СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
10 липня 2007 року | Справа № 2-27/12320-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Кройтор Іван Васильович, довіреність № б/н від 16.06.07;
відповідача: Євсикова Олена Віталіївна, довіреність №794/9/10 від 17.04.07;
Бисикало Тетяна Анатоліївна, довіреність №4574/6 від 06.10.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 29-30.08.2005 року у справі № 2-27/12320-2005
за позовом Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" (вул. Леніна, 2,Привітне,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98521)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Державне виноробне підприємство "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим від 01.08.2005 року №.0002002301/0/1846 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 623058,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 329321,50 грн. та №0001992301/0/1845 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 225600,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 103645,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронова Н.В.) від 29-30.08.2005 року у справі №2-27/12320-2005 позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виноматеріали, вироблені позивачем не відносяться до алкогольної готової продукції, а тому не можуть бути підакцизною продукцією, тому суми податку на додану вартість з операцій з продажу товару власного виробництва сплаті до бюджету не підлягають. Суд також зазначив, що податковим органом неправомірно було визначено суму дивідендів, що підлягають перерахуванню до Спеціального Фонду Державного бюджету України, оскільки дивіденди фактично є податком на прибуток підприємств, а позивач є платником фіксованого сільгоспподатку, що звільняє його від сплати податку на прибуток.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виноматеріали, що виробляються позивачем, є підакцизною продукцією, а також тим, що позивач зобов’язаний сплачувати дивіденди, що підлягають перерахуванню до Спеціального Фонду Державного бюджету України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30.08.2005 року у справі №2-27/12320-2005 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім розгляд апеляційної скарги здійснювався у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, тоді як підлягали застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 03.07.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Після оголошеної перерви 10.07.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим у період з 12.07.2005 року до 29.07.2005 року було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним виноробним підприємством "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" за період з 01.07.2003 року до 31.03.2005 року. По результатах перевірки був складений акт №84/23-2-8/00412725 від 01.08.2005 року.
Перевіркою зокрема були встановлені наступні порушення:
- пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого податкові зобов’язання з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства були виключені із сільськогосподарської декларації №2 і включені у загальну декларацію №3, загальна сума донарахованого податку на додану вартість склала 623058,00 грн.;
- пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про норматив і порядок відрахування у спеціальний Фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об’єднаннями”, а саме за перевіряє мий період підприємством не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний Фонд Державного бюджету України в сумі 225600,00 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2005 року №0002002301/0/1846 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 623058,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 329321,50 грн. та №0001992301/0/1845 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 225600,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 103645,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Державне виноробне підприємство „Привітне” Національного виробничо-аграрного об’єднання „Масандра” з 01.01.1999 року зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку в Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим. Підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 19.07.2004 року №00244899.
Підприємством застосовується спеціальний режим оподаткування щомісячно надаються до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим дві декларації з податку на додану вартість:
- декларація №2 (сільськогосподарська, пункт 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”), у якій підприємство декларує операції з продажу продукції власного виробництва, крім тваринницької, а також крім операцій з реалізації підакцизних товарів за скороченою формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (далі - Декларація № 2);
- декларація №3 (загальна), у якій підприємство декларує операції з продажу продукції не власного виробництва (покупної) та операції з реалізації підакцизних товарів за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (далі - Декларація № 3). При перевірці правильності відображення даних в декларації №2 за період з 01.07.2003 по 31.03.2005 встановлено, що чиста сума зобов’язань з податку на додану вартість склала 693845,00 грн. за даними позивача.
Податковою інспекцією було встановлено завищення чистої сумі зобов’язань з податку на додану вартість за цей період на суму 623058,00 грн., у тому числі за рахунок:
- завищення чистої суми зобов'язань з податку на додану вартість на суму 568561,00 грн. у тому числі за періодами: грудень 2003 року - 246000,00 грн., лютий 2004 року - 47244,00 грн., березень 2004 року –143558,00 грн., квітень 2004 року –67251,00 грн., серпень 2004 року –10551,00 грн., жовтень 2004 року - 11374 грн., грудень 2004 року –42583,00 грн.
- заниження чистої суми зобов’язань з податку на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 34565,00 грн.
- заниження від'ємного значення податку на додану вартість на суму 89062,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2003 року –4359,00 грн., вересень 2003 року –22361,00 грн., травень 2004 року - 15721 грн., червень 2004 року - 42084 грн., вересень 2004 року - 4537,00 грн.
Перевіркою правильності визначення суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за Декларацією №2 податковим органом встановлено, що Державне виноробне підприємство „Привітне” Національного виробничо-аграрного об’єднання „Масандра” у порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" зарахував суми податку на додану вартість від реалізації виноматеріалів у декларацію №2 (по сільському господарству) для перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок використанню їх на матеріально-технічний розвиток підприємства.
Перевіркою правильності формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено, що загальна сума податкового кредиту по деклараціях за перевіряємий період відповідає сумі податкового кредиту згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Перевіркою суми податкового кредиту для Декларації № 2, по який податок на додану вартість зараховується на спеціальний рахунок підприємства, встановлено завищення податкового кредиту в 2003 році на 38565,00 грн., в тому числі за періодами: за жовтень - в сумі 34565,00 грн., за грудень - в сумі 4000,00 грн.; в 2004 році на 4200,00 грн., у тому числі за періодами: за квітень в сумі 2163,00 грн., за грудень в сумі 2037,00 грн.
Таким чином, перевіркою було встановлено завищення та заниження чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість по Декларації № 2 за перевіряємий період на суму 623058,00 грн.
На думку Державної податкової інспекції у місті Алушті в Автономній Республіці Крим, виноматеріали відносяться до підакцизної продукції, при цьому наведено, що згідно з пунктом 2 Постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 року №365/96 - ВР визначено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається та обмежується переліком підакцизних товарів, які увійшли у відповідні закони України. Перелік підакцизних товарів та розмір ставок акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої встановлені Законом України „Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”. Згідно з цим Законом на виноматеріали (код 2204.30) встановлена ставка акцизного збору у сумі 1 грн. за 1 літр, яка не застосовується у випадку їх реалізації підприємствам вторинного виноробства, але при цьому діючим законодавством виноматеріали не виключені з переліку підакцизних товарів. Тому на операції з реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підприємствам вторинного виноробства не поширюється спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, якщо товар (продукція) включено до переліку підакцизних товарів (виноматеріали віднесено до переліку підакцизних товарів з кодом 2204.30 за Гармонізованою системою опису і кодування товарів, але їх реалізація підприємствам вторинного виноробства відбувається без акцизного збору у зв'язку з направленням на виробництво підакцизних товарів) незалежно від того, сплачується акцизний збір на загальних підставах чи встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, норми пункту 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо операцій з продажу таких товарів, у тому числі виноматеріалів, які реалізуються підприємствам вторинного виноробства, не діють та вищевказані операції підлягають включенню до податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.
Проте судова колегія з доводами Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим погодитись не може у зв’язку з наступним.
Як встановлено судовою колегією, позивач у власній діяльності керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та необроблені, технічними умовами "виноматеріали шампанські" та технічними умовами "виноматеріали коньячні".
Пунктом 33 Державного стандарту України 2163-93 "виноробство "терміни та визначення" визначено поняття виноматеріалу - це заброджене повністю або частково виноградне сусло, призначене для виготовлення вина або коньячного спирту.
Згідно з Законом України „Про продовження дії окремих норм Закону України „Про податок на додану вартість” №1352-ІV від 28.11.2003 до 01.01.2006 року зупинено дію пункту 7.7. статті 7 і пунктів 10.1, 10.2 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість” у частині сплати до бюджету податку на додану вартість стосовно операцій з продажу товарів ( робот, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Дію пункту 11.29 статті 11 закону України „Про податок на додану вартість” продовжено до 01.01.2006 року.
Статтею 1 Указу Президента України „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” встановлено, що з 01.01.1999 року не належать до сплати до бюджету суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість, стосовно операцій з продажу товарів (робот, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізує виноматеріали виключно підприємствам вторинного виноробства, де з них виготовляються вина (шаманське, ігристе та таке інше), які потім реалізуються у торгівлі. Данні вина і є підакцизними товарами, а виноматеріали, які виготовляє позивач, є лише сировиною для виробництва підакцизних товарів.
Судова колегія вважає, що виноматеріали, які знаходяться в стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного процесу в любої фазі обробки, не відносяться до алкогольної готової продукції і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу.
Висновками торгово-промислової Палати Автономної Республіки Крим № 04-3/14 ВЭ від 03.11.1999 року та №36-0/04-13 від 02.06.2004 року підтверджується, що позивач не виробляє виноматеріали під кодом 220430 (том 1, аркуш справи 93).
Законом України від „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” встановлюються ставки акцизного збору на вино, шампанське та коньячний спирт.
