КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/530/20

Провадження №2/319/274/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

До Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який розірвано заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21.11.2011 року. В період шлюбу сторонами придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 21.11.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02.12.2019 року за позивачкою визнано право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, проте право власності на земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства належить відповідачу, тому позивачка просить визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без виклику, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Від позивачки та її представника заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідачем до суду подана заява про визнання позову в якій він зазначає, що підтверджує всі обставини викладені в позовній заяві та визнає їх в повному обсязі, а тому просить задовольнити позов за наявними у справі матеріалами та визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 12.03.1999 року разом придбали житловий будинок АДРЕСА_1 . 21 листопада 2011 року між сторонами шлюб розірвано. В порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право особистої приватної власності (частка 1/1) на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею будинку 79,1 кв. м., житловою - 36,2 кв. м., які складаються з: літ. А - житловий будинок; літ. а - прибудова; літ. В - вбиральня; літ. Г - сарай; літ. Д - сарай; літ. Е - гараж; літ. Ж - сарай; літ. З - душ; № 2 - огорожа, № 3 - огорожа; № 4 - хвіртка, № 5 - ворота; № 6 - скважина; І - замощення; ІІ - вимощення; а1 - ґанок; а2 - козирок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі № 319/1197/19.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вказаний житловий будинок зареєстрований за позивачкою на праві власності, що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №196043377 від 13.01.2020 року та копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Отже, позивачка в порядку поділу майна подружжя отримала у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП №037594 від 24.01.2000 року, право власності на земельну ділянку, розміром 0,17 га, для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташована в смт. Куйбишеве (Більмак) Куйбишевської (Більмацької) селищної ради належить ОСОБА_2 .

Вимоги про поділ спірної земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок у справі № 319/1197/19 сторонами не заявлялись у зв`язку з чим судом не вирішувались.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю гарантується Конституцією України.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на спірну земельну ділянку площею 0,17 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства належить ОСОБА_2 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 24.01.2000 року.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статтею 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, а також Великою Палатою Верховного суду України в постанові від 16.06.2020 року у справі № 689/26/17.

Таким чином особи, які набули право власності на житловий будинок, стають власниками земельної ділянки на тих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

У зв`язку з викладеним, враховуючи визнання позову відповідачем, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, шляхом визнання за нею права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 120 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,17 гектарів, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю І-ЗП № 037594, виданого Куйбишевською селищною радою 24.01.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1038.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Г. Ю. Валігурський