Справа № 22ц-1692/08     Суддя суду 1 -ї інстанції Селіщева Л.І.

Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХВАЛА

Іменем України

3   жовтня  2008  року  колегія  суддів  судової палати  в  цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Поліщук Ю.В., розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   матеріали

за   апеляційною   скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк"

(далі - ЗАТ КБ „ПриватБанк") на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2008 року

за його заявою

про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3

заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2008 р. ЗАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 5949 грн. 07 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2006 р.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2008 р. відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ „ПриватБанк", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та передати заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя послався на те, що заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України, оскільки відсутній належно укладений письмовий договір між сторонами.

Проте з такими мотивами погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

З матеріалів заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк" вбачається, що між ним та боржником укладений договір, складовою частиною якого є письмова заява позичальника про надання кредитного ліміту за карткою (а.с.10), а також умови та правила надання банківських послуг (а.с.11-12).

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Таким чином, висновок судді про наявність підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 100 ЦПК України, для відмови у прийнятті заяви не відповідає положенням процесуального законодавства.

Разом з цим, додані до заяви про видачу судового наказу документи, які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем, не відповідають вимогам ст. 64 ЦПК України.

Враховуючи, що метою наказного провадження є спрощення і скорочення судового розгляду, сторони в ньому не викликаються, то документи, які додаються до заяви про видачу судового наказу, повинні подаватися в оригіналі або бути нотаріально засвідчені.

Відсутність, або недостатність документів, що додаються до заяви, або недоліки цих документів розцінюються, як неналежне оформлення заяви, що відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ЦПК України, ч. 2 ст. 121 цього Кодексу є підставою для повернення заяви стягувачу для усунення недоліків.

Оскільки ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права, то у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню і постановлению нової ухвали про повернення заяви.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2008 року скасувати і постановити нову ухвалу.

Заяву закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором повернути стягувачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.