Справа №22ц-1918/08     Головуючий у першій інстанції Коваль B.I.

Категорія 34     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В.І.,

суддів:     Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Танцуриній С.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Авіобуд" (далі - ТОВ БФ „Авіобуд") про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

29 січня 2007 р. ОСОБА_3 пред'явила у суді пізніше уточнений позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позивачка вказувала, що їй на праві приватної власності належить трикімнатна квартира НОМЕР_1, загальною площею 68,8 кв. м, яка розташована на дев'ятому поверсі десятиповерхового будинку НОМЕР_2-А по вул. Садовій у м. Миколаєві.

05 січня 2007 р. відбулось залиття вказаної квартири із квартири НОМЕР_2, яка належить відповідачу і розташована на десятому поверсі того ж будинку над квартирою позивачки.

Вважаючи, що залиття її квартири відбулось з вини відповідача, позивачка просила суд стягнути з нього на свою користь: 18258 грн. матеріальних збитків, 3012 грн. 58 коп. втрати грошових коштів з урахуванням індексу інфляції, 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 р. позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь позивачки 21270 грн. матеріальних збитків, 1000 грн. моральної шкоди та 606 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення суду скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивачки сталося з вини відповідача, а розмір завданих їй збитків становить: 21270 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

Між тим, в повній мірі погодитись з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, оскільки він дійшов до них без належного врахування вимог матеріального права щодо відшкодування матеріальних збитків, що є підставою для зміни оскарженого рішення в цій частині.

Так, з матеріалів справи вбачається, що залиття квартири НОМЕР_1, яка розташована на дев'ятому поверсі десятиповерхового будинку НОМЕР_2-А по вул. Садовій у м. Миколаєві сталось в ніч з 05 на 06 січня 2007 р. із квартири НОМЕР_2, яка належить відповідачу і розташована на десятому поверсі того ж будинку над квартирою позивачки.

Залиття сталось в результаті зриву саморобної заглушки, встановленої на час проведення ремонту на водопровідній трубі в кухні квартири відповідача.

Ці обставини підтверджені актом від 09 січня 2007 p., складеному позивачкою за участю сусідів та представників ТОВ БФ „Авіобуд", яке надає сторонам комунальні послуги (а.с. 11). При огляді квартири відповідача, який проводився за участю його батька, було встановлено наявність води на рівні 10 см у всіх кімнатах крім ванної.

Встановивши такі обставини справи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що залиття квартири позивачки сталося з вини відповідача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 53-70) вбачається, що внаслідок залиття приміщень квартири позивачки мали місце ушкодження оздоблення стін та стелі окремих приміщень цієї квартири, а вартість відновлюваного ремонту складає 18258 грн. Тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці матеріальну шкоду у цьому розмірі.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, спричиненої позивачці, суд правильно врахував характер й обсяг моральних страждань, яких вона зазнала внаслідок пошкодження її власності, а тому дійшов вірного висновку, що 1000 грн. буде достатньою сумою для компенсації переживань, перенесених нею з вини відповідача.

Доводи апелянта про те, що заподіяну позивачці шкоду зобов'язане відшкодувати ТОВ БФ „Авіобуд", яке проводило ремонтні роботи у його квартирі, спростовані наступним.

Дійсно, 19 серпня 2005 р. між відповідачем і ТОВ БФ „Авіобуд" був укладений договір про перепланування квартири НОМЕР_2. Однак, згідно акту від 28 серпня 2006 р. відповідач прийняв указану квартиру після проведення договірних робіт без зауважень та заперечень (а.с. 141).

Крім того, за договором про надання комунальних послуг, укладеному між ОСОБА_4 і ТОВ БФ „Авіобуд" 12 вересня 2006 p., відповідач зобов'язаний у разі своєї відсутності в квартирі закривати мереживі крани подачі холодної та гарячої води, а також повідомляти товариство про проведення ремонту в квартирі, чого він не зробив.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про можливість проведення індексації розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Ст. 625 ЦК України, яку мав на увазі місцевий суд, застосовується лише до спірних правовідносин, які передбачають відповідальність за несвоєчасне виконання договірного грошового зобов'язання. В даному ж випадку відповідальність ОСОБА_4 визначається ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, а в грошовому виразі вона встановлена лише рішенням суду першої інстанції від 17 квітня 2008 р. Тому оскаржене рішення місцевого суду в цій частині підлягає, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Інші доводи апелянта не спростовують указані висновки місцевого суду щодо відповідальності ОСОБА_4 по відшкодуванню позивачці завданої шкоди, а тому не можуть бути підставою для повного скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2008 р. в частині вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 18258 грн.

В іншій частині указане рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.