УХВАЛА

22 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 496/4975/14-ц

провадження № 61-14291св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М., державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю. А., про визнання свідоцтва про право власності на спадщину недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане

04 серпня 2014 року ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, шо ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_4 (баба позивача). На день відкриття спадщини батько позивача ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом зі своєю матір`ю за адресою:

АДРЕСА_1 .

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини батько позивача не заявляв про свою відмову від спадщини. Разом з тим, спадкова справа заведеною у той час не була. Таким чином, ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері, але не оформив свої спадкові права.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (батько позивача), після смерті якого спадкоємцем першої черги за законом є позивач.

23 травня 2014 року позивач подав до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим заведено спадкову справу.

04 серпня 2014 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_4 (баби позивача) та зазначила, що інших спадкоємців немає.

Того ж дня, 04 серпня 2014 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим номером 1-1445 на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_4 .

Відповідачем до державної нотаріальної контори було надано довідку

№ 3077, видану Великодальницькою сільською радою, в якій, зазначено, що ОСОБА_3 (батько позивача), в спірному будинку по день смерті своєї матері та після її смерті не проживав. Крім того з довідки № 2388, виданої Великодальницькою сільською радою вбачається, що саме ОСОБА_2 по день смерті матері, ОСОБА_4 проживала разом із нею.

Ці довідки стали підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1445.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня

2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом

від 04 серпня 2014 року № 1-1445, видане ОСОБА_2 .

У задоволенні позовних вимог у частинні визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_3 , відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року рішення Біляївського районного суду одеської області від 21 травня

2015 року в частині відмови в задоволені позову про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування скасовано, ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька,

ОСОБА_3 .

В решті рішення Біляївського районного суду Одеської області

від 21 травня 2015 року залишено без змін.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд у зв?язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року в справі за заявою

ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями із апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_6 , посилаючись на те, що рішення суду Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року порушують її права та законні інтереси, оскільки судом не встановлено всіх спадкоємців, не залучено її до участі в справі так як вона проживає в спірному будинку з малолітньою дитиною, зареєстрована в ньому та є спадкоємцем 4-ї черги.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником не доведено факт прийняття нею спадщини у встановлений законом порядку та набуття нею права щодо зміни черговості у спадкуванні за рішення суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводити факт прийняття спадщини та безпорадний стан в апеляційному суді у справі, що не стосується предмету спору, який розглядався в суді першої інстанції, є порушенням вимог матеріального та процесуального права, що не позбавляє права заявника на звернення до суду за захистом порушеного права в загальному порядку.

24 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, у якій ОСОБА_2 просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ОСОБА_6 скасувати рішення першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2019 року передано до Верховного Суду матеріали справи

№ 496/4975/14-ц.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не приймалося рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами

(у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п`яти суддів.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-

Ворсуляк Д. М., державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю. А., про визнання свідоцтва про право власності на спадщину недійсним та визнання права власності, призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров