ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2484/20

Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1024/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» про визнання незаконною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «НіжинТеплоМережі», в якому просив визнати незаконним невиконання відповідачем вимог ст.ст. 15, 20 ЗУ «Про звернення громадян» та стягнути на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 141 882 грн.

У мотивування своїх вимог зазначав, що є власником нежитлового приміщення « Аптека », яке розташоване по АДРЕСА_1 . До наведеного приміщення у період з 15 жовтня 2016 року по 15 квітня 2019 року послуга з теплопостачання ТОВ «НіжинТеплоМережі» не надавалась. 04 травня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку нарахувань за період ненадання послуг. Станом на день звернення з позовом відповіді на свою заяву, всупереч вимогам ст.ст. 15, 20 ЗУ «Про звернення громадян», він не отримав, чим грубо порушуються його права як споживача.

Указує, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача він зазнав моральної шкоди, розмір якої розрахований відповідно до методики професора Ерделевського О.М. , яка рішенням про державну реєстрацію від 03 березня 2010 року включена до реєстру за реєстраційним кодом 14.1.04 «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань».

Також просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ухвалою від 17 липня 2020 року Ніжинський міськрайонний суд у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуюсь з винесеним рішенням, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ґрунтується лише на припущеннях отримання позивачем доходу від здачі в оренду нежитлового приміщення та спростовується наявними у матеріалах справи відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Скаржник зазначає, що, дійшовши такого висновку, районний суд не дотримався приписів ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилається на п. 11 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за змістом якого, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вважає, що, беручи до уваги принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення, а суд позбавлений можливості збирати докази самостійно.

У наданому відзиві представник ТОВ «НіжинТеплоМережі», вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що необхідний до сплати за подання позову розмір судового збору становитиме для нього надмірний фінансовий тягар, а з клопотанням про зменшення судового збору він не звертався.

Представник товариства зазначає, що з наданих Ніжинським центром зайнятості, ГУ ПФУ в Чернігівській області, УПСЗН Ніжинської міської ради відомостей вбачається, що позивач та його дружина у 2017-2020 роках на обліку як безробітні не перебували, пенсія їм не призначалась, отримання субсидії припинено у 2018 році, підстав для поновлення надання субсидії ОСОБА_1 , як особі, яка потребує державної допомоги через скрутний стан, немає.

Звертає увагу на ту обставину, що старша дочка позивача навчається за контрактом у медичному університеті, в якому вартість навчання за один рік за інформацією з офіційного сайту навчального закладу у мережі Інтернет становить 20 000 грн, а вартість проживання у гуртожитку - 10 000 грн на рік, і на його думку, наведене достеменно свідчить про наявність значних доходів у сім`ї позивача.

Указує, що відповідно до ЄДР ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ДимВентСервіс», що також спростовує твердження позивача про його скрутний фінансовий стан. Крім того, у помешканні по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачеві, розташований салон краси, а отже указана нерухомість здається ОСОБА_1 в оренду і отримується орендна плата.

Наполягає на тому, що зазначені позивачем у клопотанні обставини не є безумовною підставою для звільнення його від сплати судового збору за подання позову, оскільки з достовірністю не підтверджують скрутний майновий стан заявника, що б могло перешкодити йому сплатити судовий збір у визначеному законодавством розмірі. До того ж звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, тобто таке право є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, враховуюче наступне.

Дійшовши висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання позову, суд першої інстанції виходив з того, що у наданих позивачем документах на підтвердження наявності у нього скрутного матеріального становища, що унеможливлює сплату судового збору у визначеному законом розмірі, відсутня інформація про доходи від здачі в оренду нежитлового приміщення, які задекларовані у встановленому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «НіжинТеплоМережі» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-2), у якому одночасно заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ухвалою від 01 липня 2020 року Ніжинський міськрайонний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою заявником судового збору у визначеному законодавством розмірі, указавши на те, що звільнення від сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди положеннями ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено, оскільки позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди саме ненаданням відповідачем відповіді на його заяву у відповідності до вимог ЗУ «Про звернення громадян». Суд указав, що за кожну вимогу немайнового характеру до сплати належить 840,8 грн судового збору, запропонував ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки та надати відомості з посиланням на відповідні докази щодо пільг по сплаті судового збору або звільнення від його сплати відповідно до ст.ст. 5, 8 ЗУ «Про судовий збір» (а.с. 6-7).

07 липня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його від сплати судового збору, пославшись на наявність у нього незадовільного фінансового стану, зазначивши, що не працює, має на утриманні двох дітей, а, сплативши судовий збір у визначеному судом розмірі, у нього не залишиться коштів на утримання сім`ї (а.с. 9-10).

Ухвалою від 17 липня 2020 року Ніжинський міськрайонний суд у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову відмовив.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі № 613/76/16-ц указав, що, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, з огляду на таке.

У своїй заяві про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 посилався на скрутний майновий стан, указуючи, що не працює, має на утриманні двох дітей, а сплата судового збору у визначеному судом розмірі позбавить його коштів на утримання сім`ї.

На підтвердження своїх доводів надав: копію довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06 грудня 2019 року про склад сім`ї, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , разом з ним зареєстровані дружина ОСОБА_3 та двоє дочок, ОСОБА_4 , 2000 року народження та ОСОБА_5 , 2007 року народження (а.с. 12); відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, з яких вбачається, що за 2018 та 2019 роки інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (а.с. 13, 14); довідку УПСЗН Ніжинської міської ради про те, що жодних видів державних допомог ОСОБА_1 не отримував (а.с. 16); довідку Ніжинської міськрайонної філії Чернігівського ОЦЗ, відповідно до якої ОСОБА_1 на обліку у філії не перебуває (а.с. 15). Інших доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища ОСОБА_1 не надав.

Разом з тим, з наданої до відзиву на апеляційну скаргою стороною відповідача інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 77-79). Крім цього позивачу на праві приватної власності в цілому належить вбудоване-прибудоване нежитлове приміщення «аптека» в житловому будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до поданої представником ТОВ «НіжинТеплоМережі» копії договору оренди нежитлового приміщення № 17-08/16 від 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 надав ФОП ОСОБА_6 у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, з правом здавання в суборенду, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв.м (а.с. 64-66). За умовами договору термін дії договору становить 2 роки 11 місяців з дня підписання акту-прийому передачі (п. 3.1), а розмір орендної плати за один місяць становить 15 000 грн (п. 4.1).

На тих же самих умовах 01 липня 2018 року ОСОБА_1 уклав інший договір оренди указаного нежитлового приміщення з ФОП ОСОБА_7 , що підтверджується копією договору № 01-07/18 (а.с. 67-69).

ОСОБА_1 у судовому засіданні указав, що зазначені договори оренди на даний час розірвані, а нежитлове приміщення передано іншій особі в позичку.

З наданих стороною відповідача фотокарток нежитлового приміщення, власником якого є позивач, вбачається, що у ньому функціонує салон краси.

Надана відповідачем копія витягу з ЄДР свідчить про те, що ОСОБА_1 з 18 листопада 2011 року являється керівником ТОВ «ДИМВЕНТСЕРВІС», видами діяльності якого є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, код КВЕД 45.33.1; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, код КВЕД 45.33.2 (а.с. 75-76).

У листі в.о. начальника УПСЗН Ніжинської міської ради від 20 серпня 2020 року наявна інформація про те, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 надавалась житлова субсидія з березня 2016 року по квітень 2018 року, з листопада 2018 року житлову субсидію указаному домогосподарству не призначено, оскільки за інформацією ДПС та ПФУ у період з квітня по вересень 2018 року у заявника та його дружини взагалі відсутні доходи та ним не сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Станом на 19 серпня 2020 року письмового звернення від будь-кого із зареєстрованих членів зазначеного домогосподарства до управління не надходило (а.с. 71).

Також з наданих відповідачем документів вбачається, що ОСОБА_4 на підставі наказу від 18 серпня 2017 року була зарахована студенткою І курсу денної форми навчання до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за рахунок коштів фізичних осіб (за контрактом), термін закінчення навчання - 2022 рік (а.с. 61-63).

На думку колегії суддів, наявність у приватній власності ОСОБА_1 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , навчання старшої дочки у ВНЗ за контрактом, той факт, що позивач є керівником ТОВ «ДИМВЕНТСЕРВІС», а також не рахується як особа, яка потребує працевлаштування або соціальної допомоги (субсидії) з боку держави, повністю спростовують його твердження про скрутне фінансове становище, неможливість сплати судового збору за подання позову у визначеному законом розмірі та надмірний фінансовий тягар.

Крім цього, позивач не зміг у судовому засіданні пояснити апеляційному суду, з яких джерел фінансується навчання його доньки, здійснюються витрати на утримання майна та родини.

Отже, наведені позивачем доводи та надані на підтвердження скрутного матеріального стану докази, як правильно указав суд першої інстанції, не дають достатніх підстав для звільнення його від сплати судового збору, оскільки в повній мірі не характеризують його майновий стан та членів його родини.

Зважаючи на наведене у сукупності, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судового рішення, яке постановлене з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.

Головуюча Судді: