КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 752/24919/19

Апеляційне провадження 22-ц/824/11073/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

сторони

позивачі ОСОБА_1

ОСОБА_2

відповідач Ковеза Андрій Іванович

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подані через представника ОСОБА_4 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н.П., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ковези Андрія Івановича про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ковези А.І. , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили зобов`язати відповідача направити до Печерського районного суду м. Києва письмове спростування поширеної ним недостовірної інформації про загальний стаж праці ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача направити до Міністерства фінансів України письмове спростування поширеної ним недостовірної інформації про одноособове розпорядження квартирою АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди за поширення недостовірної інформації 20 000 грн; зобов`язати відповідача направити до Міністерства фінансів України письмове спростування поширеної ним недостовірно інформації, що квартирою АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 , є власником Ѕ частини, одноосібно розпоряджається ОСОБА_1 ; стягнути із відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди за поширення про неї інформації, яка посягає на недоторканість її ділової репутації в розмірі 60 000 грн.

В обґрунтування позову зазначали, що у Печерському районному суді м. Києва розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: ТОВ «Вилківська Венеція» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, де відповідач представляє інтереси ОСОБА_5 . Здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_5 , відповідач вийшов за межі професійних прав адвоката, правил адвокатської етики та почав порушувати особисті немайнові права позивачів.

Подаючи уточнення до позовної заяви про розподіл майна, набутого за час шлюбу в рамках розгляду зазначеної справи, відповідачем зазначено про те, що ОСОБА_1 за все своє життя має стаж праці п`ять-шість років, проте наведена інформація є недостовірною, оскільки, ОСОБА_1 має стаж роботи більше 27 років.

29.10.2019 відповідач направив до Міністерства фінансів України адвокатський запит, в якому серед іншого, зазначив про те, що ОСОБА_1 одноособово розпоряджається квартирою АДРЕСА_1 та здає її в оренду. Вказана інформація також не відповідає дійсності та до подачі запиту відповідач був обізнаний про розпорядження квартирою позивачами разом. Вказана інформацію відповідачем поширено навмисно, з метою нашкодити інтересам ОСОБА_2 , у якої донька ОСОБА_1 тривалий час працює в структурі Міністерства фінансів України.

У запиті вказано: «Під час розгляду даної справи з`ясувалося …», що позивачі є учасниками удаваного правочину. У структурі Міністерства фінансів України почали ходити чутки про позивача ОСОБА_2 , що вона причетна до порушення вимог закону, що завдає шкоди її діловій репутації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника подали апеляційні скарги, у яких просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилаються на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважають, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 40 Конституції України. Суд не врахував, що відповідач є адвокатом і його діяльність чітко регламентована Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики та нормами процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України відповідач перед поширенням інформації мав переконатись в її достовірності, проте цього не зробив. Судом неправильно застосовано норми матеріального права про свободу вираження думки і слова на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Факти поширення інформації щодо стажу роботи та недостовірності інформації щодо розпорядження квартирою не можуть визнаватися судом як свобода думки, слова чи вільного вираження поглядів і переконань. Судом не враховано, що відповідно до положень ст. 12 ЦПК України та ст. 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте останнім не надано до суду жодного доказу достовірності поширюваної ним інформації. Поширюючи недостовірну інформацію, відповідач діяв не від імені клієнта, оскільки клієнт доручив йому лише виконання повноважень адвоката, які обмежуються виключно законними діями, а поширення недостовірної інформації виходить за межі повноважень адвоката незалежно від доручень клієнта. Метою звернення з адвокатським запитом є отримання інформації, а не поширення завідомо недостовірної інформації. До виконання адвокатських обов`язків відповідач міг обмежитись запитом, який містив би лише необхідні дані, проте останній з метою психологічного тиску направив на роботу усі деталі судової справи, обставини які ніким і нічим не доведені, сімейні подробиці, деталі про нерухомість і адреси, ціни договорів та недостовірну інформацію про позивачів. Вважають, що ними надано беззаперечні докази про те, що інформація є недостовірною та що поширення такої інформації відповідачем завдано позивачам моральних страждань.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа № 757/45036/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: ТОВ «Вилківська Венеція» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

Відповідно до копії угоди про надання правової допомоги від 14.04.2015, укладеної між ОСОБА_5 та адвокатом Ковезою А.І., який має свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 184/10 від 06.11.1993, ОСОБА_5 доручив, а адвокат Ковеза А.І. прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу та представляти інтереси ОСОБА_5 в усіх судах України.

Зазначеною угодою ОСОБА_5 надав право Ковезі А.І. складати, підписувати та подавати позовні заяви, клопотання та інші документи, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, підписувати від імені клієнта та від свого імені в інтересах клієнта, всі необхідні документи та виконувати всі інші дії, пов`язані із виконанням цієї угоди.

В ході розгляду вищезазначеної справи представником ОСОБА_5 - адвокатом Ковезою А.І. подано до суду уточнення до позовної заяви, в тексті якого зазначено про те, що ОСОБА_1 за все своє життя має стаж роботи п`ять-шість років.

