АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1991/2008 рік. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 48 Кащук A.M.
Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2008 року м.Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у
складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скїця М.І.
при секретарі:: Кияниченко Л.С.
адвоката ОСОБА_4
представника позивача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
встановила:
ОСОБА_6 звернувся до з суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, посилаючись на те, що відповідач являється його батьком. ОСОБА_6 навчається в Уманському педагогічному університеті на денній формі навчання. Відповідач, ОСОБА_7, виплачував аліменти на його утримання до досягнення ним повноліття, а після досягнення повноліття відмовляється це робити. Відповідач має можливість надавати йому матеріальну допомоги на час навчання його в університеті, але відмовляється це робити. В зв'язку з навчанням на денній формі він потребує такої допомоги, одна мати на має можливості його повністю утримування, так як ще має двох неповнолітніх дітей. Йому кошти потрібні на проживання, харчування та придбання необхідних для навчання предметів. Просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти в розмірі 30% його доходів.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/4 частини всих видів доходів, починаючи з 27 серпня 2008 року і до досягнення ним двадцяти трьох років або припинення навчання. Вирішено питання про судові витрати.
У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Звенигородського районного суду від 06 жовтня 2008 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким ОСОБА_6 відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у виріщенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судом першої інстанції враховано всі вказані вимоги, а тому обґрунтовано відмовлено в позові.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої гнстанцІЇ вірно виходив з того, що ОСОБА_6 хоча і досяг повноліття, але навчається на денній формі навчання в Уманському педагогічному університеті і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, так як отримувана ним стипендія не є достатньою для його нормального проживання та навчання. Таку матеріальну допомогу йому надає мати в межах який її дозволяє бюджет сім'ї, а батько, відповідач по справі має можливість надавати таку допомогу, але відмовляється надавати її в добровільному порядку, що суперечить вимогам ст. 199-200 СК України.
Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Ст. 198 СК України також визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Апелянтом не заперечується факт навчання його сина, позивача по справі, на деннгй формі навчання в іншому населеному пункті від сім'ї, відсутності житла для його проживання, невеликий розмір стипендії, що підтверджує необхідність потреби матеріальної допомоги від батьків.
Доводи апелянта про те, що він не має можливості надати таку матеріальну допомогу, так як не має роботи, являється помилковою, так як за своїм станом здоров'я та іншими фізичними показниками він не позбавлений можливості працювати, в центр зайнятості населення за працевлаштуванням не звертається, маючи спільний бюджет сім'ї допомагає дружині здійснювати підприємницьку діяльність, має матеріальну можливість звертатись за кваліфікованою юридичною допомогою.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначених відповідно до них правовідносиним.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом процесуальних норм.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2008 року відхилити, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.