КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2010 № 34/434-13/262
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Розман С.Ю. – представник, дов. № 5 від 11.01.2010р.;
від відповідача -не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належно;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2010
у справі № 34/434-13/262 ( .....)
за позовом ТОВ "Шенборн"
до СПД - фізична особа ОСОБА_2
про стягнення 418825,18 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Шенборн» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (надалі відповідач) 418 825,18 грн. заборгованості за поставлений товар. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката у сумі 5000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товар на суму 439 705,18 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 418 825,18 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2009р. у справі № 34/434 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 418 825,18 грн. боргу та судові витрати. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. згадане рішення місцевого суду було змінено в частині розподілу судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2009р. згадані рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. у справі № 34/434 скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з підстав неповного з’ясування обставин даної справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі № 34/434-13/262 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 418 825,18 грн. боргу. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 525, 530 та 692 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар. В задоволенні 5000 грн. витрат на адвокатські послуги відмовлено повністю.
Відповідач – ФОП ОСОБА_2 не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 року у цій справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року було прийнято апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 до провадження та призначено розгляд справи на 30.03.2010р.
У судовому засіданні 30.03.2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з витребуванням нових доказів у даній справі, було відкладено розгляд справи на 20.04.2010 року.
20.04.2010 року представник позивача у судовому засіданні усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2005 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № 12, згідно умов якого позивач зобов’язується передати у власність покупця товар, визначений на підставі накладних, а саме: м’ясну та ковбасну продукцію, яка за пакуванням, маркуванням, зовнішнім виглядом або іншими якостями не підлягає до реалізації за стандартами національних мереж супермаркетів (п. 1.1 Договору).
Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти товар, вжити всіх можливих заходів для усунення ознак некондиційності товару та самостійно реалізовувати продукцію після проведення заходів щодо усунення недоліків (п. 1.2 Договору).
Пунктом 1.3 Договору визначено, що покупець зобов’язаний за результатами реалізації провести розрахунок з продавцем за реалізований товар або його частину. У разі неможливості усунення недоліків, покупець зобов’язаний повернути частину товару, що не придатна до змін та подальшої реалізації, продавцеві, або прийняти спільне з повноважним представником продавця рішення про утилізацію товару.
Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент), визначаються специфікацією, якою є товарно-транспортні накладні до цього Договору (п. 1.5 Договору).
Умовами Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: товар відпускається під реалізацію, тому остаточний розрахунок між продавцем та покупцем проводиться лише після остаточної реалізації товару покупцем третім особам, частковому поверненні продавцеві або частковій утилізації товару (п. 4.1 Договору).
Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору позивач – ТОВ «Шенборн» поставив протягом лютого-червня 2006 року відповідачу - ФОП ОСОБА_2 товар на загальну суму 439 705,18 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних (№ Ш-000125 від 20.02.2006р. на суму 185 617,02 грн., № Ш-000126 від 31.03.2006р. на суму 94 505,69 грн., № Ш-0011 від 30.04.2006р. на суму 68 175,79 грн., № Ш-0014 від 31.05.2006р. на суму 46 695,98р., № Ш-0017 від 07.06.2006р. на суму 44 710,70 грн.), які підписані та скріплені печатками обох сторін (копії наявні в матеріалах справи).
Факт поставки позивачем товару за період з лютого по червень 2006 року на загальну суму 439 705,18 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.
Отриманий товар, оплачений відповідачем частково на суму 20 880,00 грн., що не заперечується і з боку останнього.
Отже, залишок несплаченої суми за отриманий товар становить 418 825,18 грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи Аудиторським висновком ТОВ «АК Закарпат-Бізнес-Консалтінг» від 22.11.2006р. складеного для ТОВ «Шенборн», згідно якого серед переліку дебіторів заборгованості за рахунком № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», є ФОП ОСОБА_2, заборгованість якого становить 418 825,18 грн.
Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу (п. 1 статті 693 Цивільного кодексу України).
Доводи відповідача стосовно того, що доказами відсутності заборгованості останнього перед позивачем є Акт взаємних розрахунків від 08.09.2006р., згідно п. 4 якого розрахунки за поставлений позивачем товар проведені в повному обсязі і вчасно, а також Акти за результатами утилізації продукції від 28.04.2006р. та від 30.06.2006р., згідно яких утилізовано товару на загальну суму 418 825,18 грн., визнаються апеляційною інстанцією недоведеними з огляду на наступне:
Згідно приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
При цьому, вимога господарського суду про надання оригіналів документів може бути викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем до матеріалів справи залучено копії Актів за результатами утилізації продукції від 28.04.2006р., від 30.06.2006р. та Акта взаємних розрахунків від 08.09.2006р.
Господарським судом було витребувано оригінали згаданих документів (Актів за результатами утилізації продукції та Акта взаємних розрахунків), а також інші документи які б підтверджували передачу на утилізацію та саму утилізацію поставленого відповідачу товару на загальну суму 418 825,18 грн. (зокрема, первинна бухгалтерська документація).
Витребуваних судом І інстанції документів сторонами надано не було.
Проте, з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вбачається, що 22.07.2009 року ФОП ОСОБА_2 особисто надав оригінали Договору № 12 від 14.01.2005р. та Актів за результатами утилізації продукції від 28.04.2006р., від 30.06.2006р. та Акта взаємних розрахунків від 08.09.2006р. для виготовлення копії.
Окрім цього, з відповіді головного державного санітарного лікаря Закарпатської області від 30.12.2009р. за № 3259/05 на запит Господарського суду міста Києва від 08.12.2009р. вбачається, що зазначена у судовому запиті продукція (том 2, а.с. 65-66), протягом 2006 року постановами головного державного санітарного лікаря м. Мукачево із обігу не вилучалась, атестовані підприємства, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції на адміністративній території Закарпатської області відсутні.
Також, головний державний санітарний лікар м. Києва листом від 14.12.2009р. за № 8994 повідомив, що у 2006 році до держсанепіднагляду міста Києва заяв щодо утилізації м’ясної продукції не надходило.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, а також те, що оригінали зазначених документів (Актів за результатами утилізації продукції та Акта взаємних розрахунків) у сторін відсутні, а інших витребуваних судом доказів сторонами надано не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані відповідачем копії Актів за результатами утилізації продукції від 28.04.2006р., від 30.06.2006р. та Акта взаємних розрахунків від 08.09.2006р., є неналежними доказами на підтвердження утилізації товару на загальну суму 418 825,18 грн.
Разом з тим, як встановлено судом І інстанції, поставлений відповідачу товар на суму 418 825,18 грн. у останнього відсутній.
Отже, апеляційна колегія погоджується з висновком суду І інстанції про те, що оскільки поставлений товар на загальну суму 418 825,18 грн. у відповідача відсутній, а належних доказів на підтвердження утилізації або повернення товару позивачу надано не було, згаданий товар є реалізованим третім особам.
Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.1 Договору, сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.
Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні (копії наявні в матеріалах справи). Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, у Договорі від 14.01.2005р. чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню в зазначений у договорі строк, тобто на умовах відстрочки платежу після остаточної реалізації товару покупцем третім особам, частковому поверненні продавцеві або частковій утилізації товару.
Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 418 825,18 грн. боргу за поставлений згідно Договору поставки від 14.01.2005р. № 12 товар.
Разом з тим, апеляційна інстанція не погоджується з висновками викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва у даній справі щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на адвокатські послуги з огляду на наступне:
Згідно приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Як вбачається з залученого до матеріалів справи Договору про надання юридичних послуг № 14-1/с від 01.10.2008р. (36 а.с.) замовник – ТОВ «Шенборн» доручає, а виконавець - адвокат ОСОБА_4 приймає на себе зобов’язань по наданню юридичних послуг у справі про стягнення з СПД ОСОБА_2 на користь ТОВ «Шенборн» заборгованості за отримані у лютому-червні 2006 року м’ясні вироби згідно з видатковими накладними (№ Ш-000125 від 20.02.2006р. на суму 185 617,02 грн., № Ш-000126 від 31.03.2006р. на суму 94 505,69 грн., № Ш-0011 від 30.04.2006р. на суму 68 175,79 грн., № Ш-0014 від 31.05.2006р. на суму 46 695,98р., № Ш-0017 від 07.06.2006р. на суму 44 710,70 грн.). юридичні послуги полягають у підготовці документів правового характеру (позовні заяви, претензії, клопотання, скарги, тощо) і представництві інтересів ТОВ «Шенборн» у судах всіх інстанцій при розгляді даної справи та у виконавчому проваджені по виконанню рішення (п. 1.1 Договору). Вартість юридичних послуг за Договором визначена у розмірі 5000,00грн. (п. 2.1 Договору).
На підтвердження надання адвокатом ОСОБА_4 юридичних послуг за Договором від 01.10.2008р. № 14-1/с, сторонами підписано Акт від 02.10.2008 року.
Також, в матеріалах справи наявне Свідоцтво № 21/112 від 11.11.2002р., згідно якого гр. ОСОБА_4 має право на зайняття адвокатською діяльністю.
До матеріалів справи залучено платіжне доручення від 02.10.2008р. № 92 на суму 5000,00 грн. (38 а.с.), в якому зазначено: платник – ТОВ «Шенборн», одержувач – ОСОБА_4 призначення платежу – «оплата юридичних послуг згідно Договору № 14-1/с від 01.10.2008р.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, як це передбачено вимогами статті 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України в частині покладення на відповідача 5000,00 грн. витрат на адвокатські послуги. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2010р. у справі № 34/434-13/262 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шенборн» (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Пряшівська-бічна, 8-А.; код ЄДРПОУ 30420264) 418 825 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 18 коп. – основного боргу, 5000 (п’ять тисяч) грн. – витрат на адвокатські послуги, 4 188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 25 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу № 34/434-13/262 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.04.10 (відправлено)