Справа 22ц- 2012/08 року Головуючий 1-ї інстанції: Франчук О.Д.
Категорія 53 Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
РІШЕННЯ
Іменем України
2008 року жовтня місяця 6 дня судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кутової Т.З.,
при секретарі: Бобуйок І. Ф.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача Кривіцького А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2008 року постановлене по справі за позовом
ОСОБА_2
до
Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні
про визнання наказу незаконним, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної
шкоди
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні про визнання незаконним наказу № 13 від 14 квітня 2008 року про її звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗоТ України, змінення формулювання та дату звільнення, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 250000 грн. моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що вона працювала головним бухгалтером в Южноукраїнській міській державній лікарні ветеринарної медицини з 2001 року. В зв'язку з невиконанням розпорядження начальника лікарні передати бухгалтерську документацію ОСОБА_5, без видання наказу про прийняття її на посаду бухгалтера, позивачку 4 квітня 2008 року було незаконно притягнуто до дисциплінарноївідповідальності, а 14 квітня 2008 року видано наказ про її звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків по п. 1 ст. 41 КЗоТ України, тоді як ніяких порушень трудової дисципліни вона не допускала.
Посилаючись на викладене позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 13 від 14 квітня 2008 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п.1 ст. 41 КЗоТ України та покладено зобов'язання на начальника Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини змінити формулювання причини звільнення та зазначити, що ОСОБА_2 звільнено на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, зазначивши дату звільнення 18 липня 2008 року. З відповідача стягнуто на користь позивачки 5341 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1853 грн.09 коп. заборгованості по заробітній платі та 3000 грн. моральної шкоди. Покладено обов'язок на начальника Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 відшкодувати 8473 грн. 44 коп. шкоди заподіяної установі, в зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий розгляд, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, а тому дійшов невірних висновків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і таке встановлено судом ОСОБА_2 працює в Южноукраїнській міській державній лікарні ветеринарної медицини з 25 травня 1998 року, а на посаді головного бухгалтера з 9 серпня 2001 року за наказом № 67 (а.с.8,17).
Наказом № 13 від 14 квітня 2008 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади, на підставі п. 1 ст. 41 КЗоТ України, в зв'язку з невиконанням наказу № 36 від 4 квітня 2008 року згідно посадової інструкції головного бухгалтера державної лікарні ветеринарної медицини р. 11 п. 2.19 та наказу № 39 від 8 квітня 2008 року згідно посадової інструкції головного бухгалтера державної лікарні ветеринарної медицини р. 111 п. 3.1. (ах. 13).
Відповідно до положень п. 1 ст. 41 КЗоТ України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків головним бухгалтером підприємства, установи, організації.
Наказом № 36 від 4 квітня 2008 року «Про дотримання правил протипожежної безпеки» на працівників лікарні було покладено обов'язок після закінчення робочого дня здавати ключі від кабінетів в відведене місце (сейф, що знаходиться в керівника установи) (а.с. 59).
Відповідач, звинувачуючи позивачку в невиконанні вказаного наказу, виданого в відповідності до положень п. 2.15 посадової інструкції головного бухгалтера, посилався на акти перевірки від 8 квітня 2008 року. В цих актах зазначено, що 8 квітня 2008 року о 8 годині 30 хвилин робочий кабінет бухгалтера було зачинено, доступу до кабінету комісія не мала, оскільки, в порушення вказаного наказу, позивачка не здала ключі в установлене місце (а.с. 60, 61). Між тим, як слідує зі змісту того ж акту, о 10 годині 45 хвилин позивачка відкрила кабінет і комісія здійснила необхідну їй перевірку. Крім цього, відповідно до згаданого наказу ключі від робочого кабінету працівники зобов'язані передавати в установлене місце після робочого дня. З запису на зворотній стороні зазначеного наказу вбачається, що позивачка з ним була ознайомлена лише 8 квітня 2008 року, тобто в день складення акту. Тому порушення наказу на час складення акту 8 квітня 2008 року о 8 годині 30 хвилин, а не після робочого дня, як визначено в наказі, позивачкою не могло бути допущено.
Наказом № 39 від 8 квітня 2008 року на головного бухгалтера ОСОБА_2 покладено обов'язок привести в робочий стан комп'ютер бухгалтера ОСОБА_5, підключити мережу, поновити бухгалтерські документи та підключити програму «Парус» до кінця робочого дня (а.с. 66). Однак, відповідно до п. 2.15 Посадової інструкції Головного бухгалтера Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини, затвердженою керівником даної установи 8 січня 2008 року, на головного бухгалтера покладено обов'язок контролювати роботу бухгалтера, касирів та інших працівників, що пов'язана з матеріальною відповідальністю. Обов'язків же, щодо облаштування їхніх робочих місць, в даній інструкції не передбачено. За такого, невиконання вказаного наказу позивачкою, не може вважатися грубим порушенням трудової дисципліни.
Посилання в наказі про звільнення позивачки на п. 3.1 її посадової інструкції, в контексті правомірності видання наказу № 39 від 8 квітня 2008 року, є безпідставними. Так зазначеним пунктом інструкції передбачено, відповідальність за цільове та ефективне використання коштів державного бюджету, стан збереження державного майна в установі. Між тим, зміст вказаного наказу не стосується використання бюджетних коштів і обов'язок, який покладено на позивачку за цим наказом, не є наслідком її винних дій щодо незабезпечення збереження майна, так як на це немає посилань в наказі і наявність такого факту нічим не підтверджена.
Виходячи з наведеного, районний суд, дійшов вірного висновку про невідповідність закону наказу № 13 від 14 квітня 2008 року про звільнення позивачки з роботи, та в зв'язку з цим незаконне звільнення позивачки.
Враховуючи, що позивачка, в зв'язку з допущенням щодо неї порушення законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини, районний суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, щодо зміни дати звільнення, правомірно зазначивши її не днем ухвалення рішення, а 18 липня 2008 року , як просила позивачка, та зміни формулювання підстав звільнення.
Між тим, вирішуючи питання, щодо формулювання підстав звільнення позивачки за згодою сторін відповідно до п. ст. 36 КЗоТ України, суд не звернув увагу, що для звільнення з цих підстав необхідна на таке згода роботодавця. Враховуючи, що відповідачем такої згоди не надано, то підставою звільнення слід зазначити ст. 38 КЗоТ України. Тому рішення суду в цій частині підлягає зміненню.
Також вірно вирішені судом вимоги про стягнення недорахованої заробітної плати при звільненні позивачки, оскільки при розрахунку відповідачем не було взято до уваги підвищення заробітної плати з 1 квітня 2008 року та передбачена колективною угодою матеріальна допомога на оздоровлення, тому обгрунтовано стягнуто з відповідача 1853 грн.09 коп.
Суд також дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, відповідно до положень ст. 235 КЗоТ України незаконне звільнення працівника, тягне за собою поновлення його на роботі і одночасне вирішення судом питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому поновлення на роботі є правом позивачки, і скориставшись ним, остання таких вимог не заявляла. Однак таке, не позбавляє її права вимоги стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв'язку з незаконним її звільненням, яке стало причиною зміни дати звільнення та формулювання підстав звільнення. За такого, суд обґрунтовано стягнув 5341 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня по 18 липня 2008 року (а.с. 100).
Також є вірним висновок суду щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗоТ України. Між тим, визначаючи розмір завданої позивачці моральної шкоди в 3000 грн., суд не навів тому переконливих доводів. Судова колегія, з урахуванням, ступеню та тривалості моральних страждань, вважає 500 грн. достатньою сумою такої компенсації.
Крім цього, судом безпідставно покладено обов'язок на керівника Южноукраїнської міської державної лікарні ветеринарної медицини обов'язок відшкодувати державній установі завдані з його вини збитки у зв'язку з оплатою позивачці середнього заробітку, оскільки ОСОБА_4 не був притягнутий до участі у справі та ЦПК України не передбачає порядку такого стягнення. Тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.
Посилання апелянта, на недоведеність в судовому засіданні передачі ключа від робочого кабінету позивачкою відповідно до наказу, не можна прийняти до уваги, оскільки порядок такої передачі в наказі не визначено, доказів, що ключі передавались якимось особливим порядком, під розпис тощо, відповідачем не надавалось, тому підстав вважати недоказаним вказані ствердження позивачки немає. Крім того, враховуючи дату ознайомлення позивачки з цим наказом, ці обставини не мають суттєвого значення.
Доводи апелянта на порушення позивачкою трудової дисципліни, яке виразилося в недопущенні до робочого місця ОСОБА_5, є недоречними, оскільки на ці обставини не міститься посилань в наказі про звільнення ОСОБА_2 А оскарження наказу про дисциплінарну відповідальність з цих підстав є правом позивачки і не пред'явлення таких вимог не впливає на наведені висновки суду.
Також є необгрунтованими посилання апелянта на порушення строків розгляду справи, оскільки справа розглянута з додержанням вимог щодо строків її розгляду передбачених ст.ст. 129, 156 та 157 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними в рішенні висновками судової колегії.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИ ЛА:
Апеляційну скаргу Южноукраїнської міської державної ветеринарної лікарні -задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2008 року в частині формулювання підстав звільнення, стягнення моральної шкоди змінити.
Змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_2 за згодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗоТ України на звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Вказане рішення в частині покладення зобов'язання на начальника Южноукраїнської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4, винного у незаконному звільненні ОСОБА_2, обов'язок відшкодувати державній установі, якою є Южноукраїнська міська державна лікарня ветеринарної медицини шкоду заподіяну установі у зв'язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу в сумі 8473 грн. 44 коп. (5341,50 + 3000 + 131, 94) скасувати.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.