Судове рішення #8886813

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Вавшка B.C.,

Суддів: Медяного В.М. Цюри Т.В.,

При секретарі: Ставнійчук С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Мізяківсько-Хутірської сільською ради Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод в приватизазиції земельної ділянки, визнання недійсним рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25.03.1994 року та скасування державного акту на право приватної власності на землю, -

встановила:

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Мізяківсько-Хутірської сільською ради Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки, визнання недійсним рішення 11 сесії 21 скликання Мізяківсько-Хутірської сільською ради Вінницького району Вінницької області від 25.03.1994 року та скасування державного акту на право приватної власності на землю було відмовлено.

На таке рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а справу просить направити на новий розгляд у той же суд у іншому його складі.

Справа № 22-1348/2009 Суддя 1-ої інстанції:Білоус О.В.

Категорія: 45 Доповідач:Вавшко B.C.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва № 514 про право власності від 05.07.2007 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мізяківсько-Хутірської сільської Ради від 25.05.2007 року № 46 ОСОБА_1 є власницею житлового будинку. № 17 з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами по вул. Котовського в с. Переорки Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області І сесії 23 скликання від 23.04.1997 року ОСОБА_1 передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка в межах села Переорки загальною площею 0, 37 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель 0. 25 га., для ведення особистого підсобного господарства 0, 12 га.

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 000273 від 05.03.1999 року, виданого на підставі рішення XI сесії 21 скликання Мізяківсько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 25.03.1994 року є власником земельної ділянки площею 0, 3002 га., розташованої на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення Мізяківсько-Хутірської сільської ради народних депутатів від 25.03.1994 року та скасуванні державного акту на право приватної власності, виданого на ім’я ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, позивачка не довела порушень земельного законодавства з боку відповідачів під час приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині зобов’язання Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області розглянути заяву з доданими до неї документами щодо приватизації земельної ділянки площею 0, 37 га за відсутності підпису у протоколі погодження меж ОСОБА_2 суд виходив з того, що рішенням № 3 І сесії 23 скликання від 23.04.1997 року ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка в межах села Переорки загальною площею 0, 37 га., тобто це питання вже було вирішено і повторного розгляду не потребує.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання аби оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 59 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегією суддів встановлено, що земельні ділянки позивачки та відповідача є суміжними. Позивачка, висуваючи позовні вимоги про скасування спірних рішення органу місцевого самоврядувапння та виданого на його основі Державного акту про право власності на земельну ділянку, посилалась на порушення ОСОБА_2 її права використовувати землею загального користвання (проїзд). Однак в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що ОСОБА_2 самовільно захопив та незаконно приватизував частину земельної ділянки загального користування, як-то: офіційні висновки державних органів, що регулюють використання земельних ресурсів, висновки органів місцевого самоврядування з приводу виявлених порушень у використанні земель загального значення, офіційні плани чи схеми забудови населеного пункту де зазначені землі загального користування тощо.

Колегія суддів не приймає як доказ протокол погодження меж від 15.08.2001 року, оскільки з п’яти членів комісії він підписаний лише трьома, при цьому один з членів комісії не погодився із викладеними в протоколі обставинами.

Окрім того позивачка відмовилась від проведення судової будівельно-технічної експертизи

За таких обставин суд першої інстанції та апеляційний суд через ненадання позивачкою належних доказів позбавлені можливості встановити факт порушення її прав з боку відповідачів.

Окрім того, відповідно до ст. ст. 71, 76 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинний на час звернення ОСОБА_1 до суду, загальний строк для захисту права особи за позовом особи, право якої порушено, становив три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка пропустила строк позовної давності звернення до суду за захистом свого права, оскільки вимоги про скасування рішення 11 сесії 21 скликання Мізяківсько-Хутірської сільською ради Вінницького району від 25.03.1994 року та скасування державного акту на право приватної власності, виданого на ім’я ОСОБА_2 були заявлені нею лише у вересні 2007 року.

Відповідно до ст..80 ЦК України (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Постановляючи рішення по даній справі, суд правильно застосував норми земельного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а відтак доводи апеляційної скарги безпідставні і до уваги не приймаються.

За таких обставин, рішення суду є законним і обгрунтованим, постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з моменту її проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація