Справа №22ц-2152/ 2008 р.     Головуючий першій інстанції -Лузан Л.В.

Категорія 41     Доповідач апеляційного суду -Шаманська Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7     жовтня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Лисенко П.П,.

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Поліщук Ю.В.,

за участю: відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2008 р. ухваленого за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності,

встановила:

В     жовтні 2007 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в здійсненні права власності.

Позивачка зазначала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 30 вересня 1998 р. другою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1.

В жовтні 2002 р. між нею та відповідачами відбулася усна домовленість щодо купівлі-продажу вищезазначеного будинку за 10 000 доларів США. На виконання умов договору відповідачі передали їй 1700 доларів США, а решту зобов'язалися повернути в строк до листопада 2005 р. Після чого, з її дозволу відповідачі вселилися у спірний будинок. Однак, до цього часу останні не виконали істотні умови договору щодо сплати повної вартості будинку.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила усунути перешкоди в здійсненні права власності, шляхом виселення відповідачів з вищезазначеного будинку.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2008 р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачка є власницею житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 30 вересня 1998 р. другою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області ( а.с. 8).

В жовтні 2002 р. між позивачкою та відповідачами відбулася усна домовленість щодо купівлі-продажу вищезазначеного будинку. На виконання умов договору відповідачі сплатили позивачці 1700 доларів США та з її дозволу вселилися у вказаний будинок, в якому проживають до цього часу.

Звертаючись з даним позовом, позивачка посилалась на те, що відповідачі не виконали істотні умови договору щодо сплати повної вартості будинку, в зв'язку з чим вона позбавлена права володіння, користування та розпорядження спірним житловим будинком.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, на яку посилалась позивачка в обгрунтування позовних вимог, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист таких порушень права власності здійснюється за допомогою негаторного позову, який передбачає можливість власника майна вимагати усунення порушень в реалізації його права, не пов'язаного з позбавленням володіння майном.

В межах заявлених вимог суд повно та всебічно дослідив обставини справи, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що враховуючи характер спірних правовідносин, питання щодо поновлення порушеного права позивачки, шляхом виселення відповідачів з належного останній житлового будинку, необхідно вирішувати у відповідності до норм житлового законодавства. Тому, з врахуванням положень ст. 11 ЦПК України, суд правильно відмовив позивачці в задоволенні її вимог.

Доводи апелянта про те, що вона вірно обрала захист свого права, посилаючись на норми цивільного законодавство, а саме на ст. 391 ЦК України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є наслідком помилкового тлумачення положень чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи й ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. До того ж, оскаржуване рішення не перешкоджає позивачці звернутися до суду з позовом з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.