АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22 ц - 1845/2008р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 37 Пальонний B.C.
Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 19 » листопада 2008 р. м. Черкаси
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Бурдуковій О.В., Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на спадщину.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів,-
встановила:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи свій позов тим, що з березня 1986 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, а 18 червня 2005 року зареєструвала з ним шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_1.
14 грудня 2007 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину лише на 1/3 частину зазначеного будинку, але вона вважає, що нотаріусом в даному випадку порушені її права, оскільки вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя: її та ОСОБА_7, а тому відповідно до ст. 70 СК України вона має право на 1/2 його частину, як дружина що пережила чоловіка, а інша половина будинку має бути розділена між спадкоємцями6 нею і відповідачами у справі, тобто в даному випадку вона має право на 2/3 частини спільного будинку.
З врахуванням вказаних обставин позивачка просила визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Черкаською нотаріальною конторою на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 - житловий будинок розташований по АДРЕСА_1, їй та відповідачам і визнати за нею право власності на 2/3 частини зазначеного будинку.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на спадщину, мотивуючи його тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності їх батькам: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після смерті ОСОБА_9 15 січня 1986 року відкрилась спадщина на 1/2 частину зазначеного будинку, яку вони, будучи на той час неповнолітніми, фактично прийняли разом з батьком, оскільки продовжували користуватися будинком, але право власності в порядку спадкування не оформили, оскільки між спадкоємцями не було непорозумінь з приводу їх часток у спадковому майні.
Вважають, що на момент смерті їх батька ОСОБА_7 йому належали 2/3 частини спірного житлового будинку, а спадкоємцями після його смерті є вони та дружина батька - ОСОБА_6 і з врахуванням вказаних обставин просять визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Черкаською районною державною нотаріальною конторою на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 - житловий будинок розташований по АДРЕСА_1, їм та відповідачці і визнати за ними право власності на 7/18 частин даного будинку за кожним, а за відповідачкою - право власності на 2/9 його частини.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на користь держави несплачені ними судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 81 грн. по 40 грн. 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на спадщину та винести рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги в цій частині.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року як незаконне та винести нове рішення по справі, яким задовольнити її позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6.
Ст. 60 СК України передбачає, що дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте подружжям за час шлюбу, стосовно житлового будинку набуття передбачає його спорудження, будівництво.
З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок збудований в 1973 році, тобто до початку спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_7 і тим більше до реєстрації шлюбу з ним, оскільки разом вони почали проживати з 1986 року, шлюб зареєстрували в 2005 році, а в 2007 році ОСОБА_7 помер і участі у спорудженні даного будинку вона не приймала. Ремонтні роботи в будинку були проведені в період з 1986 року по 2004 рік, з 2004 року позивачка у спірному будинку не проживала і ніяких ремонтних робіт не проводила.
СК України набрав чинності з 01 січня 2004 року і його положення не можуть поширюватись на дані правовідносини, які регулювалися чинним на той час КпШС УРСР 1969 року, ЦК України 1963 року та Законом України «Про власність» 1991 року, зокрема КПРС УРСР 1969 року не містив норми, аналогічної положенням ст. 74 СК України про визнання спільним сумісним майна, набутого чоловіком та жінкою, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і відповідно спільним сумісним майном подружжя могло бути визнаним тільки те майно, яке було набуте чоловіком та жінкою в період шлюбу.
Оскільки всі ремонтні роботи та добудови у спірному будинку проводились позивачкою до реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 і до набрання чинності СК України 2003 року, колегія суддів згідна з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка згідно зі ст.ст. 16,17 ЗУ «Про власність» 1991 року та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 4 Постанови від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» має право не на визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя, а лише на відшкодування понесених нею витрат на його ремонт та добудову.
Колегія суддів вважає, що зустрічний позов також не підлягає до задоволення із слідуючих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилась у 1986 році, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини після досягнення повноліття не зверталися, тому колегія суддів вважає, що вони пропустили строк позовної давності, оскільки ОСОБА_3 досягнув повноліття у 1988 році, а ОСОБА_5 - у 1993 році.
Крім цього зі змісту заяви (а.с. 74) вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_11 просять виділити їм спадкове майно в рівних частках по 1/3 кожному. Дані обставини свідчать про те, що станом на 17 грудня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вважали, що порушені їхні права по спадкуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення зустрічної позовної заяви не вбачається.
Рішення районного суду є законним, ґрунтується на наявних у справі доказах і відповідає вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційних скарг були предметом дослідження колегії суддів і вони не дають підстав для його скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.