ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3838/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної  Л.П., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК", Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ

про стягнення грошових коштів у розмірі 3 583,14 грн.   

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" про стягнення грошових коштів у розмірі 3 583,14 грн., з яких:                        3 391,50 грн. - основного боргу; 62,22 грн. - пені; 61,17 грн. - 3% річних; 68,25 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирних будинків загального користування № 32С490-32371-19 від 18.10.2019, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 22.07.2020 отримана представником відповідача 24.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930012314061 (а.с.36).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ  ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з  укладенням договору, умов, строку надання послуг та строків оплати за послуги, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (виконавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" (замовник - відповідач) укладено договір технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ (Вузла Обліку Газу) багатоквартирних будинків загального користування № 32С490-32371-19 від 18.10.2019 за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 37.

Відповідно до п. 1 розділу І договору, замовник доручає, а виконавець  приймає  на себе зобов`язання з надання послуг з технічного обслуговування  системи  газопостачання  та газового обладнання (крім ВОГ) об`єктів, які знаходяться  у власності (користуванні)  замовника, а саме: зовнішнього та внутрішнього газопроводів, газового обладнання на зазначеному об`єкті.

Пунктом 2 розділу І договору визначено, що технічне обслуговування системи  газопостачання   та газового обладнання  (крім ВОГ) проводиться  виконавцем  у  плановому  порядку  згідно з погодженим графіком, додаток 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3 розділу І договору, надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) включає здійснення виконавцем виконання робіт з технічного  обслуговування, огляду, обстеження, в строки та порядку,  що  передбачені цим договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи)).

Вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання  (крім ВОГ) об`єктів,  що надаються  виконавцем, наведені у додатку 2 до договору, який є його невід`ємною частиною (п. 4 розділу І договору).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору,  вартість послуг (робіт) за рік визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з технічного обслуговування, що надаються виконавцем замовнику, та становить 3    391,50 грн., в тому числі, податок  на додану  вартість   565,25 грн.

Пунктом 2 розділу ІІ договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з технічного обслуговування системи газопостачання, визначену в пункті 1  цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку — 100% передплати на підставі виставленого рахунку або протягом 10  (десяти) робочих днів з дня підписання акту наданих послуг (робіт). Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі, який підписується повноваженими представниками сторін (додаток 3 до договору).

Згідно з п. 4 розділу ІІ договору, фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються актом наданих послуг (виконаних робіт) виконавцем на протязі 3 робочих днів з дати надання послуг (виконаних робіт) та подається на розгляд замовника у двох   примірниках. Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) днів від дати передачі актів наданих послуг (виконаних робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акту виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку неповернення замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим замовником в редакції виконавця.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІІ договору, виконавець має право на своєчасне отримання від замовника оплати по договору в повному обсязі.

Згідно з п.2 розділу V договору, за несвоєчасне здійснення оплату послуг (робіт), надані (виконані) виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати послуги за (роботи) по цьому договору.

Пунктом 1 розділу VII договору встановлено, що цей договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 та розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з початку календарного року, в якому його було укладено (керуючись ч.3 ст.631 ЦК України), а в частині виконання розрахунків по договору – до повного виконання.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання на загальну суму 3    391,50 грн., про що сторонами було складено акт виконаних робіт від 25.11.2019. Вказаний акт було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №69031731 від 25.11.2019 на суму 3    391,50 грн., який не було оплачено відповідачем у встановлені договором строки.

19.12.2019 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (виконавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" (замовник - відповідач) укладено договір погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався погасити заборгованість, зокрема і за договором №32С490-32371-19 від 18.10.2019, у строк встановлений у п. 1.3. договору про реструктуризацію боргу, а саме до травня 2020 року.

17.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити існуючу заборгованість. Відповідач на претензію позивача не відреагував, заборгованість не сплатив.

01.04.2020, у зв`язку з невиконанням  відповідачем п. 1.3. договору погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування, сторони уклали додаткову угоду, якою сторони за взаємною згодою розірвали договір погашення та реструктуризації боргу за технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ) багатоквартирних будинків загального користування з 01.04.2020.

Станом на час звернення позивача до суду, відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3 391,50 грн. - основного боргу; 62,22 грн. – пені, нарахованої на підставі п.2 розділу V договору; 61,17 грн. - 3% річних та 68,25 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.  

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджується матеріалами справи, а саме: актом виконаних робіт від 25.11.2019 на суму 3 391,50 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов`язання відповідача щодо оплати послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Враховуючи умови п. 2 розділу ІІ договору, строк оплати послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів оплати заборгованості від відповідача не надійшло.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, у зв`язку з чим  позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 391,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 62,22 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2 розділу V договору, за несвоєчасне здійснення оплату послуг (робіт), надані (виконані) виконавцем, замовник сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати послуги за (роботи) по цьому договору.

Позивач, на підставі п.2 розділу V договору, нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 62,22 грн. за період з 10.12.2019 по 10.06.2020 (183 дні прострочення).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені позивачем було допущено арифметичну помилку. За перерахунком суду, сума пені за період з 10.12.2019 по 10.06.2020 становить 62,06 грн. (3991,50 грн. * 0,01 * 183 / 100 = 62,06 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 62,06 грн.

В решті позовних вимог про стягнення пені на суму 0,16 грн. суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 61,17 грн. - 3% річних за період з 10.12.2019 по 16.07.2020  та 68,25 грн. - інфляційних втрат за період з січня 2020 по червень 2020, суд зазначає наступне.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.12.2019 по 16.07.2020 на суму 61,17 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних на суму 61,17 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 17.12.2013р.  № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з січня 2020 по червень 2020 року складають 68,25 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню  зі стягненням з відповідача на користь позивача 3 391,50 грн. - основного боргу, 62,06 грн. – пені, 61,17 грн. - 3% річних та 68,25 грн. - інфляційних втрат.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" про стягнення грошових коштів у розмірі             3 583,14 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КОМЕНЕРГО-НОВОМОСКОВСЬК" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пров. Парковий, б. 1, код ЄДРПОУ 35782839) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, б.2, код ЄДРПОУ 03340920) суму основного боргу у розмірі 3 391,50 грн. (три тисячі триста дев`яносто одна грн. 50 коп.), пеню у розмірі 62,06 грн. (шістдесят дві грн. 06 коп.), 3% річних у розмірі 61,17 грн. (шістдесят одна грн. 17 коп.), інфляційні втрати у розмірі 68,25 грн. (шістдесят вісім грн. 25 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2101,91 грн. (дві тисячі сто одна грн. 91 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог  -  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено  23.09.2020

Суддя  Л.П. Кармазіна