Справа № 465/1922/18 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/1164/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивача Геш І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Християнська злагода» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2019 року в складі судді Ванівського Ю.М. у справі за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

У квітні 2018 року позивач КС «Християнська злагода» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги обґрунтовані тим, що між КС «Християнська злагода» та відповідачкою укладені Договори про надання кредиту, а саме Договір № 112/07 від 19.03.2007року, Договір № 173/07 від 04.05.2007 року, Договір № 173/07 від 07.05.2007 року, Договір № 222/07 від 27.06.2007 року, Договір № 228/07-03 від 09.07.2007 року, Договір № 245/07 від 18.07.2007 року, згідно з якими ОСОБА_1 отримала кредит на загальну суму 1 183 335,84 грн.

08 травня 2007 року між позивачем КС «Християнська злагода» та ОСОБА_1 укладений Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 468.

Відповідач взятих на себе обов`язків згідно Договорів кредиту не виконувала, і як наслідок утворилась заборгованість в розмірі 5333548,08 грн., яка складається з 1183335,84 грн. тіла кредиту та 4150212,24 грн. відсотків за користування кредитами.

Звертає увагу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10.04.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 01.08.2017 року у справі № 465/4954/16, за якими суди прийшли висновку про те, що зобов`язання відповідача перед позивачем не виконане і Договір іпотеки не припинено, відтак відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КС «Християнська злагода» про визнання договору про надання кредиту та договору іпотеки припиненими.

Просив звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., та зареєстровано в реєстрі за № 468 від 08 травня 2007 року - чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 168 м.кв., яка знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договорів купівлі-продажу частини квартири від 08.05.2007 року, шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п. 5.3 Іпотечного договору, а саме шляхом продажу вказаного предмета іпотеки КС «Християнська злагода» від свого імені, з передачею його в управління на період до його реалізації, з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за стартовою ціною, встановленою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем в договорі Іпотеки, що становить 1515000,00 грн., або на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, з можливістю здійснення Кредитною спілкою «Християнська злагода» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог Кредитної спілки «Християнська злагода» за Кредитними договорами № 112/07 від 19.03.2007року, № 173/07 від 04.05.2007року, № 173/07 від 07.05.2007 року, № 222/07 від 27.06.2007року, №228/07-03 від 09.07.2007 року, № 245/07 від 18.07.2007 року в сумі 5333548,08 грн., яка складається з 1183335,84 грн. тіла кредитів та 4150212,24 грн відсотків за користування кредитами.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2019 рокуу задоволенні позову Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстровано в реєстрі за № 468 від 08 травня 2007 року - відмовлено.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 рокувирішено питання судових витрат та стягнуто з Кредитної спілки «Християнська злагода» судові витрати за подання позовної заяви до Франківського районного суду м. Львова у справі №465/1922/18 у розмірі 22725 грн.

Рішення суду оскаржив позивач КС «Християнська злагода», з таким не погоджується, вважає незаконним, ухваленим в супереч норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом правильно досліджено докази та встановлено правовідносини, які виникли між сторонами та законодавство, яке регулює такі відносини, однак суд безпідставно не взяв до уваги факти очевидного і системного нехтування відповідачкою взятих на себе обов`язків.

Так, суд першої інстанції встановив факт зобов`язання відповідача перед позивачем, факт забезпечення цього зобов`язання та порушення відповідачкою взятого на себе зобов`язання, право позивача звернути стягнення на майно передане в іпотеку.

Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову суд формально виходив з того, що спір між сторонами про звернення стягнення на предмет іпотеки вже був предметом розгляду у суді, а нараховані позивачем відсотки є безпідставними.

Покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 зазначає, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду зробленим у постанові від 18.09.2018 року справа № 921/107/15-г/16 наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що у зв`язку із карантином відповідач ОСОБА_1 не може прибути у судове засідання, а він, як представник відповідачки, приймає участь в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Львів). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, із змінами, внесеними постановою КМУ № 760 від 26.08.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 31 жовтня 2020 року на території, зокрема Львівської області, продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 та від 20 травня 2020 року № 392.

