Справа 22ц-1960/08 року     Головуючий 1-ї інстанції: Вуїв О.В.

Категорія 20     Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

РІШЕННЯ

Іменем України

2008 року   вересня     місяця 29 дня судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:     Лисенка П.П.,

суддів:     Данилової О.О., Кутової Т.З.,

при секретарі:     Бобуйок І.Ф.,

за участю: відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в м.  Миколаєві  цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення    Вознесенського    міськрайонного   суду    Миколаївської  області     від  23 червня  2008 року   постановлене по справі за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу

Миколаївської області ОСОБА_8

про визнання недійсним договору купівлі – продажу

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8 про визнання   договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позивачка зазначала, що її чоловіку ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яку він купив за договором від 22 жовтня 1998 року в період шлюбу. Вказана квартира 19 травня 2004 року була продана їхнім сином ОСОБА_7, який діяв за дорученням від батька.

Посилаючись на те, що квартира продана без згоди позивачки, грошей від продажу квартири вона не отримала, а також, що при продажу вказаної квартири за дорученням ОСОБА_7, син позивачки, в порушення вимог закону, діяв фактично в своїх інтересах, оскільки продав квартиру своїй дружині ОСОБА_2, позивачка просила  визнати дану угоду недійсною.

В судовому засіданні позивачка уточнила підстави позовних вимог, та просила визнати угоду недійсною, в зв'язку з тим, що ОСОБА_7 діючи за дорученням, в порушення вимог закону, уклав угоду фактично в соїх інтересах, так як продав квартиру своїй дружині.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 19 травня 2004 року між ОСОБА_6 (від імені якого діяв ОСОБА_7) та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 10193 грн. 92 коп. Розподілені судові витрати.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати, по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки та її представника, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, позивачка ОСОБА_5 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с.9). В період шлюбу ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором від 22 жовтня 1998 року купив квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 10).

30 травня 2001 року ОСОБА_6 видає доручення на продаж вказаної квартири на ім'я свого сина ОСОБА_7 ( а.с 41). Згодом позивачка нотаріально посвідчує заяву про дачу згоди на продаж її чоловіком вказаної квартири за ціну та на умовах на його розсуд (а.с. 42).

Діючи на підставі доручення, ОСОБА_7 19 травня 2004 року продав зазначену квартиру своїй дружині ОСОБА_2, відповідачці по справі за нотаріально посвідченою угодою (а.с. 11).

Суд постановляючи оскаржуване рішення, виходив з того, що продаючи квартиру своїй дружині та діючи при цьому за дорученням від власника квартири, ОСОБА_7, відповідно до вимог ст. 60 СК України фактично став її співвласником, що суперечить вимогам п.3 ст. 238 ЦК України, а тому така угода є недійсною, на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Між тим, з таким висновком погодитись не можна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А відповідно до вимог ст. 16 ЦК України захистити зазначені права особа має право шляхом звернення до суду та  у визначений цим законом спосіб.

Як встановлено вище, спірна угода ОСОБА_7 була укладена в межах його повноважень за дорученням та за нотаріально посвідченою згодою на таке позивачки. Таким чином, ОСОБА_5 на свій розсуд реалізувала свої права співвласника на продаж вказаної квартири.

Однак,   посилаючись на     порушення   вимог закону, щодо заборони вчинення представником від імені особи, яку він представляє угоди   у своїх інтересах, які,   на думку позивачки,   були допущені при укладенні спірної угоди, позивачка не зазначила, які її права   при цьому були порушені. Не звернув на таке увагу і суд та визнаючи з цих

підстав договір купівлі-продажу квартири недійсним не встановив, порушення яких прав позивачки потребують судового захисту.

Оскільки ж судом не встановлено наявність порушених прав позивачки, в наслідок допущених порушень закону при укладенні спірної угоди, то такі порушення, за даним позовом, не  тягнуть за собою визнання угоди недійсною.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд невірно застосував норми матеріального права і таке привело до невірного вирішення спору, а тому рішення суду на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення, про відмову в задоволенні позову. Скасуванню відповідно підлягає і стягнення з відповідачів судових витрат.

В частині ж відмови в задоволенні позовних вимог до відповідачки ОСОБА_8 рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309    ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 червня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним та повернення сторін в попереднє становище шляхом стягнення грошей та в частині розподілу судових витрат - скасувати, а по справі ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 її Миколаївни про визнання угоди недійсною   відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.