Справа № 22ц-2252/08     Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н.О.

Категорія 34         Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

Ухвала

24 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Мурлигіної О.Я., Лівінського І.В., при секретарі Штапенко Ю.Д., за участю:

•   -     позивача ОСОБА_2,

•   -     відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2008 року

за   позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та

Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - HACK «Оранта»)

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування 4012 грн. 69 коп. майнової та 3000 грн. моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 5 серпня 2007 р. відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив п.13.1. Правил дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду нього. Внаслідок цього контактування автомобіль «Шевролет-Такума» вдарив належний йому автомобіль ВАЗ-21110 державний номерний знак НОМЕР_4 під його керуванням. Його автомобіль в свою чергу вдарив автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 В результаті ДТП його автомобіль був пошкоджений і йому спричинена моральна шкода.

Судом до участі у справі залучені в якості співвідповідача HACK «Оранта», в якості третіх осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2008 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_3 і HACK «Оранта» вказують на те, що рішення суду, на їх думку, є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що відносно ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, до адміністративної відповідальності він не притягувався, а також протоколи та пояснення учасників ДТП, які знаходяться у відмовному матеріалі, складені за місяць до ДТП, а тому є неналежними доказами. Таким чином, вина ОСОБА_3 в спричиненні шкоди позивачу не знайшла свого підтвердження.

Проте з таким висновком не можна погодитися, оскільки він зроблений без всебічного з'ясування дійсним обставин справи і належної оцінки доказів.

Так, згідно постанови від 9 серпня 2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 дорожньо-транспортна подія 5 серпня 2007 р. за участю водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 є наслідком грубого порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.13.1. Правил дорожнього руху, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками. Підставою для відмови в порушенні кримінальної справи стала відсутність у учасників дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень відповідного ступеню тяжкості, які відповідно до диспозиції ст. 286 КК України є обов'язковою складовою злочину.

Таким чином, посилання суду на зазначену постанову як на доказ відсутності вини ОСОБА_3 в скоєнні ДТП є необгрунтованим.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що така постанова відносно ОСОБА_3 судом не виносилась. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України відсутність цієї постанови за порушення Правил дорожнього руху не звільняє суд, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки цих дій, від дослідження інших доказів та встановлення вини водія, а також не є підставою для відмови в позові.

В ст. 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Протоколи та пояснення учасників ДТП, які знаходяться у матеріалі про відмову у порушенні кримінальної справи, містять інформацію щодо предмета доказування по даній справі, а тому суд помилково вважав, що вони не відносяться до належних доказів. Достовірність цих доказів стосовно розбіжності дати ДТП та дати надання пояснень та складення суд повинен був перевірити допитавши в якості свідків учасників та очевидців ДТП і дати їм належну оцінку.

Крім того, з матеріалу про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що за даним фактом ДТП було складено два протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зазначали, що були два удари у їх автомобіль, які сталися один за одним. Такі пояснення позивач підтвердив і в судовому засіданні.

Суд не звернув належної уваги на вказані обставини, а тому залучив ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а не в якості відповідача відповідно до ст. 33 ЦПК України, тоді як даний спір зачіпає його права та обов'язки.

В зв'язку з порушенням норм процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити обставини спору, дати належну оцінку доказам та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 303, 311,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.