ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-6282/09/1770
29 січня 2010 р. 11 год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
головувуючий суддя Дудар О.М.,
судді Боймиструк С.В., Жуковська Л.А.,
за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: ОСОБА_1,
представник відповідачів : Левенда О.П.,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доТериторіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області, Державної судової адміністрації України
про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії. Просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні йому щомісячного грошового утримання судді незаконними та зобов’язати відповідача призначити таке грошове утримання, а також стягнути з відповідача щомісячне грошове утримання, починаючи з часу звернення і до фактичного його призначення відповідачем.
У ході судового розгляду судом залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України як другого відповідача.
У зв’язку з цим позивач у судовому засіданні змінив позовні вимоги та просив суд визнати дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області щодо відмови у призначенні йому щомісячного грошового утримання судді протиправними, зобов’язати Державну судову адміністрацію України надати погодження на призначення такого утримання, а Територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області – провести нарахування та виплачувати вказане грошове утримання.
Суду пояснив, що з 28 вересня 1994 року і до цього часу працює суддею Дубенського міськрайонного суду Рівненської області. Оскільки має не менше 20 років стажу, що зараховується до стажу роботи судді, то має право на виплату щомісячного грошового утримання відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів». З приводу призначення цього утримання 5 лютого 2009 року звернувся до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області та голови Державної судової адміністрації України. 17 березня 2009 року отримав відмову та лист-роз’яснення щодо неможливості призначення щомісячного грошового утримання судді у зв’язку з відсутністю відповідного стажу. Відповідачі відмовилися зараховувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання, у кратному розмірі строкову військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан з 28 жовтня 1981 року по 2 грудня 1982 року.
Вважає зазначені дії відповідачів незаконними, посилаючись на Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», Закон СРСР «Про загальний військовий обов’язок», Положення про пільги військовослужбовців, військовозобов’язаних, осіб звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 12.02.1981 року №193, спільну Постанову Центрального комітету КПРС та Ради міністрів СРСР від 17.01.1983 року №59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їх сім’ям», Постанову Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Представник відповідачів позов не визнала та пояснила суду наступне.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків.
Судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок – 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражі України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до Указу Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584 від 10 липня 1995 року (з врахуванням внесених до нього змін) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді не менш як 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних закладах та період проходження строкової військової служби.
В українському законодавстві зроблено розмежування законодавства, що регулює пенсійне забезпечення осіб, які займалися певним родом діяльності.
Так, пенсійне забезпечення військовослужбовців строкової служби передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення інших військовослужбовців – Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а особливості пенсійного забезпечення суддів за вислугу років визначені Законом України «Про статус суддів».
Тобто, в кожному конкретному випадку спеціальним законодавством встановлюються свої умови та порядок призначення пенсії і тому, в даному випадку, умовою для нарахування стажу суддям в пільговому обчисленні має бути вказівка про це у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який регулює діяльність суддів, є Закон України «Про статус суддів». Цим законом передбачено умови та підстави, за наявності яких суддя може піти у відставку та отримувати щомісячне довічне грошове утримання. Зарахування строкової військової служби в пільговому обчисленні до стажу роботи судді, що дає право на відставку, спеціальним законодавством, яке регулює питання діяльності суддів, не передбачено.
Зауважила, що територіальне управління не є належним відповідачем, оскільки рішення про встановлення щомісячного грошового утримання судді приймає Державна судова адміністрація України. Територіальне управління здійснює лише нарахування та виплату цього утримання на підставі погодження ДСА України. Таким чином, дії територіального управління не можна вважати незаконними.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 вересня 1994 року має статус судді і працює в Дубенському міськрайонному суді Рівненської області
Позивач проходив строкову військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 28 жовтня 1981 року по 2 грудня 1982 року, що складає 1 рік 1 місяць 4 дні.
5 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідачів з приводу призначення йому щомісячного грошового утримання судді. 17 березня 2009 року позивач отримав лист-відмову у призначенні вищезазначеної виплати, мотивовану тим, що нормативними актами, які визначають порядок нарахування стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, а саме Законом України «Про статус суддів» та постановою Кабінету Міністрів «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби у пільговому порядку. У цьому листі зазначено, що стаж роботи суддя ОСОБА_1 станом на 13 серпня 2008 року становить 17 років 9 місяців 21 день.
Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копією заяви ОСОБА_1 від 05.02.2009р. (а.с.6), копією листа ДСА України від 12.03.2009р. №12-1425/09 (а.с.7), копією листа ТУ ДСА в Рівненській області від 17.03.2009р. №03-307/09 (а.с.8), копією військового квитка ОСОБА_1 НОМЕР_1. (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального та соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому – статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови та порядок виплати щомісячного грошового утримання визначені ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. N2862-XII (далі – Закон N2862-XII) та постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання» від 03.09.2005р. №865 (далі – Постанова №865).
Згідно з ч.4 ст.43 Закону N2862-XII судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ч.2 п.3-1 Постанови №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (далі – Закон №3551-XII) учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як визначено Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.1994р. №63, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців МВС, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978р. по грудень 1989р.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У п.3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у п.1 цієї ж постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці – участь у бойових діях у воєнний час.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №3551-XII права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що закони і нормативно-правові акти України, які регулюють пільговий порядок обчислення періоду проходження військовослужбовцями за рішенням Уряду колишнього СРСР військової служби в Демократичній Республіці Афганістан для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій та соціальних виплат, не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР «Про загальний військовий обов’язок» від 12.07.1967р. №1950-VII і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов’язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981р. №319, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983р. №59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям,що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім’ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії – один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, - і час безперервного перебування у зв’язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах. Оскільки на час прийняття зазначеної постанови такої форми соціального забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання в СРСР не існувало, то питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього періоду для призначення їм щомісячного довічного грошового утримання у законодавчому порядку врегульовано не було.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991р. №1545-XII встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII визначено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов’язку, а також перебування в партизанських загонах і з’єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Щомісячне довічне грошове утримання суддів не є пенсією, оскільки згідно з Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2863-XII (абз.3 п.1) фінансується і виплачується за рахунок державного бюджету (а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України) в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Водночас, як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), щомісячне довічне грошове утримання, як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів.
Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, суд виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов’язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена, зокрема: спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім’ям», Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо.
Таким чином, до актів правового регулювання умов та порядку призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Відтак, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що обчислення позивачу періоду проходження строкової військової служби в Демократичній республіці Афганістан в календарних днях є порушенням його прав як ветерана війни, а також прав на матеріальний та соціальний захист, як однієї з гарантій забезпечення незалежності судді.
Згідно з п.2.7 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом ДСА України від 25.08.2005р. №94, призначення щомісячного грошового утримання судді проводиться на підставі отриманого від Державної судової адміністрації України погодження.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області 25 лютого 2009 року, відповідно до вимог чинного на той час вищевказаного Положення, зверталося до Державної судової адміністрації України за погодженням щодо призначення щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 (а.а.с.22-23) та отримало відповідь щодо відсутності для цього законних підстав.
Отже, вимоги позивача про визнання протправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області щодо відмови у призначенні йому щомісячного грошового утримання судді є безпідставними. Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Решта позовних вимог підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно з ч.1,3 ст.94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання погодження на призначення та виплату щомісячного грошового утримання судді - ОСОБА_1, судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Зобов’язати Державну судову адміністрацію України надати погодження на призначення та виплату щомісячного грошового утримання судді - ОСОБА_1, судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, з урахуванням строкової військової служби у кратному розмірі на території Демократичної Республіки Афганістан за період з 28 жовтня 1981 року по 2 грудня 1982 року, відповідно до розрахунку, здійсненого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Рівненській області, починаючи з 13 серпня 2008 року.
Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Рівненській області провести призначення, нарахування та виплату грошового утримання судді - ОСОБА_1, судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, відповідно до здійсненого розрахунку, починаючи з 13 серпня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 5(п’ять) грн. 62 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Дудар О.М.
Судді Боймиструк С.В.
Жуковська Л.А.