Справа № 2-1294 /2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коробенка С. В. при секретарі - Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Арт-Мастер» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивачка була прийнята на роботу та працювала на підприємстві Відповідача на посаді менеджера з персоналу відділу по роботі з персоналом.

Наказом № 5/15.12.08-к від 15 грудня 2008 року вона була звільнена з обійманої посади за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин). Вказане звільнення її з роботи Позивачка вважає незаконним, так як з 12 по 23 грудня 2008 року вона перебувала на лікарняному, про що свідчить лікарняний лист, виданий Центральною районною поліклінікою Деснянського району м. Києва.

У зв’язку з викладеним, Позивачка просила суд поновити її на посаді як незаконно звільнену, виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також просила стягнути з урахуванням уточнених позовних вимог 30 000 гривень моральної шкоди, пов’язуючи такий її розмір з неможливістю працевлаштуватись на іншу роботу, відсутністю коштів, необхідністю звернення до лікаря-невропатолога.

У судовому засіданні Позивачка та її представник позов підтримали, доповнивши його позовною вимогою про скасування наказу № 5/15.12.08-к від 15.12.2008р. як незаконного.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що Відповідачка вчасно не повідомила адміністрацію ТОВ «Арт-Мастер» про наявність у неї листа непрацездатності, а крім того - пропустила місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений Кодексом законів про працю для спорів про звільнення та поновлення на роботі.

Крім того, у судове засідання 15.06.2009р. представник Відповідача надав суду копію наказу № 1/15.06.09/к від 15.06.2009р., у відповідності до якого були внесені зміни до оспорюваного Позивачем наказу № 5/15.12.08-к від 15.12.2008р., та змінене формулювання і дата звільнення ОСОБА_1 з її посади на п. 3 ст. 40 КЗпП України, зокрема ОСОБА_1 вважалась звільненою 24.12.2008р. у зв’язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

2 липня 2008 року згідно наказу № 7/02.07.08-К ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «Арт-мастер» на посаду менеджера з персоналу, (а.с. 49)

В цей же день між працівником та адміністрацією ТОВ «Арт-Мастер» був укладений трудовий договір № 1029 (а.с. 15-17)

Наказом № 5/15.12.08-к від 15 грудня 2008 року вона була звільнена з обійманої посади за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин), (а.с. 8)

Разом з тим, судом встановлено, що на час видання наказу про її звільнення Позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується Листком непрацездатності НОМЕР_1. Відповідно до зазначеного листка непрацездатності ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 12.12.2008р. по 23.12.2008р. (а.с. 7)

Факт та обставини видачі листка непрацездатності НОМЕР_1 перевірені судом шляхом направлення відповідного запиту в Центральну поліклініку Деснянського району м. Києва, у зв’язку з чим суд не має підстав сумніватися у його достовірності.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Наказ № 5/15.12.08-к від 15 грудня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з обійманої посади дійсно був виданий всупереч чинному трудовому законодавству.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд звертає увагу сторін на те, що в матеріалах справи міститься акт від 16.12.2008р. про те, що Позивачу була надана копія Наказу про звільнення та можливість з ним ознайомитися, проте Позивач відмовилася від ознайомлення з ним під підпис, після чого їй було його зачитано в присутності свідків, працівників підприємства Відповідача, (а.с. 37).

Крім того, згідно матеріалів справи, 17.12.2008 року Позивачу Листом № 2/17.12.2008 року було відправлено повідомлення з проханням з’явитися до офісу підприємства Відповідача для отримання трудової книжки та розрахунку, в додатку до якого надано копію Наказу про звільнення № 5/15.12.2008 від 15.12.2008 року і розрахунковий лист за грудень 2008 року, (а.с. 52)

Вказаний Лист Позивачу вручено 20.12.2008 року, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення.(а.с. 48). На запитання суду Позивач визнала, що вона отримувала вказаний лист 20.12.2008р., надала його суду на огляд у судовому засіданні. Крім того, Позивач не змогла надати суду будь-який інший лист від ТОВ «Арт-Мастер», який вона могла отримати відповідно до розписки на повідомленні 20 грудня 2008 року.

Відповідно до відмітки на позовній заяві, Позивач здала її до канцелярії суду 04.02.2009 року, тобто через півтора місяці після отримання копії наказу про своє звільнення. Ані у своїх письмових, ані в усних поясненнях Позивач не навела будь-яких поважних причин пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав у справі про її звільнення. Натомість, представник Відповідача просив суд з цих підстав відмовити у позові ОСОБА_1

Суд не має підстав для поновлення строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, оскільки Позивачем не доведена поважність причин такого пропуску, крім того сам Позивач не клопотав перед судом про поновлення строків відповідно до ст. 234 КЗпП України.

З огляду на викладене суд зобов’язаний відмовити Позивачу у задоволенні його позову. Що стосується наказу № 1/15.06.09/К від 15.06.2009р., у відповідності до якого були внесені зміни до оспорюваного Позивачем наказу № 5/15.12.08-к від 15.12.2008р., та змінене формулювання і дата звільнення ОСОБА_1 з її посади на п. 3 ст. 40 КЗпП України, то він не є предметом розгляду в межах даної справи, позовні вимоги стосувались саме наказу № 5/15.12.08-к, і вони Позивачем не змінювались.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що Позивач була звільнена з роботи за вчинення прогулу, у зв’язку з чим нею подано позов про незаконність її звільнення саме за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Зміна формулювання причин звільнення ОСОБА_1, викладена Відповідачем у наказі № 1/15.06.09/К від 15.06.2009р. не пов’язана з неправильною юридичною кваліфікацією обставин, які стали підставою звільнення Позивача 15.12.2008р., фактично Відповідачем в якості підстав звільнення до уваги взяті інші обставини, які не перебувають у межах заявлених позовних вимог, а тому їх оцінка є не предметом справи.

Керуючись ст. ст. 40, 233 Кодексу законів про працю, ст. ст. 30, 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.