Вказаною постановою, залежно від епідемічної ситуації в регіоні або районі чи місті обласного значення встановлюється "зелений", "жовтий", "помаранчевий" або "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Рішенням Державної комісії із питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 вересня 2020 року у м. Львові встановлено помаранчевий рівень епідемічної небезпеки.

При цьому, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, не передбачено у зонах із помаранчевим рівнем епідемічної небезпеки, заборони проведення судових засідань, а також діяльності адвокатів, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є розумність строків розгляду справи судом, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань за клопотанням позивача (12.05.2020, 09.06.2020, 21.07.2020) та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 та її представника, відтак у клопотанні про відкладення розгляду справи відмовлено.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору, шляхом продажу за рахунок предмету іпотеки, належного відповідачу, оскільки позичальником належним чином не виконуються умови кредитного договору.

При цьому, суд прийшов висновку, що право КС «Християнська злагода» на нарахування передбачених договором процентів за кредит припинилось після спливу визначених договорами строків кредитування у 24 чи 36 місяців, тому з ОСОБА_1 не може бути стягнуто 4150212 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитом.

Разом з цим, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 08.05.2007 р. між КС «Християнська злагода» та ОСОБА_1 , укладеного на забезпечення зобов`язання за Договором № 175/07 про надання кредиту, вже було предметом розгляду в суді, а відсотки в розмірі 4150212 грн. 24 коп. за кредитними договорами між ОСОБА_1 та КС «Християнська злагода» нараховані безпідставно, суд прийшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Християнська злагода» та ОСОБА_1 були укладені Договори про надання кредиту, а саме Договір № 112/07 від 19.03.2007 року, Договір № 173/07 від 04.05.2007 року, Договір № 173/07 від 07.05.2007 року, Договір № 222/07 від 27.06.2007 року, Договір № 228/07-03 від 09.07.2007, Договір №245/07 від 18.07.2007 року, згідно з якими відповідач ОСОБА_1 отримала кредит на загальну суму 1183335,84 грн. (а.с. 7-24).

Зокрема, за договором про надання кредиту № 112/07 від 19 березня 2007 року КС «Християнська злагода» зобов`язувалась надати ОСОБА_1 кредит в сумі 30 000 гривень на строк 24 місяці, з 19 березня 2007 року по 19 березня 2009 року.

За договором кредиту № 173/07 від 04 травня 2007 року КС «Християнська злагода» зобов`язувалась надати, а ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 100 000 гривень. Кредит надано на строк 36 місяців, з 04 травня 2007 року по 04 травня 2010 року.

При цьому, за кредитним договором № 173/07 від 07 травня 2007 року КС «Христіянська злагода» зобов`язалась надати, а ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 505000 гривень. Кредит надано на строк 36 місяців, з 07 травня 2007 року по 07 травня 2010 року.

За договором про надання кредиту № 222/07 від 27 червня 2007 року КС «Християнська злагода» зобов`язалась надати, а ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 25000 гривень. Кредит надано на строк 12 місяців, з 27 червня 2007 року по 27 червня 2008 року.

Згідно із договором про надання кредиту № 228/07-03 від 09 липня 2007 року КС «Християнська злагода» зобов`язалась надати, а ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 500000 гривень, а за договором про надання кредиту № 245/07 від 18 липня 2007 року КС «Христіянська злагода» зобов`язалась надати, а ОСОБА_1 повернути кредит в сумі 23342 гривень. Кредит надано на строк 24 місяців, з 18 липня 2007 року по 18липня 2009 року.

Таким чином, беззаперечним є те, що відповідач ОСОБА_1 отримала в КС «Християнська злагода» кредит на загальну суму 1183335,84 гривень.

Зазначений факт підтверджується судовими рішення різних інстанцій, а саме рішеннями першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 465/646/11 (а.с. 41-44) та у справі №465/4954/16, рішення першої та апеляційної інстанції у якій залишені в силі касаційною інстанцією - постанова Верховного Суду від 02.09.2019 року (а.с. 45-50) та в принципі не спростовується відповідачкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК Украни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак обставини встановлені зазначеними вище судовими рішеннями, а не їх юридична оцінка мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають доказуванню в силу ст. 82 ЦПК України.

У зв`язку з неналежним виконанням свої зобов`язань перед КС «Християнська злагода» у відповідачки ОСОБА_1 станом на 02 квітня 2018 року загальна сума заборгованості за кредитним договором №12/07 від 19.03.2007 року складає 135 216 грн, за кредитним договором № 173/07 від 04.05.2007 року - 450 720 грн; за кредитним договором № 173/07 від 07.05.2007 року - 2 276 136 грн.; за кредитним договором № 222/07 від 27.06.2007 року - 112 680 грн.; за кредитним договором №228/07-03 від 09.07.2007 року - 2 253 600 грн.; за кредитним договором № 245/07 від 18.07.2007 року - 105 202, 24 грн. (а.с. 25-30).

Іншого розрахунку заборгованості відповідачем не надано, а судом не встановлено, поданого розрахунку позивачем не спростовано.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

08 травня 2007 року між позивачем Кредитною спілкою «Християнська злагода» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. та зареєстровано в реєстрі за № 468, відповідно до якого іпотекодавець - ОСОБА_1 передала в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох кімнат житловою площею 88,3 кв.м. та кухні; загальна площа квартири становить 168,0 кв.м., до квартири відноситься комора в підвалі під літ. "XCIV" площею 2,6 кв.м., яка належатиме гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності в майбутньому, і на яку, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. В матеріалах справи наявний дублікат договору, що має силу оригіналу (а.с. 21).

Іпотекодавець придбала (набула у власність) предмет іпотеки згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І. 08.05.2007 року за р.№461 і р.№464 укладених між іпотекодавцем - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , гр-ном США, від імені якого діяла ОСОБА_5 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. 05.09.2006 р. за р. №2096 (а.с. 34-35).

Квартирі, яка є предметом іпотеки, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» присвоєний реєстраційний № 18194567.

Згідно із п. 1.2 договору іпотеки, оціночна вартість предмету іпотеки становить 1600000 грн. з чим сторони погодились. Експерта оцінка предмету іпотеки не проводиться та сторонами не вимагається.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 36-40).

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов (зобов`язань) за кредитним договором та/або за цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки може виникати в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що діє на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися як шляхом позасудового врегулювання так і на підставі виконавчого напису нотаріуса за вибором іпотекодержателя або на підставі рішення суду (п. 5.2. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

За умовами договорів кредиту сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитами на суму залишку заборгованості за кредитами, які надані на відповідну кількість місяців по конкретну дату включно.

Відтак, у межах строку кредитування відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами, а починаючи з наступної дати за останнім днем договору, відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Таким чином, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договорами слідує, що відсотки, як і сума заборгованості за договорами, нараховувались у всіх випадках (кредитних договорах) з 01.05.2015 року, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що право КС «Християнська злагода» на нарахування передбачених договором процентів за кредит, припинилось після спливу визначених договорами строків кредитування у 24 чи 36 місяців, тому нарахування та стягнення з ОСОБА_1 4150212 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитом є безпідставним.

Поряд з цим, за кредитними договорами наявна сума заборгованості за тілом кредиту, яка становить 1183342 грн., доказів повернення якої відповідач не надала.

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2011 року у справі № 465/646/11 за позовом Кредитної спілки «Християнська злагода», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення коштів позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в межах 605 тис. грн, з ОСОБА_11 в межах 30 тис. грн на користь КС «Християнська злагода» - 439 тис. 635 грн 84 коп, на користь ОСОБА_6 - 130 тис. 482 грн, на користь ОСОБА_7 - 46 тис. 388 грн, на користь ОСОБА_8 - 166 тис. 830 грн, на користь ОСОБА_9 - 400 тис. грн шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2016 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов КС «Християнська злагода», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в межах 605 тис. грн на користь КС «Християнська злагода» 439 тис. 635 грн 84 коп. за кредитними договорами № 173/07 від 4 та 7 травня 2007 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 в межах 30 тис. грн на користь КС «Християнська злагода» 439 тис. 635 грн 84 коп. за кредитним договором № 112/07 від 19 березня 2007 року; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 130 тис. 482 грн., на користь ОСОБА_7 - 46 тис. 388 грн, на користь ОСОБА_8 - 166 тис. 830 грн, на користь ОСОБА_9 - 400 тис. грн шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, а саме квартиру АДРЕСА_1 (до квартири відноситься комора в підвалі під літ. ХСIV площею 2,6 кв. м); у задоволенні позовних вимог КС «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 23 тис. 666 грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_9 залишено без задоволення; касаційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 травня 2011 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 1 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вказала про невідповідність цих рішень висновку щодо солідарної відповідальності боржника з кожним поручителем окремо за окремими договорами поруки в межах забезпечених сум заборгованості, враховуючи, що апеляційний суд стягнув солідарно з боржника та поручителя ОСОБА_11 на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором № 112/07 від 19 березня 2007 року в розмірі 439 тис. 635 грн. 84 коп, в той час як розмір заборгованості за цим договором становить 30 тис. грн., згідно з договором поруки № 112/07 від 19 березня 2007 року ОСОБА_11 взяв на себе обов`язок відповідати за цим зобов`язанням саме в такому розмірі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Велика Палата вказала, що, задовольняючи позов в цій частині, суди виходили з того, що КС «Християнська злагода» відступила цим особам право вимоги в установленому порядку.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо відступлення кредитними спілками права вимоги за кредитними договорами, є таким: фізична особа у будь - якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки; або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа з погодження Національного банку України.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи ухвалою судового засідання Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року по справі № 465/646/11 позовну заяву в частині заявлених вимог КС «Християнська злагода» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду (т. 1 а.с. 231).

Таким чином, рішення суду по суті позовних вимог у справі за позовом КС «Християнська злагода» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, при цьому наявність судового рішення про стягнення заборгованості, не позбавляє кредитора права на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виходячи з наведеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши наявність заборгованості за кредитними договорами, а також факт укладення договору іпотеки між позивачем та відповідачкою на забезпечення виконання її зобов`язань, колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення напредмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договорів купівлі-продажу частини квартири від 08.05.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгівза ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем КС «Християнська злагода» за кредитними договорами в розмірі 1183335,84 грн.При цьому запропонований позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом продажу предмета іпотеки позивачем КС «Християнська злагода» від свого імені не може бути задоволено, оскільки такий спосіб передбачений п. 5.3. як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, рішення Франківського районного суду м. Львова від 26лютого 2019 рокунеобхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та звернення стягнення напредмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 в межах визначеного розміру тіла заборгованості за договорами кредиту.

В свою чергу, у зв`язку із скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2019 року, ухвалене цим самим судом додаткове рішення від 20 травня 2019 року, яким вирішено питання судових витрат та стягнуто з Кредитної спілки «Християнська злагода» судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 22725 грн, втрачає силу.

Разом з тим, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням ухвали про відкриття апеляційного провадження, якою КС «Християнська злагода» відстрочено сплату судового збору в розмірі 34087,5 грн. до ухвалення рішення у даній справі апеляційним судом, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 11833,36 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 17750,04 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Християнська злагода» - задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2019 рокута додаткове рішення цього ж суду від 20 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Кредитної спілки «Християнська злагода» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перед Кредитною спілкою «Християнська злагода» (місцезнаходження 79005, м. Львів, вул. М. Коцюбинського, 4/2, код ЄДРПОУ 26126750) за Кредитними договорами № 112/07 від 19.03.2007року, № 173/07 від 04.05.2007року, № 173/07 від 07.05.2007 року, № 222/07 від 27.06.2007року, №228/07-03 від 09.07.2007 року, № 245/07 від 18.07.2007 року в сумі тіла кредиту 1183335,84 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 травня 2007 року, укладеним між Кредитною спількою «Християнська злагода» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., зареєстрованим в реєстрі під № 468, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід держави 11833 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривень 36 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 17750 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 04 копійок судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк