Ухвала

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/25716/19

провадження № 61-13285ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у складі судді: Стефанишина С. Л., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що слідчий cлідчого відділу Зарічанського відділення поліції Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Данкулинець А. В. виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження № 12018240010001455 від 02 березня 2018 року, яка була скасована ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2019 року. Внаслідок винесення незаконної постанови ОСОБА_1 заподіяно шкоду. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях і переживаннях, які він переніс під час прочитання постанови. Незаконне рішення слідчого викликало відчуття душевного болю, розчарування у правоохоронних органах, посилювало відчуття несправедливості та негативні емоції, що призвело до хронічного стресу. Позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Необхідність поновлення права змусила його вживати додаткових зусиль для їх захисту в суді, що вимагає додаткових матеріальних витрат і часу. Моральне та психологічне насилля над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків слідчим Данкулинцем А. В. призвело до порушення честі та гідності позивача. З урахуванням витрат електроенергії, часу, а також на проїзд, папір і фарбу для принтера майнова шкода позивача складає 50 020 грн.

Позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу 1 000 000 000 грн моральної шкоди та 50 020,00 грн майнової шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено заподіяння майнової та моральної шкоди. Суди зазначили, що позивачем не надано доказів спричинення душевних страждань внаслідок винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі приниження честі та гідності, додаткових зусиль для організації свого життя. Витрати ОСОБА_1 , пов`язані з підготовкою скарги на постанову слідчого та прибуттям до суду для участі у розгляді справи, не є збитками урозумінні статті 22 ЦК України, а входять до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких врегульовано главою 8 КПК України.

03 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою, на якій подається касаційна скарга ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду України у справі № 6-440цс16, Верховного Суду у справах № 686/20012/18, № 554/49/18, № 638/6944/16-ц, № 638/17403/15-ц, № 638/1892/16-ц, № 638/12068/16-ц, № 638/12259/16-ц, № 641/2476/17, № 67/14606/17, № 461/4824/17, № 646/1591/18, № 750/6330/17, № 464/3789/17,№ 638/12259/16, № 638/6944/16, № 450/1547/18, № 450/3315/18, № 750/6330/17, № 818/607/17. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що є два підходи в стягненні моральної та майнової шкоди, тому справи має бути передана на розгляд Великої Палати.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що 02 березня 2018 року слідчий Зарічанського відділення поліції Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Данкулинець А. В. виніс постанову про закриття кримінального провадження №12018240010001455 (правова кваліфікація - стаття 356 КК України). Зазначену постанову слідчого ОСОБА_1 оскаржив у встановленому законом порядку. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2019 року указана постанова слідчого скасована.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)».

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що не надано доказів спричинення душевних страждань внаслідок винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення, у тому числі приниження честі та гідності, додаткових зусиль для організації свого життя. Витрати ОСОБА_1 , пов`язані з підготовкою скарги на постанову слідчого та прибуттям до суду для участі у розгляді справи, не є збитками урозумінні статті 22 ЦК України.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 6-440цс16, Верховного Суду у справах № 686/20012/18, № 554/49/18, № 638/6944/16-ц, № 638/17403/15-ц, № 638/1892/16-ц, № 638/12068/16-ц, № 638/12259/16-ц, № 641/2476/17, № 67/14606/17, № 461/4824/17, № 646/1591/18, № 750/6330/17, № 464/3789/17, № 638/12259/16, № 638/6944/16, № 450/1547/18, № 450/3315/18, № 750/6330/17, № 818/607/17 є необґрунтованим, оскільки указані рішення ухвалено за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у складі судді: Стефанишина С. Л., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков