Справа №241/611/20

Провадження№ 1-кп/266/450/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020 року         м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря Новак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя кримінальне провадження №12019050710000524 щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Мангуш, Першотравневого району, Донецької області, громадянина України, українця, який має вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 1 ч.2 ст. 115 КК України, -

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор – Боровікова А.   

захисник - ОСОБА_4

особа, яка обвинувачується у скоєнні суспільно небезпечного діяння - ОСОБА_1

законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя від 28.07.2020 року відносно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Дніпропетровської філії «Спеціального закладу з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» з суворим наглядом, строком на 60 днів, до 25 вересня 2020 року. 

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу з суворим наглядом, з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до «Дніпропетровської філії «Спеціального закладу з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України», строком на 60 днів, так як він може переховуватись від суду, може в подальшому вчинити інше суспільне небезпечне діяння (кримінальне правопорушення) та незаконно впливати на свідків.

Потерпіла ОСОБА_6 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник потерпілої Берлової О.В., Тесля А.В. просив продовжити дію запобіжного заходу ОСОБА_1 .

Захисник Сніга В.І. зазначив, що прокурором не доведено ризиків, які б давали суду підстави застосовувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку та вважає, що ОСОБА_1 запобіжний захід можна змінити на більш м,який – передачу на піклування родичам з лікарським наглядом.

ОСОБА_1 підтримав думку захисника та просив обрати більш м,який запобіжний захід

Законний представник особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , залишила розгляд цього питання на розсуд суду.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, прийшов до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зідно зі ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст.. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави  суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені   частиною першою   цієї статті.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації суспільно-небезпечного діяння   ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність до вчинення вказаного в клопотання суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 .

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 , приходить до висновку, що заявлені на досудовому слідстві ризики не зменшилися, при наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі та ухилення від правосуддя.

При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Крім того, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження – свідків, які не допитані в залі суду та адреси місця проживання яких йому відомі, таким чином перешкоджатиме кримінальному судочинству іншим чином.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді передачі на піклування близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та не виключить ризики, які встановлені судом, тому суд приходить до висновку про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України підстав для визначення розміру застави не мається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.  176-178,182-183, 331, 508 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити відносно особи, яка обвинувачується у скоєнні суспільно небезпечне діяння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Дніпропетровської філії «Спеціального закладу з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» з суворим наглядом, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Надії Алексеєнко б.84, строком на 60 днів, до 19 листопада 2020 року. 

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду на протязі семи днів з дня її оголошення,  ОСОБА_1   - у той же строк з моменту отримання копії ухвали. 

       Суддя                                                                        Курбанова Н. М.