№ 2-688/09
РІШЕННЯ
Іменем України
18 березня 2009 р. м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:головуючої - судді Чішман Л.М. секретаря Шинкар О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач в позовній заяві, яка надійшла до суду 10 липня 2008 р. зазначив, що відповідач 01 листопада 2007 року уклав договір та склав розписку про отримання в позику 50000 грн., які зобов»язався повернути позивачеві до 30 грудня 2007 року. До вказаного часу відповідач кошти не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача 57993, 35 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотки в розмірі 3% річних передбачені чинним законодавством за користування коштами в сумі - 710, 96 грн. та понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач та представник відповідача, проти задоволення позову заперечували в повному обсязі. Зазначили, що відповідач маючи намір влаштуватися на роботу до ПП Верховського, звернувся до останнього, який поставив умову щодо прийняття на роботу - підписання договору про надання позики та розписки про її отримання. Офіційно на роботу ОСОБА_2 прийнято не було, але він отримував від позивача для реалізації картки поповнення рахунків послуг мобільного зв»язку. Пояснив, що за його скаргою проводиться перевірка неправомірності дій ОСОБА_1, прокуратурою м. Житомира.
Відповідач заперечував, що надані в обгрунтування позовних вимог докази-договір і розписка від 01 листопада 2007 р. вчинені ним та про підписання договору йому нічого не відомо, кошти він отримував. Письмові пояснення приєднані до матеріалів справи.
В судовому засіданні 18.03.2009 р. відповідач та представник відповідача свої пояснення змінили, зазначили, що вказаний договір було укладено з метою покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності та пояснили що договір з ряда причин є недійсним, а саме укладений для приховання іншого правочину, договір нотаріально не посвідчений, відсутні поручителі та свідки укладання за договору, договір був без грошовим оскільки- кошти відповідачеві не передавались.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого висновку.
Спірні правовідносини регулюються ст. ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України.
Судом встановлено, що 01 листопада 2007 року між сторонами в письмовій формі був укладений договір позики та в письмовій формі написана розписка, за якими відповідач отримав в позику 50000 грн., які зобов»язався повернути до 30 грудня 2007 року. Відповідність підпису ОСОБА_2 на вказаних документах та відсутність ознак знаходження виконавця рукописних записів в незвичайному стані, та відсутність ознак знаходження виконавця під впливом збиваючих факторів при виконанні рукописних записів підтверджується висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Посилання відповідача та представника відповідача на недійсність укладеного договору є безпідставними, оскільки договір від 01 листопада 2007 р. та розписка здійснені у формі встановленій для договору позики( ст. 1047 ЦК України), з зустрічною позовною вимогою про визнання договору недійсним відповідач до суду не звертався, доказів про винесення судом рішення про визнання договору недійсним відповідач не надав.
На день розгляду справи кошти позивачеві, відповідач не повернув.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Оскільки відповідач, в строк, взяті на себе зобов»язання не виконав, суд стягує заборгованість за договором позики в сумі 50000грн. та застосовує відповідальність за порушення грошового зобов»язання передбачену ст. 62 5 ЦК України, згідно до якої боржник, який прострочив виконання зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, оскільки позивачем договір на надання правової допомоги склав, але не надав суду доказів про сплату коштів за надані послуги суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат на надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57282 ( п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві ) грн. 39 коп. 3аборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 710( сімсот десять ) грн. 96 коп. - 3% річних від простроченої суми та судові витрати, а саме: 580 грн. - судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 58603 ( п'ятдесят вісім тисяч шістсот три ) грн.. 35 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.