АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1782/09

 Категорія - 45

Головуючий у першій інстанції - Рідник І.Ю.

 Доповідач - Заїкін А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року, колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Одеської області в складі:

•   -     головуючого судді - Заїкіна А.П.,

•   -     суддів: Федорової А.Є., Процик М. В., з участю секретаря - Трошина К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Зорянск» Комінтернівського району Одеської області (далі - Господарство) про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та заборгованості по сплаті майнового паю та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Господарства на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року, -

встановила:

У січні 2005 р. позивачка звернулась до суду з вищеназваним позовом (а. с. 2 - 3), який змінила у червні 2007 року (а. с. 65 - 66) і вказала, що відповідно до досягнутих між сторонами у 2001 р. договірних домовленостей відповідачу було передано в оренду земельну ділянку та продано майновий пай. У 2005 р. договір оренди землі було розірвано за взаємною згодою сторін. У порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив у повному розмірі оренду плату за землю за 2001 - 2004 р. р. та не сплатив усієї суми майнового паю. На підставі ст. ст. 610 - 612, 614, 625 ЦК позивачка просила стягнути з відповідача: заборгованість по орендній платі - 3000 к г. зерна, 200 к г. соняшнику, 600 к г. муки; заборгованість по сплаті майнового паю у розмірі - 4676 грн., пеню за несвоєчасну сплату майнового паю у розмірі - 656 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі - 3000 грн.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року (а. с. 115-117) позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ «Зорянск» на користь ОСОБА_2 3000 к г. зерна, 200 к г. соняшника, 600 к г. муки, з попереднім відрахуванням із цієї орендної плати 20% прибуткового податку, та відшкодування моральної шкоди у розмірі - 3000 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Господарство просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, суд не застосував позовну давність до вимог за 2001 рік та не застосовано Закон України «Про прибутковий податок з громадян». Безпідставно було відмовлено у виклику та допиті свідків, не взято до уваги форс-мажорні обставини за 2003 рік. Моральна шкода не доказана.

 Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Господарства підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимо г. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Прийнявши рішення про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав повністю свої обов'язки відповідно до укладеного між сторонами договору оренди, у зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, позивачка зазнала моральних страждань та вимушених змін у її життєвих стосунках.

Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

При ухваленні рішення про стягнення заборгованості по орендній платі суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами існували договірні відносини, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні обов'язки, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Доводи апелянта про те, що він виплатив позивачці орендну плату у повному розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про звільнення від сплати орендної плати за 2003 р. у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Як вбачається з висновку про форс-мажорні обставини (а. с. 57) при перезимівлі озимих культур 2002-2003 р. р. сталася загибель посівів озимої пшениці на площі 100 га. та озимого ячменя на площі 130 га. Як пояснив у судовому засіданні голова господарства ця загибель сталася тільки на частині площі і ці культури були пересіяні яровими культурами. Разом з тим, суд першої інстанції стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі, крім соняшника та муки, і 3000 к г. зерна, не конкретизувавши якого саме зерна. В цій частині рішення не може бути виконаним у майбутньому. Тому воно підлягає скасуванню в цій частині. Як вбачається з додатку до договору оренди (а. с. 14) були встановлені такі форми орендної плати, крім соняшника та муки: - пшениця - одна тонна; ячмінь - одна тонна; кукурудза - одна тонна. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки: пшениці - 1000 (одна тисяча) к г., ячменю - 1000 (одна тисяча) к г., кукурудзи - 1000 (одна тисяча) к г., соняшника - 200 (двісті) к г., муки - 600 (шістсот) к г. з попереднім відрахуванням податків та загальнообов'язкових платежів відповідно до діючого законодавства.

Керуючись ч. 3 ст. 267, п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК не можуть бути прийняти до уваги доводи відповідача про незастосування судом першої інстанції строку позовної давності до вимог за 2001 рік, оскільки заява відповідача про застосування строку позовної давності не була надана суду відповідачем до постановления рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, оскільки договором оренди (а. с. 3 - 4) не передбачено стягнення моральної шкоди за невиконання умов договору.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимо г.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Зорянск» Комінтернівського району Одеської області задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Зорянск» Комінтернівського району Одеської області задовольнити частково.

Стягнути з селянського фермерського господарства «Зорянск» Комінтернівського району Одеської області на користь ОСОБА_2 пшениці - 1000 (одна тисяча) к г., ячменю - 1000 (одна тисяча) к г., кукурудзи - 1000 (одна тисяча) к г., соняшника - 200 (двісті) к г., муки - 600 (шістсот) к г. з попереднім відрахуванням податків та загальнообов'язкових платежів відповідно до діючого законодавства.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.