Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #88858715

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 711/6908/18

провадження № 61-11825св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державний реєстратор Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук Микита Андрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року у складі судді Шиповича В. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Єльцова В. О., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Украсоцбанк»), державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчука М. А. про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2011 року було задоволено позов АКБ «Укрсоцбанк» та стягнуто з неї на користь банку заборгованість за договором кредиту від 20 липня 2007 року № 895/06-034-508 в сумі 45 380,81 доларів США, що еквівалентно 362 728,81 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 липня 2007 року № ІД 895/06-034-508 - квартиру АДРЕСА_1 . Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Чепурної Л. П. від 27 листопада 2017 року виконавчий лист від 24 січня 2013 року № 2-112/2011 про звернення стягнення на спірну квартиру було повернуто стягувачу ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що зазначена квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вказувала, що 22 червня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» зареєструвало право власності на вказану квартиру. Зазначала, що листом від 31 липня 2018 року вона отримала від банку копію довідки від 27 червня 2018 року про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, з якої вона довідалась, що на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Укрсоцбанк» 22 червня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на належну їй квартиру.

Вважала, що набуття права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на її квартиру є неправомірним та порушує її конституційні права на приватну власність та житло, а перехід права власності на об`єкт іпотеки, здійснений на підставі рішення державного реєстратора Каленчука М. А. від 22 червня 2018 року, відбувся з порушенням закону та договору іпотеки.

Посилалася на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит було видано в іноземній валюті в розмірі 40 000 доларів США, предмет іпотеки має загальну площу 50,5 кв. м та вказана квартира є єдиним постійним місцем її проживання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», винесене державним реєстратором Черкаської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчуком М. А.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41740006 від 22 червня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582969371101) за ПАТ «Укрсоцбанк» номер запису про право власності: 26745238.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено та обґрунтовано позовні вимоги, оскільки банк не надав разом з іншими документами реєстратору повідомлення, що підтверджує завершення 30 -денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, відтак, вимоги закону не було виконано. За таких обставин, державна реєстрація права власності на квартиру за банком при неподанні, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), документів проведена державним реєстратором без дотримання вимог закону статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», отже, рішення про реєстрацію права власності на квартиру підлягає скасуванню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишено без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги банку, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, врученого та оформленого відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 та Порядку пересилання поштових відправлень. З огляду на це, ПАТ «Укрсоцбанк» разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав належних документів державному реєстратору. Отже, вимоги Порядку щодо надання документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано. Відтак, апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, прийнятими при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права.

Вважає, що застереження в іпотечному договорі від 20 липня 2007 року щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначає, що заявлена позивачем вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру не підлягала задоволенню, оскільки рішення вже вичерпало свою дію. При цьому посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18.

Звертає увагу на те, що судами помилково застосовано норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із способів примусового стягнення на предмет іпотеки. Посилається на правовий висновок Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц.

Стверджує, що суди обох інстанцій помилково дійшли висновку про порушення державним реєстратором норм законодавства при вчиненні реєстраційної дії, оскільки ним на адреси позивача було направлено письмову вимогу про погашення боргу за кредитним договором з пропозицією погасити заборгованість в 30-денний строк, відтак дотримано вимог щодо повідомлення іпотекодержателя про заборгованість.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, вказує, що позивачем заявлено вимогу до неналежного відповідача - державного реєстратора, отже, позов в частині вимог до неналежного відповідача задоволенню не підлягав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи про неправильно обраний нею спосіб захисту є необґрунтованими. При цьому вважає безпідставними посилання заявника на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, оскільки предметом розгляду у цій справі є інші правовідносини, а саме: визнання недійсним правочину, а не визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора.

Стверджує, що письмової вимоги про усунення порушень вона не отримувала.

Вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані правові висновки Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року № 822/864/15 та дотримано положень статті 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», отже, рішення реєстратора про реєстрацію права власності підлягає скасуванню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії (справа № 464/8589/15-ц, провадження № 61-10874сво18).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 644/3116/18 (провадження № 61-23265св19) за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № ІД 895/06-034-508, посвідчений 20 липня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 5006 (а. с. 11,12).

Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору - іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту від 20 липня 2007 року № 895/06-034-508, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н. А. за реєстраційним № 4341 від 20 липня 2007 року, право власності на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15320871 в ЧООБТІ в книзі № 281 під номером 802 та в Реєстрі за номером 15929319.

Пунктом 2.4.4 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків, встановлених згідно з пунктами 2.1.1 - 2.1.11 цього договору, вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 27 листопада 2017 року (ВП № 40202259) виконавчий лист № 2-112/2011, виданий 24 січня 2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 6).

16 квітня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а. с. 34-40).

У довідці про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 27 червня 2018 року № 62010-32 зазначено, що 21 червня 2018 року на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Каленчука М. А.), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , (а. с. 8)

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 серпня 2018 року № 133388662, державним реєстратором Каленчуком М. А. 21 червня 2018 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 1124, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 16 квітня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; довіреність, серія та номер: НМО 242066, виданий 16 листопада 2017 року, видавник: приватний нотаріус Саваріна О. С.; Іпотечний договір, серія та номер: ІД895/06-034-508, виданий 20 липня 2007 року; Договір кредиту, серія та номер 895/06-034-508, виданий 20 липня 2007 року (а. с. 9, 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судами встановлено, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» відбулася на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

При цьому доказів про належне повідомлення позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідачем не подано, оскільки відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за № 1400039464014, поштове повідомлення було повернуто за зворотною адресою через закінчення встановленого терміну зберігання.

У пункті 2.4.7 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до приписів законодавства України, зокрема, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» тощо.

З наведено слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

Відповідачем не надано суду належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання.

Відтак, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що квартира АДРЕСА_1 , та використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 20 липня 2007 року № 895/06-034-508.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження « 14-45цс20).

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги АТ «Укрсоцбанк» в частині неправильного застосування до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованими, спростованими та не заслуговують на увагу.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).

Оскільки рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41740006 від 22 червня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582969371101) за ПАТ «Укрсоцбанк» та враховуючи, що в резолютивній частині зазначено номер запису про право власності: 26745238, відтак, доводи касаційної скарги про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту не заслуговують на увагу.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з тим, що державний реєстратор не є належним відповідачем у справі.

Відповідно до пункту 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідачами у цій справі є не лише державний реєстратор Черкаської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Каленчук М. А., а й АТ «Укрсоцбанк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк».

Отож, оскільки належний відповідач залучений до участі у справі, участь державного реєстратора у справі у якості відповідача не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація