Справа № 22ц-20461/2009 Головуючий в 1 інстанції

Категорія 32 (1) Затолочний B.C.

Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:- Неклеси В.І.

суддів: - Братіщевої Л.А., Савіної Г. О. при секретарі:- Іванюк О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_6

відповідача - ОСОБА_7 представника відповідача - ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2007 року позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_7 про відшкодування шкоди та просила суд втягнути на її користь з відповідачки матеріальний збиток в сумі 1000грн. і моральну шкоду в сумі 40000грн. посилаючись на ті обставини, що поруч з АДРЕСА_1 ведеться будівництво торгівельного комплексу власницею якого є відповідачка. Зазначене будівництво огороджено дерев’яним парканом висотою 2-2, 5м.

21 серпня 2006 року знаходячись на зупинці маршрутного таксі, поруч з якою ведеться будівництво, поривом вітру повалило паркан, який збив і привалив її до землі. Внаслідок падіння паркану вона була травмована і перебувала на амбулаторному лікуванні. Відповідачка в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду не бажає.

Позивачка під час розгляду справи уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в сумі 1526, 95грн. і 40000грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2008 року в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди -відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд, оскільки рішення незаконне і необгрунтоване. Зокрема, висновок суду проте, що факт нещасного випадку невстановлений, є помилковим, оскільки зроблений на поясненнях відповідача та її підлеглих, не взято до уваги факт звернення до лікарняного закладу 22.08.2006р., тобто наступного дня після травмування, і перебування її з 22.08.2006р. по 09.09.2006р. на лікарняному. Суд не взяв до уваги Акт про нещасний випадок від 11.09.2006р., який свідчить, що факт нещасного випадку мав місце; необгрунтовано відмовляв у заявлених клопотаннях щодо надання будівельної документації.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 22.08.2006р. позивачка звернулася до комунального закладу «Міська поліклініка № 2» із скаргами на стан здоров’я і їй було встановлено діагноз: численні забиття м’яких тканин грудної клітини, правого плечового суглоба, що підтверджується витягом з амбулаторної картки позивачки.

З 22.08.2006р. по 09.09.2006р. позивачка перебувала на лікарняному з приводу чисельного забиття м’яких тканин грудної клітини, а в подальшому неодноразово перебувала на лікарняному з приводу плечового плекситу праворуч, цервікобрахіалгії при шийному остеохондрозі.

Статтями 1166, 1167 ЦК України, на які посилається в позові позивачка, передбачено відшкодування майнової та моральної шкоди у випадку винних дій чи бездіяльності особи, яка її завдала.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, як вважає колегія, в повному обсязі встановив обставинії справи, дав їм належну оцінку та обгрунтовано відмовляючи в позові дійшов висновку про те, що позивачка не довела вини відповідачки у спричиненні їй шкоди як матеріальної, так і моральної.

При цьому суд обгрунтовано послався на те, що ні одним доказом, дослідженим судЬм, не підтверджено падіння паркану, яким було огороджено будівництво торговельного комплексу, що належить відповідачці, 21.08.2006р. та травмування внаслідок цього позивачки, а інформація до медичної картки позивачки про отримання ушкодження занесена з її слів, як і зі слів позивачки давали пояснення свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які не були очевидцями дій, на які посилається позивачка.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно не взято до уваги акт про нещасний випадок від 11.09.2006р. складеного за її місцем роботи, тобто ТОВ «Криворіжрудмаш» необгрунтовані, суд першої інстанції висловив свою думку відносно дати складання акту, крім цього і в даному акті не вказано конкретно місце, адреса, де стався нещасний випадок, конкретні причини нещасного випадку, кому належала споруда. Колегія суддів не може взяти до уваги посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що вона надавала суду достатньо доказів до її вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, про що свідчить надані нею суду дані, які підтверджують її витрати на придбання ліків, які засвідчені лікарем, який наглядав позивачку під час лікування. Суд першої інстанції, як вважає колегія суддів, даючи оцінку наданим суду витягу з амбулаторної картки на ім’я позивачки, із зазначенням вартості медикаментів, обгрунтовано поставив під сумнів вказані записи про вартість медикаментів, які зроблено від руки в надрукованому витязі і не підтверджено чеками чи квитанціями.

Додані до апеляційної скарги позивачкою ксерокопії неіменованих чеків, як доказів придбання ліків, не можуть бути взяті до уваги, як не досліджені в суді першої інстанції, згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно умов ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Поважність причин ненадання вказаних чеків суду першої інстанції позивачка не довела.

Інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов’язки сторін, приймаючих участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм правильну оцінку. Суд постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обгрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, поясненнями сторін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального і матеріального закону у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ст. ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.