РІШЕННЯ
Іменем України
21 листопада 2008 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ВЛАСОВА C.O., ФАЗИКОШ Г.В.
при секретарі РОГАЧ І.І.
за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника Берегівської міської ради ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1, до якої приєдналася Берегівська міська рада Закарпатської області, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Берегівської міської ради Закарпатської області, Берегівського міського голови ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання недійсними і скасування рішень Берегівської міської ради та про зобов'язання Берегівського міського голови - голови Берегівської міської ради підписати і скріпити гербовою печаткою Державний акт на право власності на земельну ділянку, -
встановив:
ОСОБА_4 19.05.2008 р. звернувся до суду із позовом до Берегівської міської ради, Берегівського міського голови та ОСОБА_1 про зобов'язання Берегівського міського голови - голови Берегівської міської ради (як зазначено в заяві) підписати та скріпити гербовою печаткою виданий на ім'я позивача Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 041787 на ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_1 та про визнання недійсними і скасування рішень Берегівської міської ради: № 368 від 06.07.2007 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 для комерційної діяльності; № 418 від 12.10.2007 р. в частині надання ОСОБА_1 дозволу на оформлення договору оренди земельної ділянки розміром 0,12 га за цією ж адресою; № 94 від 29.02.2008 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на проектування за цією ж адресою господарських приміщень. Мотивував свої вимоги тим, що на підставі рішення 41-ї сесії 4-го скликання Берегівської міської ради № 1028 від 21.03.2006 р. йому була належно передана у власність для ведення садівництва вищезазначена земельна ділянка та був оформлений вказаний Державний акт. Проте, міський голова протиправно відмовляється підписати цей акт, рішення, яким була виділена земля, було незаконно скасоване, а право користування ділянкою безпідставно було надано ОСОБА_1
Як зазначено в рішенні Берегівського районного суду від 23.09.2008 p., представник позивача в судовому засіданні змінив позовні вимоги і поряд із скасуванням вищезазначених трьох рішень Берегівської міської ради просив визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку розміром 0,12 га по АДРЕСА_1, що від-
Справа № 22ц-1829/08 Номер рядка статистичного звіту: 45
Головуючий у 1-й інстанції ДРАБ В.І. Доповідач КОНДОР Р.Ю.
повідно до рішення Берегівської міської ради від 21.03.2006 р. № 1028 була передана йому у власність. Рішенням суду змінений позов задоволено: скасовано рішення Берегівської міської ради № 368 від 06.07.2007 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 для комерційної діяльності; № 418 від 12.10.2007 р. в частині надання ОСОБА_1 дозволу на оформлення договору оренди земельної ділянки розміром 0,12 га за цією ж адресою; № 94 від 29.02.2008 р. про надання ОСОБА_1 дозволу на проектування за цією ж адресою господарських приміщень; визнано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 0,12 га по АДРЕСА_1, що відповідно до рішення Берегівської міської ради № 1028 від 21.03.2006 р. була передана позивачу у власність.
Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ставлять в апеляціях питання про скасування рішення внаслідок порушення судом матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. До апеляційної скарги ОСОБА_1 приєдналася Берегівська міська рада.
У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_1 позивач вказує на законність і обґрунтованість рішення суду, яке просить залишити без змін.
Справа за апеляціями на зазначене рішення суду першої інстанції в частині вимоги про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку розміром 0,12 га по АДРЕСА_1, що відповідно до рішення Берегівської міської ради від 21.03.2006 р. № 1028 була передана йому у власність, вирішена ухвалою апеляційного суду від 21.11.2008 р.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 та представник Берегівської міської ради ОСОБА_3 апеляцію підтримали, а останній також повідомив, що апелянт ОСОБА_6, який в судове засідання не з'явився, знає про час і місце апеляційного розгляду справи, підтримує подані апеляції та свою позицію в справі. Представник позивача ОСОБА_5 апеляції не визнав, просить їх відхилити, рішення суду залишити без змін та повідомив, що позивач ОСОБА_4 знає про апеляційний розгляд справи. Апеляційний суд відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України та за згодою учасників процесу визнав за можливе розглянути апеляції у відсутність осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та оглянувши матеріали цивільної справи № 2-204/08, суд приходить до наступного.
