Справа №22ц-1672/08     Головуючий у першій інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 22     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого     Козаченка В.І.,

суддів:     Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів довічного утримання та купівлі-продажу квартири, а також визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів довічного утримання та купівлі-продажу квартири, а також визнання за нею права власності на житло в порядку спадкування за законом.

Позивачка вказувала, що є рідною дочкою ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2001 р. ОСОБА_10 був визнаний недієздатним, а тому, рішенням Ленінського райвиконкому м. Миколаєва від 08 лютого 2002 р., ОСОБА_11 була призначена його опікуном.

18 жовтня 2002 р. ОСОБА_11, діючи в інтересах ОСОБА_9, з дозволу органу опіки і піклування Ленінського району м. Миколаєва, уклала з ОСОБА_5 договір довічного утримання. За його умовами спірна квартира передана у власність ОСОБА_8, взамін чого він зобов'язався забезпечувати ОСОБА_9 утриманням.

14 липня 2005 p., вже після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, посвідченим ОСОБА_12, нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, продав указану квартиру ОСОБА_7

Сама ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Посилаючись на те, що зазначений договір довічного утримання був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, ОСОБА_13 просила: визнати цей договір недійсним на підставі ст. ст. 48, 62 ЦК України, визнати недійсним договір-купівлі продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2008 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив викладені вище обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і правильно встановив, що після визнання ОСОБА_9 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2001 р. недієздатним, його опікуном була призначена ОСОБА_11

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2006 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2006 p., вже відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачки щодо:

•   -     визнання недійсним рішенням Ленінського райвиконкому м. Миколаєва від 08 лютого 2002 p., яким ОСОБА_11 була   призначена опікуном ОСОБА_9;

•   -     визнання недійсним рішення органу опіки і піклування Ленінського району м. Миколаєва від 17 жовтня 2002 р. про надання дозволу на укладення ОСОБА_11 від імені ОСОБА_9 договору довічного утримання з ОСОБА_5;

•   -     визнання недійсним договору довічного утримання від 18 жовтня 2002 р. з підстав його незаконності, фіктивності та невиконання.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, посилання апелянта на зазначені вище обставини, як на підставу визнання зазначеного договору довічного утримання недійсним, місцевим судом обгрунтовано відхилені, оскільки названим судовим рішенням по цивільній справі такі вимоги позивачки вже розглянуті.

Також вірно суд першої інстанції встановив, що належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що зазначений договір довічного утримання був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, ОСОБА_13 суду не надала. В зв'язку з чим, у задоволенні таких її вимог було правильно відмовлено.

Оскільки позивачка не надала жодних доказів для визнання недійсним договору ку-півлі-продажу спірної квартири від 14 липня 2005 р., укладеному між ОСОБА_5 і ОСОБА_7, то місцевий суд обгрунтовано залишив без задоволення і такі її вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2008 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.