Справа № 442/2025/18

Провадження № 4-с/442/25/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року Дрогобицький міськрайоний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

представника скаржника –адвоката Пасюков В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В. за участю заінтересованих осіб стягувача ОСОБА_2 , приватного виконавця Павлюк Назара Васильовича на рішення приватного виконавця.,

в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В., за участю заінтересованих осіб стягувача ОСОБА_2 , приватного виконавця Павлюк Назара Васильовича, звернувся до Дрогобицького мыськрайонного суду Львывської області із скаргою на рішення приватного виконавця. Мотивуючи скаргу тим, що у відповідності до постанови від 05.03.2020 року Львівського апеляційного суду у справі № 442/2025/20 залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2019 року, у відповідності до якого було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості у загальній сумі 349270 грн. 08.04.2020 року на підставі письмової заяви ОСОБА_2 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було видано виконавчі листи про примусове стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості солідарно у загальній сумі 349270 грн. На підставі виконавчого листа про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем, 30 квітня 2020 року розпрочато виконавче провадження № 61955395. Під час відкриття виконавчого провадження та у подальшому, приватним виконавцем Павлюком Н.В. грубо порушені права скаржника, що стало підставою для звернення до суду з даною скаргою. Крім того відповідно до положення 12 Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв"язку з поширенням короновірусної хвороби ( COVID-19) просить поновити строки для звернення із саргою на дії приватного виконавця, оскільки такі пропущені з поважних причин.

В судовому засіданні представник скаржника –адвокат  Пасюков В.В., скаргу підтримав з підстав викладених у ній. Просить її задоволити.

Інші учасники в судове засідання не з"явилися.

Вивчивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга на рішення приватного виконавця підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст.55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обовязковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича перебуває виконавче провадження № 61955395 щодо виконання виконавчого листа № 442/2025/18 виданого 08.04.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 349 270 (триста сорок дев`ять тисяч двісті сімдесят) гривень.

Відповідно до ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 04.05.2020р., однак відповідно до положення 12 Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв"язку з поширенням короновірусної хвороби ( COVID-19) строки звернення до суду продовжуються, відтак вимоги про поновлення строків для звернення із скаргою на дії приватного виконавця, оскільки такі пропущені з поважних причин, підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 543 ЦК України, виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, нормами чинного законодавства України встановлено право кредитора вимагати від кожного із солідарних боржників виконання зобов`язання окремо на розсуд кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 431 ЦПК України, якшо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Таким чином, виконавчий лист, який перебуває на виконанні в приватного виконавця Павлюка Н.В. відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документу, а відтак підлягає примусовому виконанню, а постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є такою, що винесене відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідають вимогам чинного законодавства і постанови приватного виконавця про арешт коштів, та розшук майна, оскільки боржником не наведено жодного обгрунтування протиправності даних постанов, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності, а відтак доводи боржника є безпідставними та необгрунтованими.

Щодо оскарження боржником постанови про арешт майна від 06.05.2020 року та опис та арешт майна від 18.06.2020 року, то частиною 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

      У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач не зазначав конкретне майно Боржника, на яке він просить накласти арешт, а тому приватний виконавець Павлюк Н.В. не мав правових підстав для винесення постанови від 18 червня 2020 року, якою накладено арешт на 1/4 квартири, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та його батькам за адресою АДРЕСА_1 .

За таких обставин, сума коштів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у відповідності до рішення суду, не співмірна вартості 1/4 квартири, яка йому належить.

Крім того, накладення арешту на 1/4 квартири, що належить ОСОБА_1 , прийнято приватним виконавцем Павлюком Н.В. до вирішення питання щодо достатності вже арештованого на той час майна (причіпу), майнових прав (ТОВ «УПГ АИНДОММЕ-5») та рахунків (коштів на них) для покриття заборгованості та основної суми винагороди у виконавчому провадженні.

Приймаючи до уваги викладене, приватний виконавець Павлюк Н.В. діяв з порушенням засади виконавчого провадження, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII, а саме співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Для оскарження постанов про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження встановлений спеціальний порядок оскарження до адміністративного суду, а відтак вимоги про їх скасування не підлягають розгляду в порядку ЦПК України з огляду на наступне.

На спірні правовідносини поширюється саме  Закон України «Про виконавче провадження», згідно із ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження ,про накладенняшшрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою- частиною другою статті 74 Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.

Отже, вимоги боржника про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та витрат не підлягають розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 258, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

    Поновити ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В. строк для подання скарги на рішення приватного виконавця Павлюка Назара Васильовча, як такий, що пропущений з поважних причин.

Скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В. за участю заінтересованих осіб стягувача ОСОБА_2 , приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича на рішення приватного виконавця, задоволити частково.

Визнати рішення приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича викладені у постановах від 06.05.2020 року про арешт майна боржника та від 18.06.2020 року про опис та арешт майна боржника, такими, що порушушють права та свободи ОСОБА_1 та неправомірними.

Скасувати постанови приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича від 06.05.2020 року про арешт майна боржника та від 18.06.2020 року про Опис та Арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 61955395.

В задоволені скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В. за участю заінтересованих осіб стягувача ОСОБА_2 , приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича на рішення приватного виконавця в частині визнання рішення приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича, викладені у постановах від 30.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження, від 05.05.2020 про арешт коштів боржника, від 27.05.2020 року про розшук майна боржника та їх скасування , відмовити.

Провадження  за скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пасюков В.В. з участю заінтересованих осіб стягувача ОСОБА_2 , приватного виконавця Павлюк Назара Васильовича на рішення приватного виконавця в частині визнання рішення приватного виконавця Павлюк Назара Васильовича викладені у постановах від 04.05.2020 року про стягнення з боржника основаної винагороди, від 04.05.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження - закрити.

Стягнути з приватного виконавця Павлюк Назара Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати, відповідно до наданого розрахунку в розмірі 20.900 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 21.09.2020 року.

Суддя    Л.І. Гарасимків