Рішенням 41-ї сесії 4-го скликання Берегівської міської ради № 1028 від 21.03.2006 р. «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» (п. 5.1.) ОСОБА_4 була передана у власність для ведення садівництва земельна ділянка площею 0,12 га по вул. Б. Хмельницького в м. Берегові (а.с. 8). На зазначену ділянку на ім'я ОСОБА_4 був складений Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 041787, який, однак, не містив дати його складення, не був підписаний Берегівським міським головою ОСОБА_6 та не був засвідчений печаткою Берегівської міської ради (а.с. 9). Копії матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів на дану земельну ділянку (серед яких знаходиться і оригінал згаданого Державного акту) приєднані до справи (а.с. 21-38).
Рішенням Берегівської міської ради № 368 від 06.07.2007 p., тобто, більш ніж через рік після прийняття рішення про надання ділянки ОСОБА_4, було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 для комерційної діяльності (а.с. 12). Рішенням цієї ж ради № 418 від 12.10.2007 р. було затверджено проект відведення ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки та надано дозвіл на оформлення договору її оренди, а рішенням № 94 від 29.02.2008 р. -було надано дозволи на проектування за цією ж адресою господарських приміщень та на здійснення інших пов'язаних із цим дій (а.с. 13-14).
За наслідками розгляду протесту прокурора, рішення Берегівської міськради № 1028 від 21.03.2006 р. в частині передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_4 було скасовано рішенням Берегівської міськради № 516 від 07.12.2007 р. (а.с. 10), однак, рішенням Берегівського районного суду від 23.04.2008 р. останнє рішення міськради було скасовано (а.с. 11). Це рішення суду набрало законної сили (а.с. № 2-204/08: 48-49, 68-70, 93-94).
Судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій те-риторії України (ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України). Обставини, встановлені таким судовим рішенням в цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ч.3 ЦПК України).
Із скасуванням в судовому порядку рішення Берегівської міськради № 516 від 07.12.2007 p., рішення ради № 1028 від 21.03.2006 р. про надання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки є чинним з моменту його ухвалення. Спір стосується однієї і тієї ж земельної ділянки, стосовно якої приймалися зазначені рішення. Припущення в апеляційному суді відповідача ОСОБА_1 про те, що мова йде, можливо, про різні ділянки, суперечить наявним матеріалам та позиції відповідачів у справі, тому до уваги не береться. Зокрема, на час прийняття міськрадою вищезазначеного рішення № 368 від 06.07.2007 p., раді була передана лише ділянка площею 0,1202 га по АДРЕСА_1 (а.с. 16-18, 73), за рахунок якої і приймалося рішення № 1028 від 21.03.2006 р. про надання землі позивачу, а решта землі була передана лише 05.09.2006 р. Зазначене відповідає також змісту технічних матеріалів, що досліджувалися судом у справах. Факт надання йому саме тієї земельної ділянки, щодо якої було скасоване раніше прийняте рішення № 1028 від 21.03.2006 p., визнавав неодноразово і сам ОСОБА_1 (зокрема, а.с. 75, 119), про це ж свідчить власне і спір між сторонами.
З наведеного також випливає, що: рішення № 368 від 06.07.2007 р. та № 418 від
1. 12.10.2007 р. приймалися на користь ОСОБА_1 в той час, коли рішення № 1028 від 21.03.2006 р. щодо тієї ж земельної ділянки на користь ОСОБА_4, яке було прийняте раніше, залишалося чинним, в будь-якому разі - до його скасування 07.12.2007 р. радою; рішення № 368 від 06.07.2007 p., № 418 від 12.10.2007 р. та рішення № 94 від
1. 29.02.2007 p., що є похідним від них, безпосередньо пов'язані між собою, стосуються використання одної земельної ділянки та утворюють один комплекс правовстановлюючо-дозвільних дій щодо неї.
Положення ст.ст. 11, 15 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, підставами для цього є юридичні факти, кожен має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, зокрема, порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Спори, що виникають із земельних відносин, розглядаються судом в порядку цивільного судочинства (ст. 15 ЦПК України, ст. 158 ЗК України).
Отже, з прийняттям рішення про надання земельної ділянки, у позивача виник законний майновий інтерес. Оскільки оформлення права на ділянку не було завершене і було прийняте рішення про передачу її іншій особі, між заінтересованими сторонами виник земельний спір.
За змістом норм ст. 19 ч. 2 Конституції України, ст. 21 ч. 1 ЦК України, ст. 59 ч.ч. 1, 10, ст.ст. 73, 74, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сукупності, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти згідно із законом, відповідальні перед особою за свою діяльність, чинні акти таких органів підлягають обов'язковому виконанню, в судовому порядку ці акти можуть бути визнані незаконними та скасовані. Одна і та сама земельна ділянка в цілому не може одночасно перебувати в одноосібній власності або користуванні двох і більше осіб, тому й рішення про надання однієї й тієї ж ділянки різним особам, що таку ситуацію створює, суперечить вимогам закону, порушує законні права та інтереси власників (користувачів) землі, а також інтереси осіб, які законно претендують на оформлення відповідного права на землю і законний інтерес яких підлягає захисту аналогічно до захисту права (ст. 8 ч. 8 ЦПК України, ст.ст. 8, 316, 319, 321, 328, 373, 386, 396 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 78-81, 116, 152-155 ЗК України).
Берегівська міська рада не вправі була приймати рішення на користь ОСОБА_1 щодо використання земельної ділянки, стосовно якої раніше було прийняте та було чинним рішення на користь ОСОБА_4 Такими діями орган місцевого самоврядування порушив законні майнові інтереси позивача. Рішення суду першої інстанції про скасування оспорюваних рішень ради як незаконних є правильним і справедливим по суті. Водночас судження суду в мотивувальній частині рішення про перебування спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_4 на час прийняття Берегівською міською радою вищезазначених рішень на користь ОСОБА_1 є передчасним і помилковим, оскільки згідно із ст.ст. 126, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає лише після одержання її власником відповідного державного акту. У ОСОБА_4 на даний час немає належно оформленого Державного акта на право власності на земельну ділянку, на що вказує і даний позов.
Апеляційний суд, перевіряючи відповідно до ст. 303 ч. 1 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, констатує, що поряд з вказівкою на відсутність у ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку, основними доводами апелянтів, по суті, є твердження про незаконність рішення Берегівської міської ради № 1028 від 21.03.2006 р. про надання земельної ділянки позивачу. Ці доводи не можуть братися до уваги, оскільки такі вимоги не були предметом позову, а в силу наявності чинного судового рішення з цього питання та фактів, встановлених судом, суперечать дійсним обставинам справи, в т.ч. і щодо даних про особу позивача, та оскаржуване рішення суду не спростовують. З огляду на встановлене у справі, не ґрунтуються на законі та не підлягають врахуванню і доводи апелянта ОСОБА_6 про відсутність у ОСОБА_4 права на позов.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, рішення може бути змінене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст. 308 ч. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України).
За таких обставин, апеляції слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції щодо вимог про скасування оспорюваних рішень Берегівської міської ради - змінити, виключивши з його мотивувальної частини судження про перебування спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_4 на час прийняття Берегівською міською радою рішень на користь ОСОБА_1 № 368 від 06.07.2007 p., № 418 від 12.10.2007 р. та № 94 від 29.02.2008 р. В решті рішення суду щодо даних вимог слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п.3, ст. 308 ч. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд –
вирішив:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_1, до якої приєдналася Берегівська міська рада Закарпатської області, задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2008 р. в частині скасування рішень Берегівської міської ради № 368 від 06.07.2007 p., № 418 від 12.10.2007 р. та № 94 від 29.02.2008 р. -змінити, виключивши з його мотивувальної частини судження про перебування спірної земельної ділянки у власності ОСОБА_4 на час прийняття Берегівською міською радою даних рішень.
В решті апеляції відхилити, рішення суду першої інстанції щодо даних вимог -залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двох місяців з цього дня може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України.