29.10.2019 адвокатом Ковезою А.І. направлено запит до Міністерства фінансів України про отримання інформації, в зв`язку з розглядом цивільної справи № 757/45036/15-ц. У тексті запиту зазначено про те, що ОСОБА_1 одноособово розпоряджається квартирою АДРЕСА_1 та здає її в оренду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що направлення до суду уточнень до позовної заяви та направлення запиту про витребування інформації, у зв`язку із розглядом справи, в яких викладена позиція відповідної сторони, не є поширенням недостовірної інформації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній стороні.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивачі просять визнати недостовірною інформацію, яка викладена в уточненнях до позовної заяви у справі про поділ майна подружжя та у запитах, направлених адвокатом за місцем роботи ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України.

В уточненнях до позовної заяви, серед іншого, вказано, що ОСОБА_1 має стаж роботи п`ять-шість років. Саме цю інформацію позивач ОСОБА_1 вважає недостовірною та просить зобов`язати відповідача направити до Печерського районного суду м. Києва письмове спростування такої інформації.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, зазначені в уточненнях до позовної заяви обставини про те, що ОСОБА_1 має стаж роботи п`ять-шість років, а все, що побудовано на земельних ділянках, що належать ОСОБА_5 , ОСОБА_1 або їх донькам зроблено на зароблені ОСОБА_5 кошти, останній мав довести належними та допустимими доказами. Так само заперечуючи ці обставини ОСОБА_1 мала подати докази, як щодо наявності стажу роботи 27 років, про які вона вказує у даному позові, так і щодо отриманих доходів, за необхідності.

Змагальність та диспозитивність є основними засадами цивільного судочинства (п. 4, 5 ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

У разі недоведеності позовних вимог суд відмовляє у позові. У разі ж, якщо суд визнає, що позовні вимоги є законними та підтверджені належними та допустимими доказами суд задовольняє позов.

Розгляд питання достовірності, викладених у позовній заяві обставин, чи їх недостовірності у іншому судовому процесі суперечить основним засадами цивільного судочинства, а відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що спростування інформації, яка викладена у позовній заяві, має відбуватися шляхом надання доказів на її спростування у рамках справи про поділ майна подружжя, а не шляхом пред'явлення позову про спростування недостовірної інформації.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач мав перевірити цю інформацію, до того, як він складав заяву про уточнення позовних вимог, та що апелянт має 27 років трудового стажу на висновки суду не впливають, оскільки фактично ці доводи зводяться до встановлення у даній справі тих обставин, які підлягають встановленню у справі про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Одним із видів адвокатської діяльності є складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону).

Відповідно до п. 1, 4, 7 ч. 1 ст. 20 цього ж Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості. Не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката (ст. 23 Закону).

У рамках розгляду справи про поділ майна подружжя відповідач, як адвокат Шведенка М.М. звернувся із запитом до Міністерства фінансів України, у якому просив повідомити розмір заробітної плати ОСОБА_2 , зазначивши, що необхідність отримання такої інформації пов`язана із запереченнями на позов ОСОБА_2 , у яких вона вказала, що квартира, яка є предметом спору про поділ майна подружжя, придбана за її особисті кошти.

Ковеза А.І. 08.11.2019 звертався з адвокатським запитом про надання такої ж інформації і безпосередньо до ОСОБА_2 , проте відповіді не отримав.

У цих запитах адвокат посилався на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 придбана за кредитні кошти, які отримані за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 та кредит повністю погашений за рахунок спільних коштів подружжя. Проте, покупцем квартири зазначена їх донька ОСОБА_2 . Надалі в запиті зазначено про те, що під час розгляду даної справи з`ясувалося наступне: 14.09.2012 ОСОБА_2 за договором дарування подарувала 1/2 частину вищезазначеної квартири своїй матері ОСОБА_1 та сама у квартирі не проживає, а ОСОБА_1 одноособово розпоряджається спірною квартирою.

Відтак метою направлення запиту про розмір доходів ОСОБА_2 є з`ясування джерела походження коштів, за які придбана спірна квартира, оскільки ОСОБА_5 вважає, що ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а право власності на доньку було зареєстроване «про людське око».

Зазначення у запиті про те, що ОСОБА_1 одноособово розпоряджається спірною квартирою, у загальному змісті запиту, вказує на те, що ОСОБА_5 у справі про поділ майна подружжя намагається довести ту обставину, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Повторні запити мають тотожній зміст та здійснені через відсутність відповіді на перший запит.

Звернення із відповідним запитом відповідає ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правила адвокатської етики не можна визнати обґрунтованими, оскільки порушення адвокатом вимог цього Закону чи правил адвокатської етики є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (ст. 34 Закону). Розгляд же питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності віднесено до повноважень дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а не до повноважень суду. Відтак при розгляді даної справи суд не мав повноважень здійснювати оцінку дій адвоката у іншій справі щодо дотримання ним правил адвокатської етики.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що і вимоги про спростування інформації щодо одноосібного розпорядження спірною квартирою ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідач при подачі запиту виконував свої професійні обов`язки, а запити були направлені з метою отримання доказів у справі про поділ майна подружжя.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Постанова складена 22.09.2020.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик