АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Головуючий в 1 інстанції - Семенов О. А. Справа № 22ц-1659/2009р.
Суддя - доповідач- Кварталова A.M.
Категорія ЦП-26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової A.M.,
суддів - Галушко Л.А., Левенця Б.Б.,
при секретарі - Петрович Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2009 року, -
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_1 3вернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що отримала виробничу травму 22 березня 2004 року, внаслідок чого стала інвалідом третьої групи, згідно висновку медико-соціальної експертної комісії ( далі МСЕК) від 30.10.2007р. Стан здоров'я її погіршився, відчуває фізичні та моральні страждання, з відчуттям безпорадності перед хворобою та неможливістю продовжувати активне життя.
У зв'язку з чим просила стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Іллічівськ Одеської області (далі-Фонду) 150 000 грн. та з ДП «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Порт) на відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.
Представник Фонду з вимогами позивачки не погодився, посилаючись на те, що всі передбачені законом виплати позивачці проведені, стягнення з Фонду на відшкодування моральної шкоди в теперішній час не передбачено законодавством, а тому просили відмовити у її позовних вимогах.
Представник Порту з вимогами позивачки не погодилася, посилаючись на те, що вини підприємства у нещасному випадку немає, моральна шкода, згідно закону відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, а тому просили в позовних вимогах позивачці відмовити.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 3адоволено частково.
Судом стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди вісімдесят тис. грн.
Стягнуто з ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_1, на відшкодування моральної шкоди вісімдесят тис. грн.
В апеляційних скаргах Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом були порушенні норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відшкодування моральної шкоди не передбачено законом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на підставі ст. 13 Закону України « Про охорону праці», ст. 23 7-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та отримання травми, які спричинили втрату працездатності» виходив з того, що внаслідок отримання травми та професійного захворювання позивачу заподіяні моральні страждання та завдана моральна шкода, а тому позивачка має право на відшкодування моральної шкоди з відповідачів у визначеному судом розмірі.
Проте з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу, - під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання яка саме правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За правилами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями) спори, щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) стійкої втрати професійної працездатності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала змінним заступником начальника складу № 4 ДП "Іллічівський морський торговельний порт" і 22 березня 2004р. отримала виробничу травму - травму хребта, що підтверджується актом формою Н-1 (про нещасний випадок на виробництві) від 25 березня 2004р., який був складений внаслідок нещасного випадку під час виконання нею дій, щодо нанесення номеру прийомного акту на штабеля слябів (а.с. 5-6). В зв'язку з отриманою травмою, ОСОБА_1 тривалий час проходила лікування і у подальшому неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні, а 30.10.2007р. їй вперше була МСЕК встановлена третя група інвалідності за трудовим каліцтвом та 40% втрати ступеня професійної працездатності. 08.11.2008р. їй також встановлена третя група інвалідності по трудовому каліцтву та 40 % втрати ступеня професійної працездатності (а.с. 12-27 44, 45, 46, 49-51).
Згідно з правилами ст. 9 Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП "Про охорону праці", відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема, главою 67 ЦК, Законом від 07 березня 1996р. "Про страхування", Законом від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
За таких обставин, задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи кошти на відшкодування моральної шкоди із ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на підставах, передбачених ст. 1168 ЦК України та ст. 13 Закону України « Про охорону праці», суд першої інстанції помилково застосував норми, які не регулюють ці правовідносини.
Статті 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України, якими передбачено відшкодування моральної шкоди, як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, відшкодовуються особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, але не застосовуються до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зазначені норми регулюють відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону.
За таких обставин, відповідач як роботодавець не несе відповідальності перед працівником за моральну шкоду на підставах, передбачених главою 82 ЦК України, а тому у вимогах позивачці до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Нормами статей 1, 15, 21, 28, 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
За змістом статей 21, 28, ЗО, 34, 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі на відшкодування моральної шкоди, виникає з моменту встановлення у особи стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.
А тому при вирішенні позову про відшкодування шкоди, зокрема моральної, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, суд обов'язково повинен з'ясовувати час, коли в особи виникло право на таке відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 3вернулася до суду з позовом 27.08.2008р. Судом встановлено, що інвалідність позивачки третьої групи із вартістю 40% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом було вперше встановлено висновком МСЕК від 30.10.2007р.
30 жовтня 2007р. ОСОБА_1 вперше було встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, і з цього часу у позивачки виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Однак, згідно п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 статті 1, підпункту "є" пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28 та частини 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.
При цьому судами не враховано, що призупинення дії Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" так само не дає права на його застосування, не дає підстави для її застосування.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року № 717-У абз. 4 ст. 1 викладено у новій редакції та виключено ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно Закону України від 23 лютого 2007 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які заподіяли втрату працездатності" виключено:
- підпункт "е" пункту 1 частини першої ст. 21 - у разі настання страхового випадкуФонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює виплату грошової суми заморальну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому:
частину третю ст. 28 - за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду;
- частину третю ст. 34 - яка встановлювала, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійноїпрацездатності, відшкодовувалась Фондом соціального страхування від нещасних випадківза заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та заподанням відповідного висновку медичних органів.
Проте судом першої інстанції, ці доводи відповідача - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську не прийняті до уваги відносно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_1, суд помилково стягнув з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську компенсацію за моральну шкоду у зв'язку з втратою професійної працездатності, встановленої їй за рішенням МСЕК від 30 жовтня 2007р.
Крім того, згідно ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 27.12.2007 року, № 107-УІ, у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, які спричинили втрату працездатності» п.3 розділу XI "Прикінцеві положення" у абзаці третьому виключено слова "і моральної(немайнової) шкоди", після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту «відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання нещасного випадку припиняється з 1 січня 2008 року".
Доводи ОСОБА_1 та її представника, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди з 22.03.2004р.з часу, коли було складено акт є необгрунтованими, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту встановлення у особи стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. 30 жовтня 2007р. ОСОБА_1 вперше було встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, і з цього часу у позивачки виникло право на відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Ураховуючи, що судом першої інстанції обставини справи встановлено повно і правильно, однак при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську не сплатило витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді, колегія суддів, вважає за необхідним стягнути з нього витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307 ч. 1п.2, 309 ч. 1п.4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Одеської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську та апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2009 року скасувати, постановити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську та до ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську на користь держави витрати на інформаційне -технічне забезпечення справи в суді апеляційної інстанції в сумі 30 (тридцять ) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.