Справа № 22 ц-1052/09

Категорія - 45

Головуючий в 1-ої інстанції - Скрипченко Д.М.

Доповідач - Волошин М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Басуєвої Т.А.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» до ОСОБА_1, треті особи - Державне підприємство, Центр державного земельного кадастру, Дніпропетровська регіональна філія Центру ДЗК про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом і просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між ним та відповідачем 02 листопада 2007 року.

В червні 2008 року ТОВ «Славутич» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, який в подальшому було уточнено, та просило визнати договір оренди земельної ділянки від 02 листопада 2007 року укладеним.

Ухвалою суду від 18 червня 2008 року дані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано недійсним спірний договір оренди. В задоволені позовних вимог ТОВ «Славутич» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Славутич» просить рішення суду скасувати, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2007 року між сторонами укладено договір оренди, предметом якого була оренда земельної ділянки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ГУ-ДП № 047109. 22 квітня 2008 року договір пройшов державну реєстрацію.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, оскільки, в якості орендаря даний договір був підписаний заступником директора ТОВ «Славутич» ОСОБА_2, який не мав відповідних повноважень на підписання зазначеного договору.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено недотримання сторонами вимог п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» при укладенні договору оренди, а саме не визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Встановивши, зазначені порушення, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 листопада 2007 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував обставини у справі та неправильно застосував норми закону є безпідставними. Відповідно до матеріалів справи вбачається, що у серпні 2007 року позивач направив відповідачу попередження про те, що він не бажає продовжувати на новий строк договір оренди землі, укладений між сторонами ще у 2002 році, який закінчувався 01 листопада 2007 року. В продовження своїх намірів у жовтні 2007 року позивач уклав новий договір оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Борисфен», який пройшов державну реєстрацію, та не розірваний і не визнаний недійсним до теперішнього часу. Об'єктом оренди за двома договорами є одна і та же сама земельна ділянка.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про оренди землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Оскільки новий договір між сторонами не укладався, позивач, як власник земельної ділянки, має право на укладення договору оренди на свій розсуд. Користування ТОВ «Славутич» земельною ділянкою порушує право власності позивача на земельну ділянку.

Позивач своїх намірів щодо договірних відносин із ТОВ «Борисфен» не змінив до теперішнього часу, цей договір укладений за часом раніше ніж спірний договір із ТОВ «Славутич», крім того він пройшов державну реєстрацію, а тому відсутні підстави для визнання наступного договору від 02 листопада 2007 року укладеним. Оскільки земельна ділянка позивача є предметом договору оренди, укладеного орендодавцем із ТОВ «Борисфен», цей договір набув чинності, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення зустрічного позову ТОВ «Славутич».

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі», визначає, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Тому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» - відхилити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.