Справа-№ 22ц-1155/09
Категорія - 6
Головуючий в 1-й інстанції -Грищенко В.М.,
Доповідач - Сіромашенко Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.,
суддів Сіромашенко Н.В., Котушенко С.П.,
при секретарі Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали за адресою: АДРЕСА_1
В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що між ними 25 березня 2004 року був укладений договір підряду на виконання будівельних робіт, предметом якого є виконання підрядником будівельних робіт по будівництві складу сировини площею 333, 8 кв. м, підземного складу площею 130 кв. м, контрольно-перепускного пункту площею 10 кв. м за вказаною адресою. У разі, якщо замовником відповідно до п.12.2 договору підряду не буде здійснено розрахунок за виконані будівельні роботи, то побудовані будівлі за даною адресою, які належать відповідачу, переходять у власність підряднику. ОСОБА_2 не було проведено з ним розрахунків за виконані будівельні роботи. Враховуючи те, що в результаті проведених будівельних робіт не було створено об'єктів нерухомого майна, то вважає, що за ним має бути визнано право власності на ці будівельні матеріали.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, уточненим в ході судового засідання в суді 1-ї інстанції (а.с. 68-69), до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі та споруди: літ. А-1 - склад сировини загальною площею 237, 9 кв. м, літ. Б-1 - підземний склад загальною площею 66, 8 кв. м, в тому числі спуски у підземний склад літ. б, б1, літ. В-1 - будівля КПП загальною площею 7, 6 кв. м, літ. в - ґанок, №1-4 огорожа, 1, 11 - мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію.
Рішенням Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 4 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали за адресою: АДРЕСА_1, було відмовлено; зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради - задоволена; визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові будівлі та споруди: літ. А-1 - склад сировини загальною площею 237, 9 кв. м, літ. Б-1 - підземний склад загальною площею 66, 8 кв. м, в тому числі спуски у підземний склад літ. б, б1, літ. В-1 - будівля КПП загальною площею 7, 6 кв. м, літ. в - ґанок, №1-4 огорожа, 1, 11 - мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без акту введення в експлуатацію. Окрім того, в рішенні зазначено, що відповідно до п.10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №76/5 від 7 лютого 2002 року, рішення суду є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в КП «ДМБТІ» без затвердження актів введення до експлуатації.
В апеляційній скарзі прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд 1 -ї інстанції виходив з того, що будівництво будівлі складу сировини, підземного складу та контрольно-перепускного пункту, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, було виконане саме за рахунок ОСОБА_2, що підтверджується накладною №153 від 14 червня 2004 року ТОВ «Зеленстрой», згідно якої останній придбав блоки ФСБ-6 в кількості 96 шт. та бетон М-300 88 м3. Згідно технічного паспорту, виготовленого 25 жовтня 2007 року КП «ДМБТІ», за адресою: АДРЕСА_1, були самовільно збудовані нежитлові будівлі: літ. А-1 - склад сировини загальною площею 237, 9 кв. м, літ. Б-1 - підземний склад загальною площею 66, 8 кв. м, літ. В-І - контрольно-перепускний пункт площею 7, 6 кв. м, літ. б, б1 - спуск у підземний склад, літ. в - ґанок. ТОВ «Інжиніринг-Правопроект» було проведено обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій спірних об'єктів нерухомості, відповідно до якого будівельні конструкції знаходяться в нормальному і задовільному стані, у відповідності з нормативною класифікацією конструкції відносяться до категорії К-1, К-2, К-3, К-4, експлуатація за призначенням в подальшому можлива в повному обсязі.
Проте погодитися з такими мотивами та висновками апеляційний суд не може.
Так, апеляційний суд встановив, що 25 березня 2004 року між ОСОБА_2 -замовником, з однієї сторони, та ОСОБА_1 - підрядником, з іншої сторони, був укладений договір підряду на виконання будівельних робіт, а саме: складу сировини площею 333, 8 кв. м, підземного складу - площею 130, 0 кв. м, контрольно-перепускного пункту площею 10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-7). Відповідно до п.1.1 даного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, у встановлені угодою строки в межах договірної ціни власними і задіяними силами та засобами виконати роботи по будівництву зазначених вище об'єктів нерухомості. П.2.1 передбачено, що договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, складає 12000 грн. Згідно з п.3.1 договору - початок робіт 1 квітня 2004 року, закінчення - 1 січня 2005 року. У відповідності до п.7.1 договору підрядник зобов'язався виконати своїми силами та засобами всі роботи в обсязі та в строки, передбачені в договорі, при цьому, як вбачається з п.4.2, замовник має право на поставку матеріалів, необхідних для виконання робіт. У разі, якщо замовником не буде проведений розрахунок за виконані підрядником будівельні роботи, передбачений п.2.1, то склад сировини, підземний склад, контрольно-перепускний пункт за зазначеною адресою переходять у власність підрядника.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ» 25 жовтня 2007 року (а.с. 70-79), за адресою: АДРЕСА_1, розташовані самовільно збудовані об'єкти нерухомості, а саме склад сировини літ. А-1 загальною площею 237, 9 кв. м, підземний склад літ. Б-1 загальною площею 66, 8 кв. м, спуски у підземний склад літ. б, б1, будівля КПП літ. В-1 загальною площею 7, 6 кв. м, ґанок літ. в, які підлягають введенню в експлуатацію, що підтверджується відміткою в паспорті.
За результатами технічного обстеження даних об'єктів, складеного ТОВ «Інженерінг-Правопроект» в квітні-травні 2007 року, можлива їх експлуатація за прямим призначенням.
Як вбачається з тексту пред'явленого ОСОБА_1 до суду позову, підтриманого ним в судовому засіданні 1-ї інстанції, останній посилається на те, що в результаті проведених будівельних робіт не було створено об'єктів нерухомого майна, а тому за ним необхідно визнати право на будівельні матеріали за вищевказаною адресою. Однак, дане обґрунтування об'єктивно спростовується зазначеними технічним паспортом та висновком щодо технічного обстеження об'єктів. При цьому його позовні вимоги не містять конкретизації щодо того, на які саме будівельні матеріали, в якій кількості, вартості необхідно визнати за ним право власності. Окрім цього, всупереч ч.1 ст. 60 ЦПК України ним не були доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в тому числі, в якому обсязі були ним виконані будівельні роботи, які будівельні матеріали були придбані для будівництва і на яку суму.
В той же час колегія суддів вважає недостатнім доказом щодо виконання будівельних робіт з будівництва спірних об'єктів нерухомості в повному обсязі ОСОБА_2, оскільки з наданої ним суду на підтвердження своїх вимог, а також заперечень за первісним позовом, накладної №159 від 14 червня 2004 року (а.с. 14), на яку посилається суд в обґрунтування своїх висновків, вбачається, що останньому виписані до реалізації блоки ФСБ-6 в кількості 96 шт., бетон М-300 в кількості 88 м3, а всього на суму 44140 грн. При цьому не надано суду підтверджень оплати даних будівельних матеріалів та належних, допустимих доказів щодо придбання інших необхідних будівельних матеріалів для здійснення будівництва.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Не дивлячись на викладене, будівництво здійснювалось без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року №1699-III з внесеними змінами, якою встановлений порядок отримання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, а, отже, являється самочинним у відповідності до ч.1 ст. 376 ЦК України, тому є юридично обгрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині.
Так, відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Однак, спірні об'єкти нерухомості не були прийнятті в експлуатацію згідно з вимогами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 22 вересня 2004 року №1243, чинного на день ухвалення рішення судом 1-ї інстанції, який визначав основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, та, відповідно до якого прийняття їх в експлуатацію полягало у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення у відповідності до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Таким чином, заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги щодо неправомірності визнання права власності на вказане нерухоме майно, тому що збудовані нежитлові будівлі не були прийняті в експлуатацію.
Судом 1-ї інстанції було ухвалено рішення також без врахування вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 376 ЦК України, якими передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила
самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Але належні докази щодо відведення земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, відсутні. Посилання суду в рішенні на те, що 15 вересня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про відведення земельної ділянки, не підтверджується доказами. В той же час наявність такого звернення не може вплинути на сутність вирішення спору.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення судом 1-ї інстанції було ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального права, що є підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України та ухваленні нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2008 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 111 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.