Справа № 2-1003/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:головуючого-судді Васильєвої Т.М.

при секретарі Теличко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 доДТГО «Південно-Західна залізниця» про відшкодування моральної шкоди

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом. в якому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 14000 грн. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 27.07.2006року його під час посадки безпідставно не пустили на електропоїзд підвищеного комфорту № 825 при наявності дійсного проїзного квитка. Внаслідок неправомірних та незаконних дій відповідача він постійно отримував негативні емоції, погіршилися відносини з оточуючими людьми через його психічний стан, він пережив психологічний стрес, поведінка працівників відповідача сприймається ним як особиста образа, члени його родини перебувають тривалий період у стані постійного нервового стресу, що відбивається на сімейних стосунках.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

 ст.. 2З ЦК України визначеного моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.

В судовому засіданні позивач пояснив, що начальник електропоїзда не пустила його до вагону, посилаючись на наявність у нього багажу-карнизу. Однак в подальшому він використав своє право на проїзд. Також він зазначив, що неправомірність дій працівників відповідача підтверджується листом від 15 жовтня 2007року, де вказано, що дії провідника та начальника поїзда були невірні.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову посилалась на ту обставину, що позивачем не обгрунтовані свої вимогищо лист, на який посилається позивач містить вимоги Правил перевезень пасажирів, багажу.вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, які набули чинності з 1 травня 2007року, а випадок, який стався з позивачем мав місце 27 липня 2006року.На той час діяли Правила, які затверджені 28.07.1998року.Відповідно до зазначених правил пасажири зручною поклажею більше встановлених норм та з перевищенням розмірів, у становлених для ручної поклажі у вагон не допускаються.П.3.1.8 вказаних Правил передбачено, що не приймаються до перевезення в будь-якому вагоні апаратура та інші предмети, розміри яких за сумою трьох вимірів перевищують 180 см.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що він їхав до Боярки і на прохання невідомої жінки допоміг їх пронести через турнікет важку сумку до 8 вагону. Там почув розмову позивача з начальником поїзду, яка не пускала його у вагон. На його запитання чому не пускає до вагону вона не відповіла, документів не пред»явила, а кудись пішла.Потім повернушись, пустила позивача до вагону.

Свідок ОСОБА_4 суду показалащо вона в 2006 році працювала начальником електропотягу № 825.При посадці пасажирів провідником 9 вагону було виявлено надлишок ручної поклажі.Згідно Правил перевезень.що діяли на той час ручна поклажа не могла перевищувати 180 см. Позивач перевозив карниз.який перевищував розмір 180 см, а тому необхідно було оплатити надлишок.Конфлікту вона не пам»ятає.Пасажиру було запропоновано здійснити доплату, що він і зробив і після цього був пропущений до вагону.

Суд.оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності.приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними, оскільки останній не надав суду доказів на те, в чому саме полягала ця шкода, які саме неправомірні дії відповідача її заподіяли.не обгрунтував її розмір.Посилання позивача на лист відповідача від 15 жовтня 2007 року як на доказ заподіяння шкоди.суд вважає безпідставним. оскільки в судовому засіданні встановленого не оспорював і позивач.що на 27 липня 2006року діяли Правил перевезень, які затверджені 28.07.1998року.а в листі йде мова про Правила перевезень, які набули чинності з 1 травня 2007року і їх вимоги не поширюються на відносинцщо виникали в липні 2006року.

Таким чином, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі ст.. ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.. ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом. якщо його не скасовано.