ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 р.   Справа № 1/17   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді  Соботник В.В.,

при секретарі судового засідання Кузишин У.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  “Імпорт-Офіс” юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7;

фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34 В

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: 76018, АДРЕСА_1;

фактична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення з відповідача 9099грн. 49коп.,  в тому числі: 6723грн. 24коп. основного боргу, 1237грн. 10коп. пені, 942грн. 53коп. інфляційних та 196грн. 62коп. 3% річних.

За участі представників сторін:

Від позивача: представники не з'явилися.

Від відповідача представники не з'явилися.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Імпорт-Офіс” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 14173грн. 39коп., в тому числі 13573грн. 24коп. основного боргу, 418грн. 34коп. пені, 61грн. 22коп. 3% річних, 120грн. 59коп. інфляційних за період з 20.08.09 по 20.10.09.

          Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами від 23.02.10,  від 24.03.10 по причині неявки в судове засідання відповідача.

          Позивач в судове засідання 12.04.10 не з”явився, клопотанням вх. № 2755 від 12.04.10 просить розглядати справу без його участі (а.с. 62).

          23.02.10 за вх. № 1330 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 19.02.10 та докази її направлення відповідачу (а.с. 29-32), якою зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних та просив стягнути з відповідача 9735грн. 89коп., в тому числі 7723грн. 24коп. основного боргу, 1146грн. 01коп. пені, 698грн. 93коп. інфляційних та 167грн. 71коп. 3% річних.

          12.04.10 за вх. № 2756 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 08.04.10 та докази її направлення відповідачу (а.с. 63-66), якою  зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних, 3% річних та просить стягнути з відповідача 9099грн. 49коп., в тому числі,  6723грн. 24коп. основного боргу, 1237грн. 10коп. пені, 942грн. 53коп. інфляційних та 196грн. 62коп. 3% річних, збільшивши період нарахування (з 20.08.09 по 11.03.10).

          За таких обставин, предметом спору є вимога про стягнення 6723грн. 24коп. основного боргу, 1237грн. 10коп. пені, 942грн. 53коп. інфляційних та 196грн. 62коп. 3% річних.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 141 від 06.08.09, щодо оплати за отриманий, згідно накладних № 21472 від 28.08.09, № 18602 від 06.08.09, товар в розмірі 6723грн. 24коп.

          Відповідач в судові засідання 24.03.10, 12.04.10 не з”явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву та будь-яких заперечень проти заявлених вимог не подав. Так, ухвали суду від 23.02.10, 24.03.10 направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Факт отримання відповідачем вказаних ухвал підтверджується представленим в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28, 58).

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

               За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи, що відповідач належним чином  повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.           

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

          Відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами Договору поставки № 141 від 06.08.09 позивач взяв на себе обов'язок поставляти товар відповідачу,  а відповідач прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

          Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          На виконання умов Договору від 06.08.09 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20587грн. 96коп. Факт передачі товару та його отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами та належним чином засвідченими копіями накладних № 21472 від 28.08.09, № 18602 від 06.08.09, підписаних відповідачем (а.с. 51, 13-14).

          Згідно п. 2.6 Договору від 06.08.09 відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату за товар на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

          Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України  якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконував, в повному обсязі за отриманий товар у встановлені договором строки не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку становить  6723грн. 24коп. (а.с 63-64), що і є предметом позову, доказів погашення якої відповідачем не подано.

          Відповідно  до ст.33 ГПК України кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на  які  вона  посилається   як   на  підставу   своїх   вимог і  заперечень. На час  розгляду справи відповідачем, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не подано суду доказів оплати суми боргу чи доказів у спростування вимог позивача.

          За таких обставин, враховуючи наведене, матеріали справи, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті за отриманий товар  у встановлені договором строки, жодних доказів у спростування вимог позивача,  суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 6723грн. 24коп. основного боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

          Пунктом 4.2 договору від 06.08.09 № 141 встановлено відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати отриманого товару у вигляді пені.

          В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно поданого розрахунку (а.с. 67-70) відповідачу нараховано 1237грн. 10коп. пені, 942грн. 53коп. інфляційних та 196грн. 62коп. 3% річних.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за  Договором  від 06.08.09 № 141 відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 1237грн. 10коп. пені, 942грн. 53коп. інфляційних та 196грн. 62коп. 3% річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

            Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

          позов задовольнити.

          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: 76018, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1)на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “Імпорт-Офіс” юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34 В (код ЄДРПОУ 21657750)  –6723(шість тисяч сімсот двадцять три)грн. 24коп. основного боргу, 1237(одна тисяча двісті тридцять сім)грн. 10коп. пені, 942(дев'ятсот сорок дві)грн. 53коп. інфляційних, 196(сто дев'яносто шість)грн. 62коп. 3% річних, 141(сто сорок одна)грн. 74коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                  Соботник В. В.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________ Кучер Н. М. 20.04.10