Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     17 серпня 2020 р.                                                             Справа№200/3223/20-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Льговської Ю.М.,

секретаря судового засідання Мухіної Є.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Стрілкової Н.В.,         

від відповідача – Озацької О.В.,   

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                    В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13 березня 2020 року № 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451 225 грн та штрафними санкціями у сумі 225 612, 50 грн;

від 13 березня 2020 року № 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 594 586 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3  797  293 грн;

від 13 березня 2020 року № 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50 850 282 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 425 141 грн.

Позов вмотивовано тим, що висновки в акті про порушення ґрунтуються на інформації, яка не передбачена вимогами до змісту актів перевірки, а саме на припущеннях, інформації про кримінальні провадження, судової практики, а тому прийняті на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення є протиправними; первинні документи як підстава для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та включення до податкового кредиту сум, сплачених контрагентам, є належно оформленими.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду, призначено підготовче засідання на 27 травня 2020 року.

22 квітня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС надано відзив на позовну заяву, який обґрунтовано доводами, викладеними в акті перевірки. Відповідач просив відмовити у позові, оскільки заперечує право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві. Вважає, що позивачем неправомірно документально оформлено взаємовідносини з контрагентами, які фактично не здійснювались.

04 травня 2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що 1) посилання відповідача на матеріали кримінального провадження відносно позовних осіб Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» в обґрунтування нереальності господарських операцій є безпідставними з огляду на його закриття, 2) посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості є помилковими, на підтвердження чого долучає до відповіді їх копії.  

20 травня 2020 року позивачем у доповнення відповіді на відзив направлено ще частину сертифікатів якості, зазначивши про їх наявність у товариства в спростування доводів відповідача.    

27 травня 2020 року відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано про ненадання позивачем жодного доказу в спростування нереальності господарських операцій. Вважає, що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за умови формального підтвердження її первинними документами.

Підготовче засідання, призначене на 27 травня 2020 року, проведено в порядку письмового провадження та відкладено на 17 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.   

У судовому засіданні оголошувались перерви до 05 серпня 2020 року, 12 серпня 2020 року, 17 серпня 2020 року.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, від 29 травня 2020 року, від 18 червня 2020 року, від 10 липня 2020 року, від 07 серпня 2020 року забезпечено участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

З 16 жовтня 2019 року по 31 січня 2020 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт №10/28-10-54-13-07/05763599 від 07 лютого 2020 року.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач звернувся до контролюючого органу із письмовими запереченнями, за результатами розгляду яких, висновки, викладені в акті перевірки, були залишені без змін.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.3 статті 201, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, параграфу 7 розділу «Дохід» Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18, параграфу 15 розділу «Подання фінансової звітності» Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1.

За ці порушення на підставі акта перевірки прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2020 року № 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451 225 грн та штрафними санкціями у сумі 225 612, 50 грн;  

податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2020 року № 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50 850 282 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 425 141 грн;

податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2020 року № 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 594 586 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3   797   293 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Параграфом 7 розділу «Дохід» Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) встановлено, що під доходом розуміється валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

Згідно з абзацом 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Параграфом 15 розділу «Подання фінансової звітності» Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) передбачено, що фінансова звітність має достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов`язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі. Передбачається, що в результаті застосування МСФЗ з розкриттям додаткової інформації (за потреби) буде досягнуто достовірне подання у фінансовій звітності.

В акті перевірки зазначено, що порушення цих норм призвело до заниження показників рядка 2120 «Інший операційний дохід» у звіті про фінансові результати за Формою № 2 та рядка 1 Декларації з податку на прибуток «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» та, у свою чергу, до заниження податку на прибуток у розмірі 52 181 130 грн внаслідок визначення показників за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб, оскільки проведені позивачем господарські операції слід вважати нереальними.

Заниження податку на прибуток, на думку відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування у розмірі 7 594 586  грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абзац 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абзаци 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг […].

За приписами абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

Абзацами 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що  при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Аналіз цих норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 1 956 729, 69 грн позивачем включено до звітного періоду за березень 2019 року за уточнюючим розрахунком від 21 серпня 2019 року у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договором № 029/3395-17 від 19 грудня 2017 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ПОБУТ-СЕРВІС» (постачальник).

На виконання цього договору сторонами укладено специфікацію № 1 від 19 грудня 2017 року на загальну суму 9 690 300,00 грн, де 1 615 050,00 грн податку на додану вартість. За умовами пункту 2 специфікації допускається відхилення від заявлених обсягів постачання товару на +15%.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 11 740 378,14 грн, де 1 956 729,69 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 11 740 378,14 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

В акті перевірки зазначено, що в накладних пунктом навантаження товару визначено: місто Дніпро, що не відповідає відомостям 2 податкових накладних за транспортно-експедиційними послугами контрагента позивача від 27 грудня 2018 року, виписаними на адресу: місто Запоріжжя.   

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 9 783 648, 45 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 958 763,96 грн включено до звітних періодів за вересень - грудень 2017 року, за серпень, жовтень 2018 року, за березень 2019 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5).

Наведені суми податкового кредиту включено у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договором № 029/2407-17 від 05 вересня 2017 року та додаткових угод до нього, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРОТРЕЙД КОМПАНІ» (постачальник).

На виконання цього договору та додаткових угод до нього сторонами укладено специфікації, загальна вартість товару за цим договором складає 5 752 583,77 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 5 752 583,77 грн, де 958 763,96 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 5 752 583,77 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 4 793 819, 81 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 397 620,50 грн включено до звітних періодів за вересень – грудень 2017 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5).

Наведені суми податкового кредиту включено у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договором № 029/2170-17 від 10 серпня 2017 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТИНГ 77» (постачальник).

На виконання цього договору сторонами укладено специфікацію № 1 від 10 серпня 2017 року на загальну суму 296 760,00 грн, де 49 460 грн податку на додану вартість.

На виконання цього договору та додаткової угоди № 1 від 27 вересня 2017 року сторонами укладено специфікацію № 2 на загальну суму 1 302 000 грн, де 217 000 грн податку на додану вартість.

На виконання цього договору та додаткової угоди №2 від 09 листопада 2017 року сторонами укладено специфікацію № 3 на загальну суму 592 800 грн, де 98 800 грн податку на додану вартість.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 2 385 723,00 грн, де 397 620,50 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 2 385 723,00  грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 1 988 102,50  грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 4 948 888 грн позивачем включено до звітних періодів за грудень 2016 року, січень, квітень 2017 року – лютий 2018 року, квітень, грудень 2018 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) (16 362,66 грн податку на додану вартість не включено до складу податкового кредиту) (а. с. 216 акта перевірки).

Наведені суми податкового кредиту включено у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договорами № 029/5610-16 від 31 листопада 2016 року, № 029/877-17 від 28 березня 2017 року, № 029/1087-17 від 14 квітня 2017 року, № 029/1407-17 від 22 травня 2017 року, № 029/1487-17 від 29 травня 2017 року, № 029/1667-17 від 15 червня 2017 року, № 029/1897-17 від 12 липня 2017 року, 029/3150-17 від 24 листопада 2017 та додатковими угодами  до них, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ТРЕЙДІНГ 17»  (постачальник).

На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації та виписано видаткові накладні на загальну суму 29 833 852,2 грн, де 4 972 308,70 грн податку на додану вартість.

Податкові накладні виписано та зареєстровано на загальну суму 4 965 250, 21 грн (податок на додану вартість за податковою накладною від 17 листопада 2017 року № 21 на суму податку на додану вартість 7  058, 49 грн не віднесено до складу податкового кредиту).  

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 29 833 852,20 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 24 861 543,51 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 210 000, 00 грн включено у зв`язку з придбанням товару за договором № 028/161018 від 16 жовтня 2018 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУБРІКОМ»  (постачальник).

На виконання цього договору сторонами укладено специфікацію на загальну суму 1 260 000,000 грн, де 210 000, 00 грн податку на додану вартість.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 1 260 000,000 грн, де 210 000, 00 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 1 260 000,000 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 1 260 000,000 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 121 266 грн позивачем включено до звітного періоду за грудень 2016 року, січень – березень 2017 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням вугілля за договорами № 029/5417-16/091116-02 від 09 листопада 2016 року, № 029/181-17/24017-06 від 24 січня 2017 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «УГЛЕСПРОМ» (постачальник).

На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації на суми 524 999, 16 грн та 727 999, 40 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 727 596, 23 грн, де 121 266, 03 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 727 596,55  грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано залізничні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 727 596, 27 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 83 353 грн позивачем включено до звітного періоду за листопад, грудень 2016 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням коксу за договорами № 029/451-17 від 14 лютого 2017 року, № 029/111-8 від 19 січня 2018 року, № 029/803-19 від 20 квітня 2019 року та додатковими угодами та специфікаціями до них, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ ТРЕЙД ГРУП» (постачальник) (а. с. 488 акта перевірки).

За видатковими накладними товар поставлено на суму 3 867 633, 66 грн, де 187 077, 11 грн податку на додану вартість.

Податкові накладні, які включені до податкового кредиту, за листопад, грудень 2016 року виписано на суму 83 353 грн.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 3 336 419,08 грн (без врахування 204 179,07 грн дебіторської заборгованості.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 3 540 598,15 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 20 707, 70 грн позивачем включено до звітного періоду за жовтень 2016 року, у розмірі 7 291, 01 грн – за листопад 2016 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням вугілля за договором № 029/3938-16 від 11 серпня 2016 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛФЕР» (постачальник).

На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації на суми 161 000,00 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 167 992, 29 грн, де 27 998,71 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 167 992, 29 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

В акті перевірки зазначено, що одна товаротранспортна накладна не містить пункт навантаження, друга зазначає його не конкретно, а третя взагалі не надана, що спростовує фактичне навантаження товару.  

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 139 993, 58 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 5 026,00 грн позивачем включено до звітного періоду за лютий 2017 року за відповідною декларацією з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням товару на загальну суму 63 000,00 грн за договором № 029/271-17 від 31 січня 2017 року та специфікації до нього, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕККОН-СТІЛЛ» (постачальник).

За видатковою та податковою накладною товар поставлено на суму 30 156,00 грн, де 5 026,00 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 30 156,00 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну.

В акті перевірки зазначено, що товаротранспортна накладна не містить адресу пункту навантаження, що спростовує фактичне навантаження товару.  

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 25 130,00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 85 589, 20 грн: 30 473,33 грн позивачем включено до звітного періоду за січень 2017 року, 28 806, 66 грн – за лютий 2017 року, 18 047,35 грн  - за березень 2017 року, 8 261,86 грн - за травень 2017 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договорами № 029/5671-16 від 14 грудня 2016 року та № 029\1692-18 від 07 серпня 2018 року та додаткових угод до них, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНИХ СПЛАВІВ» (постачальник).

На виконання цих договорів сторонами укладено специфікації на суми 720 000,00 грн, 366 000,00 грн, 626 400,00 грн, 469 800,00 грн, 815 200,00 грн (до договору 2016 року та додаткових угод до нього); 66 950,00 грн, 657 600,00 грн, 785 000,00 (до договору 2018 року та додаткових угод до нього).

За видатковими накладними товар поставлено на 3 135 161,60 грн, у тому числі 85 589,20 грн податку на додану вартість.  

Податкові накладні, включені до вкладу податкового кредиту, виписано на суму 1 771 252 грн, де 85 589,20 грн податку на додану вартість.

Слід зазначити, що невірне оформлення видаткових накладних не вплинуло на суму податкового кредиту, яку обчислено вірно від суми 1 771 252 грн.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 3 135 161,60 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортні накладні.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 3 049 572,40 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 37 405 грн: 12 405, 20 грн позивачем включено до звітного періоду за березень 2017 року, 24 999, 99 грн – за лютий 2017 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням коксу за договором № 029/118-17 від 18 січня 2017 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія-Н» (постачальник).

На виконання договору сторонами укладено специфікацію на суму 512 400,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

За видатковою та податковими накладними товар поставлено на суму 224 431, 20 грн, де 37 405,20 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 224 431, 20 грн.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 187 026,00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 199 830 грн: 66 666, 66 грн позивачем включено до звітного періоду за жовтень 2018 року, 113 163, 33 грн – за січень 2019 року, 20000,00 грн – за травень 2019 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з виконання робіт за договором підряду № 53/18-1 від 20 липня 2018 року та додаткової угоди до нього, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «РСП ДНІПРО» (виконавець) на загальну суму 1 198 980,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

На суму договору виписано акти виконаних робіт.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 1 198 980,00 грн.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 999 150, 00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 145 183,56 грн позивачем включено до звітного періоду за березень 2019 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договором № 029/145-18 від 24 січня 2018 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ТРЕЙДІНГ» (постачальник).

На виконання договору сторонами укладено специфікацію на суму 942 750,40 грн, де 157 125,07 грн податку на додану вартість.

За видатковою та податковою накладними, рахунком-фактурою товар поставлено на суму 871 101,36 грн, де 145 183,56 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції на суму 868 867,81 грн, де 144 811, 30 грн податку на додану вартість.

На підтвердження факту поставки позивачем надано товаротранспортну накладну.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 725 917,78 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 60 274,00 грн позивачем включено до звітного періоду за липень, серпень, жовтень – грудень 2017 року, січень-червень, серпень - листопад 2018 року, січень 2019 року за відповідними деклараціями з податку на додану вартість (додаток № 5) у зв`язку з придбанням продукції за договорами № 029/1106-18 від 11 червня 2018 року, № 029/1745 від 01 червня 2017 року та додатковими угодами та специфікаціями до них, а також за договірними листами № 029/700 від 27 березня 2018 року, № 029/943 від 28 квітня 2018 року, № 029/415 від 22 лютого 2018 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМТРЕЙД ПЛЮС» (постачальник) на загальну суму 507 680, 98 грн.

За видатковими та податковими накладними товар поставлено на суму 361 644, 00 грн, де 60 274,00 грн податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями та іншими платіжними документами підтверджується оплата позивачем отриманої продукції.

На підтвердження факту поставки позивачем надано експрес – накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 301 370,00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

При перевірці права на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що суми податкового кредиту у зв`язку з придбанням чорних вторинних металів за договорами № 029/5862-16 від 26 грудня 2016 року, № 029/5867-16 від 01 листопада 2016 року, № 029/1004-17 від 01 квітня 2017 року, № 029/1782-17 від 03 липня 2017 року, № 029/2951-17 від 03 листопада 2017 року, № 029/51-18 від 11 січня 2018 року та додатковими угодами до них та специфікаціями, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСЛАВРЕСУРС» (постачальник), підтверджуються видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими платіжними документами, товаротранспортними накладними.

Придбану продукцію позивачем оприбутковано на суму 238 221 625, 00 грн, що підтверджується довіреностями та прибутковими ордерами.

Із акта перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

1) неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг,

2) нездійснення особою, яка значиться виробником товару (у цій справі постачальником товару), підприємницької діяльності,

3) відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів,

4) облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій,

5) здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Із акта перевірки вбачається, що відповідачем приводяться доводи, які зазначені вище у пункті 5. Відповідач також посилається на обставини, вказані в пункті 3, але ці обставини встановлені щодо контрагентів позивача, а не самого платника податків.

Зокрема, доводи відповідача щодо здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які фактично не поставлялися позивачеві його контрагентами є однаковими та ґрунтуються на наступному.

По-перше, відсутністю необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних, що містяться в податкових базах, без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб`єктів господарювання до зустрічної звірки тощо, а тому є припущеннями відповідача щодо цих обставин.

Крім того, при перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 826/17796/16, відповідно до яких «непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними».

По-друге, у зв`язку з відсутністю факту реального походження (законного джерела) товару (активу) та відсутністю факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними підприємствами-постачальниками.

При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 815/6105/17, відповідно до яких «Верховний Суд неодноразово зазначав, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку».

Судом встановлено, що операції з товарно-матеріальними цінностями підтверджуються первинними документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання. Податкові накладні за спірними договорами, за якими сформовано податковий кредит, наявні в матеріалах справи.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, факт поставки товару підтверджено належними та допустимими первинними документами.

По-третє, недостовірністю даних, відображених в паперових носіях документів виписаних від контрагена-постачальника, формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридична дефектність.

Із змісту акта перевірки суд вбачає, що під цим доводом розуміється відсутність або неналежне оформлення сертифікатів якості продукції.

Суд вважає такі доводи помилковими, оскільки наявність чи відсутність окремих документів щодо якості певного товару (його технічних характеристик тощо) не може свідчити про реальність чи нереальність господарських операцій, у тому числі нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту.

При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30 серпня 2019 року у справі № 804/17176/14, згідно з якими сертифікати якості «не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку».

Крім того, із змісту акта перевірки суд вбачає, що під цим доводом розуміється недоліки оформлення деяких товаротранспортних накладних, які викладені судом вище.

Суд також вважає такі доводи помилковими, оскільки товарнотранспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його подальшу реалізацію, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 821/995/17, відповідно до яких товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що за наведених обставин та доводів відповідача відсутні підстави для висновку щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій.  

Крім того, із акта перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на включення позивачем до податкового кредиту сум  податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від  контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «УГЛЕСПРОМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕККОН-СТІЛЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «ЗАВОД СПЕЦІАЛЬНИХ СПЛАВІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ТРЕЙД ГРУП», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (податковий кредит у розмірі 7 729 грн позивачем включено до звітного періоду за листопад 2017 року у зв`язку з придбанням феросплавної продукції за договорами № 029/5671-16 від 14 грудня 2016 року та № 029\1692-18 від 07 серпня 2018 року та додаткових угод до них) за операціями з постачання вугілля, за якими відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу XX ПК України застосовується тимчасовий режим звільнення від оподаткування податку на додану вартість (контрагенти у спірному періоді не подали до контролюючих органів заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПК України).

Суд не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України встановлено, що «тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД (абзац в редакції Закону № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року).

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві (абзац в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016)».

(Підрозділ 2 розділу XX доповнено пунктом 45 згідно із Законом № 812-VIII від 24 листопад 2015 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23 листопада 2018 року).

За приписами підпунктів 30.1., 30.2., 30.3.,  30.4. статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільно значення здійснюваних ними витрат (підпункту 30.2. статті 30 ПК України).

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (підпункту 30.3. статті 30 ПК України).

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету (підпункту 30.4. статті 30 ПК України).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що нормами діючого податкового законодавства України не визначено, що платник податків зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі не подання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги.

Таким чином, податкова пільга є правом платника податків, а не його обов`язком.

Відповідно до пункту 201.5. статті 201 ПК України  для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком (пункт 201.3. статті 201 ПК України).

Як вбачається з акта перевірки, заяви про відмову чи зупинення використання пільги контрагентами у спірному періоді до контролюючих органів не подавались.

Разом з цим, всі податкові накладні за спірними відносинами були прийняті та зареєстровані  у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких позивачем сплачений податок на додану вартість, що також не є спірною обставиною, та відповідно до приписів пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України цілком правомірно цей податок був віднесений до податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надані докази того, що контрагенти позивача - постачальники вугілля не задекларували свої зобов`язання з податку на додану вартість на зазначені в акті перевірки суми.

Суд погоджується з доводами представника позивача, про те, що йому не було відомо, що контрагенти-постачальники мали податкову пільгу, оскільки отримані податкові накладні не мали відповідного запису «Без ПДВ» та відповідно до них були нараховані та сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема  ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо використання податковою пільгою іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит.

Як вже зазначалось судом, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного суду від 02 квітня 2019 року у справі № 811/1772/13-а.

Отже, позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, які вчинені його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, отримавши податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що щодо податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» на поставку торфу, не поширюється пільговий режим оподаткування, оскільки торф не відноситься до вугілля або продуктів його збагачення.

З огляду на те, що вчинення позивачем порушень податкового законодавства не підтверджено, то підстав застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій також немає.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних рішень підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243 - 246, 255, 295  КАС України, -

                                                         ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень  - рішень задовольнити.  

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року № 0000165413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 451 225 грн та штрафними санкціями у сумі 225 612, 50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року № 0000195413 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 594 586 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3 797 293 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13 березня 2020 року № 0000175413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50 850 282 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 25 425 141 грн.

Стягнути за рахунок асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119) на користь Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599, місцезнаходження: вул. Орджонікідзе, 5, м. Краматорськ, Донецька область,  84305) судовий збір у сумі 21020 (двадцять одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2020 року.

Суддя                                                                                   Ю.М. Льговська