ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.04.10Справа №2а-394/10/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Севастопольської міської філію Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті Управління з земельних питань», Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання пункту 36 розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-Р від 26.12.1996 року таким, що втратив силу,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання пункту 36 розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-Р від 26.12.1996 року таким, що втратив силу. Вказує, що 03.05.2009 року позивач був прийнятий в члени СТ «Маяк-4»та було виділено у користування ділянку № 23 розміром 0,0430 га. При підготовці документів з’ясувалось, що Розпорядженням відповідача № 1873-Р від 26.12.1996 року садівничі ділянки СТ «Маяк-4»надані у приватну власність членам цього товариства, зокрема ділянка № 23 –ОСОБА_4, яка 03.05.2009 року була виключена з товариства по власній заяві.
Просить визнати пункт 36 розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-Р від 26.12.1996 року таким, що втратив силу.
Ухвалою від 23 лютого 2010 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 24 лютого 2010 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.
В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнялися позовні вимоги, остаточно просить визнати таким, що втратив чинність пункт 36 в додатку до розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року в частині передачі ділянки № 23 Садівничого товариства «Маяк-4»площею 0,429 га ОСОБА_4 в СТ „Маяк-4”, зобов’язати Севастопольську міську філію Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті Управління з земельних питань»виключити із реєстру земельного кадастру розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року «Про передачу у приватну власність членам садівницького товариства «Маяк-4» індивідуальних садівницьких ділянок»в частині передачі земельної ділянки № 23 площею 0,429 га, яка належить ОСОБА_4. в СТ «Маяк-4», зобов’язати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі внести зміни у земельну кадастрову документацію про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року «Про передачу у приватну власність членам садівницького товариства «Маяк-4»індивідуальних садівницьких ділянок»в частині передачі земельної ділянки № 23 площею 0,429 га, яка належить ОСОБА_4 в СТ «Маяк-4».
14 квітня 2010 року позивачем було надано заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження, на уточнених позовних вимогах наполягає (а.с.47).
14 квітня 2010 року представниками відповідача Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя було надано заяви з проханням розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження, з уточненими позовними вимогами згідні у повному обсязі (а.с.46, а.с.48).
Відповідачі Севастопольської міської філію Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті Управління з земельних питань»та Головного управління Держкомзему у м. Севастополі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
Третя особа надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.20).
В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів Севастопольської міської філію Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті Управління з земельних питань»та Головного управління Держкомзему у м. Севастополі за наявними у справі матеріалами.
На підставі частини 3 статті 122 Кодексу Адміністративного судочинства України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі частини 3 статті 122 Кодексу Адміністративного судочинства України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Судом встановлено наступне. 28.12.1996 року Розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя ОСОБА_4 була прийнята в члени Садівницького товариства «Маяк-4». 03.05.2009 року за власною заявою ОСОБА_4 була виключена зі членів СТ «Маяк-4».
03.05.2009 року позивач був прийнятий до членів зазначеного товариства замість ОСОБА_4 (а.с.10) Позивачу було розподілено у користування ділянку № 23, площею 0,429 га.
Під час підготовки документів було з’ясовано, що розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 26.12.1996 року за № 1873-р садові ділянки «Маяк-4»надані у приватну власність членам цього товариства. Зокрема, ділянка № 23 передана ОСОБА_4. Замість якої у члени товариства було прийнято позивача.
Згідно повідомлення Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»(а.с.11) державний акт на зазначену земельну ділянку не отримувала.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень ст. 22,23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
Судом встановлено, що розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року законно, в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом, але враховуючи те, що ОСОБА_4 відмовилися від користування даною земельної ділянкою, зазначене розпорядження в частині передачі останній у приватну власність земельну ділянку № 23 площею 0,0429 га Садівничого товариства «Маяк-4»не реалізувала, що не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, в цієї частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Згідно положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати таким, що втратив чинність пункт 36 в додатку до розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року в частині передачі ділянки № 23 Садівничого товариства «Маяк-4»площею 0,429 га ОСОБА_4.
3. Зобов’язати Севастопольську міську філію Державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті Управління з земельних питань» виключити із реєстру земельного кадастру розпорядження гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873/р від 26.12.1996 року «Про передачу у приватну власність членам садівницького товариства «Маяк-4»індивідуальних садівницьких ділянок»в частині передачі земельної ділянки № 23 площею 0,429 га, яка належить ОСОБА_4 в СТ «Маяк-4».
4. Зобов’язати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі внести зміни у земельну кадастрову документацію про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1873-р від 26.12.1996 року «Про передачу у приватну власність членам садівницького товариства «Маяк-4»індивідуальних садівницьких ділянок»в частині передачі земельної ділянки № 23 площею 0,429 га, яка належить ОСОБА_4 в СТ «Маяк-4».
5. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис О.І. Майсак