Справа № 464/1082/20                                Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 22-ц/811/1824/20                        Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       22 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року в складі судді Дулебка Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановила:

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Первинної профспілкової організації Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (ППО ЛКАТП №1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме поновити у члени профспілки та надати відповідь на заяву від 04.03.2019 щодо виключення з профспілки.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відсутній предмет спору. Зазначив, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії об`єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції. Крім цього, позивач отримав документи, про які йдеться у позовній заяві, тому предмет спору відсутній. Також, звернув увагу на те, що позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням прав саме як учасника бойових дій, що не має місця у цій справі. Вважає, що зазначення позивачем у відповіді на відзив позовних вимог у новій редакції не може вважатись зменшенням розміру позовних вимог, а будь-яка зміна вимог у справах, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, повинна відбуватися до першого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення клопотання про закриття провадження заперечували, стверджували, що відповідачем порушено норми Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим у позивача виникло право на оскарження дій останнього. Закриття провадження у справі суперечитиме також положенням ст. 55 Конституції України. Вважають, що позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині зобов`язання поновити у члени профспілки – закрито.

Визначено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків (сплати судового збору) в частині позовної вимоги про зобов`язання надати відповідь на заяву від 04.03.2019 – десять днів з дня вручення повного тексту цієї ухвали.

У разі невиконання в зазначений строк ухвали суду в частині усунення недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі № 1-17/2001 зазначає, що у разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутися за їх захистом до суду. При цьому, встановлення виключної компетенції об`єднання у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.

Звертає увагу на те, що його членство у профспілці було припинено протиправно, за бажанням однієї людини, голови профспілкового комітету ОСОБА_3 , без колективного рішення комітету, тобто у даному спорі не враховано думки усіх членів профспілкового комітету, при цьому покликається на підстави припинення членства у профспілці.

Також зазначає, що даний спір стосується розгляду заяви від 04.03.2019 та поновлення його у члени Первинної профспілкової організації Львівського КАТП № 1, з покликанням на ЗУ «Про звернення громадян».

Крім цього, не погоджується з висновком місцевого суду про необхідність сплати у даній справі судового збору, зокрема зазначає про позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 червня 2018 року справа № 572/2088/17.

Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 рокута направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21.08.2020 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника Первинної профспілкової організації Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 – Петришина В.М. на апеляційну скаргу.

10.09.2020 на адресу апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини належать до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язані з питаннями членства у громадській організації, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Оскільки вимога щодо зобов`язання поновити у члени профспілки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у цій частині суд закрив.

Одночасно суд зазначив, що позовна заява в частині вимоги про зобов`язання надати відповідь на заяву від 04.03.2019 не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, відтак позовну заяву в цій частині залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків (сплати судового збору) десять днів з дня вручення повного тексту цієї ухвали та роз`яснив, що у разі невиконання в зазначений строк ухвали суду в частині усунення недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з такого.

Частина ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Порядок пред`явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелічені вище наслідки щодо неможливості розгляду відповідної справи в порядку цивільного судочинства, різняться виключно часом (стадією) встановлення відповідних обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду, як фізична особа, з позовними вимогами, предметом яких є визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в позовній заяві визначив відповідачем Первинну профспілкову організацію Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1.

Наведені вище норми закону та зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що суб`єктний склад даного спору, а саме те, що сторонами у цій справі є фізична особа та Первинна профспілкова організація Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, свідчить про можливість розгляду такого спору в порядку цивільного судочинства.

Разом з цим, колегія суддів також звертає увагу на те, що для визначення спірних правовідносин поряд із суб`єктним критерієм, має враховуватися також і предметний критерій.

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вже зазначалося, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, при цьому, встановлення, зокрема обґрунтованості позову, обов`язком суду.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити його у члени профспілки з 04.03.2019 та надати відповідь на заяву від 04.03.2019 щодо виключення з профспілки.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з висновками Конституційного Суду України в рішенні від 09 липня 1998 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») № 12-рп/98, відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.

Так, профспілка працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України є громадською організацією, яка здійснює свою діяльність на підставі, зокрема Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і Статуту.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки, їх об`єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Зазначене положення міститься й у пункті 1.3 Статуту професійної спілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України (а.с. 36).

Таким чином, у вказаній нормі та статуті міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Судом встановлено, що згідно із протоколом засідання профкому від 09.12.2016, вирішено прийняти ОСОБА_1 до первинної профспілкової організації ЛК АТП № 1 професійної спілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України з 10.12.2016 (а.с. 5).

04.03.2019 позивач ОСОБА_1 звертався до голови профспілки ОСОБА_3 із заявою про прийняття його в члени профспілкового комітету із відчисленням внесків у профспілку з його заробітної плати. Крім цього, заявами від цього числа просив надати для ознайомлення Статут профспілки та повідомити, чи його виключено із профспілки, якщо так то вказати підставу (а.с. 6-8).

01.04.2019 року на ім`я позивача ОСОБА_1 головою ППО ЛК АТП № 1№ направлено листи №№ 01/04, 02/04 та 03/04, у яких повідомлено про відмову у задоволенні заяви позивача про надання завіреної копії статуту профспілки ЛК АТП № 1, відмовлено у задоволенні заяви про прийняття в члени профспілкового комітету та роз`яснено, що оскільки він звільнений з підприємства 12.04.2018 року, відтак не є членом профспілки, а також, що рішення суду про поновлення на роботі не є підставою для поновлення (прийняття) у члени профспілкової організації (а.с. 71-73).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIV у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі щодо зобов`язання профспілкової організації прийняти позивача у члени первинної профспілкової організації ЛК АТП № 1 не мають характеру трудових, відтак спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18, яку враховує колегія суддів під час розгляду даної справи в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Враховуючи наведене та те, що позивач був членом профспілки, діяльність якої підпорядкована Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» та Статуту професійної спілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України, такий спір належить до виключної компетенції профспілки та її внутрішньо-організаційної діяльності, тому повинен вирішуватися відповідно до статутних документів профспілки та законодавства, яке регулює основи їх діяльності.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині та відповідно про безпідставність доводів позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Крім цього, позивач ОСОБА_1 звертався до суду із вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, надати відповідь на його заяву від 04.03.2019 щодо виключення з профспілки, яку обґрунтовує ЗУ «Про звернення громадян».

В свою чергу, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд дійшов висновку, що позивач повинен сплати судовий збір (у відповідному розмірі), визначивши позивачу строк для усунення недоліків та зазначивши, що разі невиконання вимог ухвали, позовна заява залишається без розгляду.

Перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду визначені ст. 353 ЦПК України.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть оскаржуватися, зокрема, ухвали про визначення розміру судових витрат.

Таким чином, ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року в частині визначення строку для сплати судового збору, може бути предметом апеляційного перегляду, як така що визначає розмір судового збору.

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, тобто суд дійшов висновку про те, що позовна заява подана з дотриманням статей 175-176 ЦПК України (а.с. 30).

В подальшому, справа призначалася до розгляду на 19.03.2020, 07.04.20202, 05.05.2020, 27.05.2020.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Зазначені положення закону дають підстави для висновку про те, що законодавцем передбачено можливість відкриття судом провадження у справі без сплати судового збору, натомість такий має бути сплачений у визначений судом строк, а його несплата має наслідком постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» .

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону).

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер, оскільки та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», зазначених обставин суд першої інстанції не перевірив, на спростування відповідних доводів відповідних висновків не зазначив.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 19.05.2015 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 27).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 2-791/07 від 12 червня 2020 року.

Таким чином, залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, надати відповідь на його заяву від 04.03.2019 та роз`яснюючи наслідки невиконання вимог ухвали, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності підстав звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову у цій справі, оскільки серед переліку пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Крім цього, оскільки предметом спору у цій справі є вимога про зобов`язання вчинити певні дії, відтак відсутні підстави вважати, що справа, пов`язана із порушенням прав заявника як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій.

Відповідно до ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишиьти без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2020 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, в частині залишення без змін ухвали районного суду про закриття провадженняу справі, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня  складання повного тексту постанови, в іншій частині постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді:        С.М. Бойко

С.М. Копняк