Справа № 22-5325/09
Головуючий у І інстанції - Шкорина О.І.
Доповідач - Качан В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Качана В.Я.
суддів Желепи О.В.
Шахової О.В.
при секретарі Сирбул О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_3 3вернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем вони проживали у зареєстрованому шлюбі з 2001 року та на протязі 2005-2006 років набули спільне майно - квартиру та автомобіль. В листопаді 2006 року стосунки між ними погіршилися - відповідач перестав ночувати вдома, приходив під ранок, тому вони припинили вести спільне господарство та підтримувати шлюбні відносини. Посилаючись на неможливість примирення, просила розірвати шлюб та поділити спільне майно подружжя.
ОСОБА_2 в січні 2007 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Вказав, що їх спільне життя не склалося, дітей від шлюбу вони не мають. На протязі останніх місяців їх спільного життя у них виникали непорозуміння та сварки у зв'язку з тим, що відповідачка зраджувала йому з іншими чоловіками, проводила весь вільний час в барах та ресторанах, почала палити, що негативно впливало на його стан здоров'я. Внаслідок такої поведінки відповідачки він втратив до неї почуття любові та поваги. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства вони припинили з вересня 2006 року, і відповідачка фактично проживає у цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Послався на те, що за вказаних обставин примирення між ним та відповідачкою неможливе та просив розірвати шлюб вказуючи, що спору щодо поділу майна у них немає.
Вказані позови були об'єднані в одне провадження, а в ході розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна подружжя були виділені в окреме провадження.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволені.
Шлюб, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при оформлені свідоцтва про розірвання шлюбу державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. 3 кожного на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2009 раку і ухвалити нове рішення, яким розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та за яким встановити ту обставину, що сторони проживають окремо в зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільного господарства з серпня 2006 року. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого, думку осіб що з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з липня 2001 року (т. 1 а.с. 5), дітей від шлюбу вони не мають.
Сім'я сторін розпалась - між подружжям відсутні взаєморозуміння, кохання та повага, з січня 2007 року вони проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства.
Суд першої інстанції вірно встановив ту обставину, що до січня 2007 року сторони проживали разом, підтримували шлюбні відносини та вели спільне господарство та вірно взяв до уваги показання свідків.
Так, свідок ОСОБА_4 - майстер ТОВ «Новобудова», показала, що з метою зняття показань лічильників вона періодично відвідує квартири, що знаходяться в АДРЕСА_2 і неодноразово бувала у квартирі, яку сторони винаймають у ОСОБА_5. Так, в жовтні 2006 року у квартирі знаходилася ОСОБА_3, при цьому одягнута вона була по домашньому, а в листопаді - ОСОБА_2 з товаришем. Крім того восени 2006 року вона збирала дані про наявність у мешканців собак і спілкувалася з цього приводу з ОСОБА_3. З січня 2007 року ОСОБА_3 вона вже в квартирі не бачила.
Свідок ОСОБА_6 - конс'єрж п'ятого під'їзду АДРЕСА_2 пояснила, що сторони заселялися у АДРЕСА_1 десь на початку жовтня 2006 року під час її зміни, і вона навіть допомагала їм тримати ліфт, щоб занести речі. До січня 2007 року вона регулярно бачила обох з подружжя ОСОБА_3, спілкувалася з ними. 31 грудня 2006 року увечері ОСОБА_3 разом вийшли з під'їзду та з компанією поїхали на таксі. При цьому вона звернула увагу на те, що у ОСОБА_3 була гарна зачіска. Вже після нового року вона ОСОБА_3 в будинку не бачила.
Свідок ОСОБА_7 - конс'єрж АДРЕСА_3, показала, що сторони проживали у квартирі № 268 вказаного будинку з жовтня 2005 року. Вона зустрічала подружжя ОСОБА_3 кожного разу, коли була на зміні, спілкувалася з ними. В жовтні 2006 року ОСОБА_3 останній раз сплатила за послуги конс'єржів та сказала, що вони виїжджають.
Свідок ОСОБА_8 - косметолог косметичного салону, показала, що ОСОБА_3 є її клієнткою. В грудні 2006 року на прохання ОСОБА_3 вона проводила процедури її чоловіку, у якого дуже проблемна шкіра. Вони разом прийшли до салону і на протязі трьох годин, поки вона робила ОСОБА_2 процедури, ОСОБА_3 чекала його у салоні.
Свідок ОСОБА_9 - колега ОСОБА_3, пояснив, що 18 листопада 2006 року в Пущі-Водиці проводився технічний тренінг, який затягнувся до 21год. Після закінчення тренінгу ОСОБА_3 попросила підвезти її додому. Він на автомобілі підвіз ОСОБА_3 до будинку по пр-ту Григоренка та на прохання останньої допоміг занести речі до квартири. Двері відчинив чоловік ОСОБА_3, якому він і передав сумки.
Показання свідка ОСОБА_10 - дівчини ОСОБА_2, про те, що буваючи з вересня 2006 року у квартирі останнього, його дружини вона там не бачила і жіночих речей також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, так як вона, тривалий час підтримуючи близькі стосунки з ОСОБА_2, є заінтересованою у даній справі особою.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги і показання свідка ОСОБА_5- власника квартири АДРЕСА_1, який підтвердив, що здав квартиру ОСОБА_2 на прохання родичів своєї дружини, однак відмовився надавати відповідь на питання щодо його родинних стосунків з останнім, та заявив, що у зв'язку заявою ОСОБА_3 про незаконність здачі квартири в оренду він змушений був сплатити штраф та податки. Вказані обставини дають підстави сумніватися у правдивості показань вказаного свідка.
З цих же підстав суд першої інстанції правильно відхилив і показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що підтримують дружні стосунки з ОСОБА_2 та його дівчиною ОСОБА_10 З показань вказаних свідків вбачається, що вони засуджують ОСОБА_3 та підтримають ОСОБА_2
Таким чином показання свідків, запрошених на прохання ОСОБА_2, які є його друзями, суперечать показанням свідків, запрошених на прохання ОСОБА_3, які є сторонніми особами, і сумніватися у правдивості показань яких у суду немає підстав.
Встановлюючи, що сторони проживали однією сім'єю до січня 2007 року, суд першої інстанції правильно врахував визнані ОСОБА_2 обставини, а саме факт внесення ним до банківської установи у вересні та жовтні 2006 року за ОСОБА_3, яка була зареєстрована як приватний підприємець, податків за жовтень, листопад та третій квартал 2006 року, та факт сплати ним до січня 2007 року рахунків по абонентському номеру, який перебував у користуванні ОСОБА_3
Доводи ОСОБА_2 про те, що сплата ним за ОСОБА_3 податку та рахунків мобільного зав'язку є лише свідченням його доброго відношення до жінки, з якою і на той час ніяких стосунків він не мав, суд вважає непереконливими.
Та обставина, що маючи з ОСОБА_10 близькі стосунки з серпня 2006 року, ОСОБА_2 не запросив її на святкування Нового року в колі друзів, де була присутня і його дружина, свідчить про приховування ним від дружини подружньої зради. Факт подружньої зради не мав би значення, якби подружжя ОСОБА_2 з вересня 2006 року розірвало свої стосунки.
Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подальше збереження шлюбу, який фактично розпався, суперечить інтересам сторін, а отже позовні вимоги про розірвання шлюбу суд першої інстанції вважав обгрунтованими та вірно їх задовольнив.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.