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що ставки акцизного збору встановлені на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно УКТ ВЗД 2204 ЗО ), які реалізуються посередницьким організаціям і населенню, а також виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції 1,00 грн. за 1 літр.
Виноматеріалам, виготовленим Державним виноробним підприємством „Привітне” Національного виробничо-аграрного об’єднання „Масандра” привласнені коди за Гармонізованою системою опису і кодування товарів 220429400, 2204299500, 2204296500.
Даний факт не оспорюється відповідачем у справі по суті. Факт реалізації виноматеріалів тільки заводам вторинного виноробства Державною податковою інспекцією у місті Алушті в процесі документальної перевірки не спростований. Не представлені такі докази і суду. В акті документальної перевірки вказується лише про реалізацію виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства. Не є і доказів того, що позивач виготовляє виноматеріалі не з власної сільськогосподарської сировини.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що Державна податкова інспекція у місті Алушті необґрунтовано вважає, що позивач неправомірно включає податок на додану вартість з реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства до сільськогосподарської декларації (декларацію №2). Тому неправомірним є визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 623058,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 329321,50 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.08.2005 року №.0002002301/0/1846.
Перевіркою правильності відрахування у спеціальний фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими казенними підприємствами та їх об'єднаннями було встановлено, що у порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про норматив і порядок відрахування в спеціальний Фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" та статті 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік", Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” за перевіряємий період підприємством не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний Фонд Державного бюджету в сумі 225600,00 грн., в тому числі за періодами: за 3-ій квартал 2003 року в сумі 18150,00 грн., за 4-ий квартал 2003 року в сумі 139950,00 грн., за 1-ий квартал 2004 року в сумі 17550,00 грн., за 4-ий квартал 2004 року в сумі 49800,00 грн., за 1-ій квартал 2005 року в сумі 150,00 грн.
У порушення підпункту 4.1.4, пункту 4.1, статті 4 Закону України від „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, підприємство не надавало декларації про прибуток підприємства до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим за 3-ій квартал 2003 року (наростаючим підсумком з початку року - 9-ть місяців 2003 року), за 4-ий квартал 2003 наростаючим підсумком з початку року - за 2003 рік), за 1-ий квартал 2004 року, за 4-й квартал 2004 року (наростаючим підсумком з початку року за 2004 рік), за 1-й квартал 2005 року.
Щодо зазначених порушень судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач є сільськогосподарським товаровиробником і є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно з Статутом позивача дане підприємство створене з метою виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції.
Судова колегія дійшла висновку про те, що дивіденди, які повинні сплачуватись до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами і є податок на прибуток.
Згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 19.05.2003 року №7866/7/15-1117 дивіденди належать до загальнообов'язкових податків і зборів і фактично є видом податку на прибуток.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): у тому числі податку на прибуток підприємств і т.д.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” в редакції від 20.02.2002 року до 01.01.2003 року до загальнообов'язкових податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься податок на прибуток підприємств.
24.12.2002 року було внесено зміни до даного пункту, який було викладено в наступній редакції: податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Відповідно до пункту 1.9. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 ( зі змінами та доповненнями ) дивіденди - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Як вбачається з частини 3 статті 1 Закону України „Про систему оподаткування”, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до частини 2 статті 7 цього ж Закону, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватись Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 20 частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України встановлено, що закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Бюджетним кодексом України не встановлено, що Закон про Державний бюджет України може встановлювати нові, чи скасовувати існуючі податки, збори, інші обов’язкові платежі, вносити зміни до чинного законодавства з питань оподаткування.
Згідно з статтею 4 Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років” , на період дії цього Закону не вносяться зміни в законодавство, що можуть спричинити збільшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників.
Статтею 17 Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001- 2004 років” встановлено, що положення цього Закону є обов'язковими при розробленні і прийнятті законодавчих та інших нормативно правових актів.
Судова колегія вважає, що позивач не повинен виплачувати також і податок на дивіденди, оскільки чинним законодавством не визначений розмір податку на дивіденди для сільськогосподарських товаровиробників, що є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Це підтверджується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено, що дія Закону припинена для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку з питань оподаткування за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7, 13.8.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає неправомірним висновки Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим щодо обов’язку Державного виноробного підприємства "Привітне" Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" нараховувати та сплачувати до спеціального Фонду Державного бюджету України суми дивідендів, тому неправомірним є визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 225600,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 103645,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0001992301/0/1845 від 01.08.2005 року.
Враховуючи викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим , оскільки рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29-30.08.2005 року у справі № 2-27/12320-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова