АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-915/2009 рік.

Категорія 29

Головуючий по 1 інстанції Харченко Л. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2009 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.

суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М. О.при секретарі:: Кияниченко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми індексації боргу та процентів від простроченої суми, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми індексації боргу та процентів від простроченої суми, посилаючись на те, що згідно вироку Смілянського міськрайонного суду від 03 листопада 2004 року, зміненого ухвалою судової палати в кримінальних справа х апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_3 визнаний винним в вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження, та призначено кримінальне покарання і стягнуто на його користь 2000 гривень моральної шкоди, 394 гривни 58 коп. матеріальної шкоди та 300 гривень за надання юридичної допомоги, а всього 2694 гривни 58 коп. Протягом 2005 - 2007 років ОСОБА_3 сплатив йому лише 340 гривень, іншу частину коштів стягнутих за вироком суду він не погашає. Так як боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, то відповідно до ст. 625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 1757 гривень 63 коп. суму індексації, 337 гривень 12 коп. — 3 проценти річних від простроченої суми та судові витрати в сумі 211 гривень 84 коп.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє за дорученням та в інтересах ОСОБА_2, просить рішення Смілянського міськрайонного суду від 10 березня 2009 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми індексації боргу та процентів від простроченої суми, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виконання судового вироку в частині задоволеного цивільного позову не являється грошовим зобов'язанням і на нього не поширюється правило ст. 625 ЦК України та не повинна проводитись індексація, так як ця виплата має цільовий та разовий характер.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобов'язання — це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Такого грошового зобов'язання відповідач ОСОБА_3 перед позивачем не має, а проходить виконання судового вироку в частині задоволеного цивільного позову, строк виконання по якому не закінчився, а тому доводи апелянта про те, що на дані правовідносини між позивачем та відповідачем поширюється вимоги ст. 625 ЦК України є помилковим, так як між сторонами по справі не виникало грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції всі зазначені в апеляційній скарзі обставини були досліджені і обгрунтовано відхилені. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянтів носять суб'єктивний характер, не обгрунтовані на законі та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.