Справа № 22ц-2290/08     Головуючий у 1-й інстанції Висоцька Г. А.

Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХВАЛА

20 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Лисенка П.П., суддів: Базовкіної Т.М., Славгородської Н.П., при секретарі Танцуріній С.М., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною скаргою    

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 липня 2008 року

за  позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Вознесенської

міської ради Миколаївської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позивачі посилались на те, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 -51/100 ч., ОСОБА_4 - 49/100 ч. Кожним з них самочинно були збудовані господарські споруди, а ОСОБА_3 також збільшена жила площа за рахунок перепланування.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2008 р. позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, а ухвалою того ж суду від 3 і липня 2008 р. залишена без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу суду, а справу направити на судовий розгляд, посилаючись на необґрунтованість ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд виходив з того, що позивачі відповідно до ухвали суду від 26 червня 2008 р. не виконали всі вимоги, визначені ст. 119 ЦПК України, а саме, не уточнили та не обгрунтували вимогу щодо визнання права власності за кожним з них на конкретну споруду, тоді я;с вони володіють будинком на праві спільної часткової власності.

Проте з такими мотивами погодитися не можна.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги про визнання за кожним з них право власності на конкретні самочинні споруди. Так, позивачі зазначають які саме споруди кожний з них    самочинно    збудував    та    просять окремо за кожним з них визнати право власності на конкретні споруди.

Тому висновок суду про те, що із зазначених підстав позовна заява підлягає залишенню без розгляду не відповідає положенням норм процесуального закону.

Враховуючи   викладене,   ухвала   суду   підлягає   скасуванню,   а   справа   -поверненню до суду для розгляду.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 липня 2008 року скасувати, а справу направити на розгляд до того ж суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.