орендарю заяву від 27.04.2009 року в якій повідомлено останнього про відсутність намірів продовжувати термін дії договору оперативної оренди, який закінчується 01.07.2009 року. Також у цій заяві позивач просив відповідача до закінчення терміну дії договору оренди звільнити орендоване приміщення (а.с.69, 150, т.1).
Судова колегія наголошує, що вказівка в листі звільнити орендоване приміщення до закінчення терміну дії договору оренди не впливає на вирішення спору, оскільки в цьому листі позивач чітко висловив своє небажання продовжувати дію договору на наступний термін.
Факт надіслання позивачем заяви від 27.04.2009 року та її одержання відповідачем підтверджується наданими суду витягом з журналу вихідної кореспонденції, фіскальним чеком № 2884, повідомленням про вручення поштового відправлення № 126452 (а.с.72-74, 148-149, т.1).
Слід зазначити, що відповідач в письмовому поясненні, поданому до місцевого суду 29.10.2009 року, підтверджує факт отримання листа від 27.04.2009 року ( а.с.47, т.2 ).
03.07.2009 року комісією у складі Голотюк Г.А., Бойко В.К., Білик Л.М. було складено акт, в якому зафіксовано факт незвільнення орендарем приміщення по вул.Чабанюка, 21, смт.Крижопіль. Оскільки орендар був відсутній при складанні акту, йому вказаний акт було надіслано поштою, що підтверджується фіскальним чеком від 03.07.2009 року № 7246, листом від 03.07.2009 року № 44 (а.с.70-71, т.1, а.с.4-8, т.2).
Незвільнення відповідачем приміщення спонукало ТОВ "Горизонт" звернутись з позовом до суду з метою відновлення його прав як власника.
З'ясовуючи питання щодо належності приміщення, яке передано в оренду орендарю апеляційним судом встановлено таке.
Із пояснень позивача вбачається, що 17.04.1995 року було проведено загальні збори членів трудового колективу Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт", на яких, крім іншого, прийнято рішення про створення товариства покупців, укладення угоди про спільну діяльність та подачу заяви на приватизацію цілісного майнового комплексу Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт".
27.04.1995 року товариством покупців до регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області подано заяву на приватизацію.
26.09.1995 року між регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій області та товариством покупців Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт" було укладено договір купівлі-продажу майна № 114.
28.11.1995 року між сторонами вказаного договору було підписано акт-прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт".
Того ж дня товариству покупців було видано свідоцтво про власність № 107 на майно Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт".
05.03.1996 року членами трудового колективу та іншими особами, які приймали участь при викупі майна Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт", було підписано установчий договір, згідно з п.1 якого учасники створюють шляхом викупу та реорганізації Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт" Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт".
Згідно з п.4.6 установчого договору товариство є правонаступником Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт", а право власності на майно перейшло до Товариства відповідно до ст.24 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств".
17.10.1996 року було зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт", в п.3.3 якого вказано, що Товариство є правонаступником Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт".
03.07.2008 року регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій області видано перелік майна, переданого у власність товариству покупців Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування населення "Горизонт" № 11-03/858.
22.10.2008 року виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради прийнято рішення № 333, згідно з яким оформлено право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" в цілому на нежитлову будівлю хімчистки загальною площею 412,6 кв.м., розташовану в смт.Крижопіль по вул.Чабанюка, 21.
05.11.2008 року на вказаний вище об'єкт нерухомості було видано свідоцтво про право власності, а безпосередньо право власності зареєстровано 06.11.2008 року, що вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.спр.64,65, т.1 ).
20.07.2009 року зареєстровано нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (а.спр.33-55,т.1), із п.5.3 якого вбачається, що товариство є правонаступником Крижопільського державного комунального підприємства побутового обслуговування "Горизонт".
Судова колегія дійшла висновку, що власником приміщення, яке передавалось в оренду відповідачу як на момент укладення договору оренди, так і на момент звернення з позовом до суду, являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт" ( аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ).
Докази звільнення орендованого приміщення відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.ч. 1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2, 4 ст.291 ГК України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється, крім іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вже зазначалось раніше, договір оренди був укладений між сторонами 01.07.2002 року строком на 1 рік – до 01.07.2003 року, але в подальшому за відсутності заяв сторін неодноразово продовжувався згідно з п.6.5 договору.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Водночас сплата відповідачем платежів в якості орендної плати не може розцінюватись як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди від 01.07.2002 року оскільки здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2008 року у справі № 2-11/9948-2007.
В іншій Постанові Верховного Суду України від 28.04.2009 року у справі № 36/369 суд касаційної інстанції крім іншого вказав, що сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.
Апеляційним судом встановлено, що 27.04.2009 року позивачем було подано заяву відповідачу, в якій останній вказував про відсутність намірів продовжувати договір оренди на новий строк з 01.07.2009 року та просив орендаря в зв'язку з цим звільнити орендоване приміщення ( в апеляційній скарзі відповідач помилково розцінює вказану заяву як вимогу про дострокове розірвання договору ).
Факт одержання вказаного листа не заперечується відповідачем.
Слід зазначити, що крім заяви від 27.04.2009 року позивач вчиняв інші дії, аналіз яких свідчить про відсутність його згоди та наявність заперечень на продовження дії договору оренди від 01.07.2002 року.
Зокрема, 03.07.2009 року позивачем було складено комісійно акт про незвільнення приміщення орендарем, який направлено останньому, а 28.07.2009 року позивач звернувся з позовом до суду (тобто в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору оренди).
Беручи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що договір оренди, укладений між сторонами 01.07.2002 року, припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено ( аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ). Помилковими є доводи скарги, що договір оренди є діючим.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, місцевий суд дійшов правильного висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення відповідачем приміщення.
При цьому, апеляційним судом також враховано наступні положення законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому у ч.1 ст.319 ЦК України закріплено правило про те, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 права власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. В силу ст. ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вже зазначалось раніше, однією з позовних вимог ТОВ "Горизонт" було також стягнення 2400,00 грн. боргу по орендній платі (з врахуванням пояснення на позов - а.спр.53-55, т.2 ). В подальшому позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 2400,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В даному випадку відмова від позову у вказаній вище частині не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно з ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З врахуванням наведеного вище, на думку судової колегії, місцевий суд правомірно прийняв відмову позивача від позову у відповідній частині та дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі .
Господарський суд Вінницької області правильно вирішив питання розподілу судових витрат, а також прийняв правильне рішення в частині повернення суми зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи скарги про те, що позовні вимоги заявлялись не до орендаря - підприємця ОСОБА_5, а до громадянина ОСОБА_5 спростовуються позовною заявою ( а.спр.2-4, т.1), заявою про уточнення позовних вимог (а.спр.94-96, т.1), поясненнями на позов ( а.спр.43-46,53-55, т.2 ), у вступних частинах яких відповідачем зазначено ОСОБА_5 зі статусом підприємця.
Відносно доводів скарги про те, що ТОВ "Горизонт" не існує, а по вул. К.Маркса, 44 в смт. Крижопіль Вінницької області зареєстровано ТОВ "Горизонт" ЛТД, і що позов заявлено неналежною юридичною особою слід вказати таке.
Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ( а.спр.18, т.1 ), довідкою з ЄДРПОУ відділу статистики у Крижопольському районі ( а.спр.19, т.1 ), статутом позивача ( а.спр.20-55, т.1 ) його повне найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт", скорочене - ТОВ "Горизонт".
Зважаючи на наведене, безпідставними є вищезазначені доводи скарги.
Інші доводи апеляційної скарги підприємця ОСОБА_5 не є переконливими, спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_5, с.Соколівка Крижопільського району Вінницької області - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01.12.2009р. у справі №7/201-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_5, с.Соколівка Крижопільського району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №7/201-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
-----------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд