Справа №2-2223/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Мотивоване

5 листопада 2008 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Кобзар Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Горлівської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, яка звернулася з дійсним позовом до суду, в судовому засіданні підтримала первісно заявлені позовні вимоги та просить визнати за нею право власності на садибу за адресою: м. Горлівка, вул. Переяславська,29, та зобов'язати відповідача видати їй свідоцтво про право власності на спірну садибу, посилаючись на те, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку від 15.11.1965 року її батьку ОСОБА_2 була надана земельна ділянка за адресою: м. Горлівка, вул. Переяславська, 25-а. Відповідно до рішення Горлівської міської ради адресу змінено на: м. Горлівка, вул.Переяславська, 29.

10.04.2002 р. її батько помер. 27.02.2003 р. померла її мати ОСОБА_3. На час смерті батьків вона постійно проживала разом з ними.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, коли протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не відмовився від спадщини.

Спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від спадщини.

За час експлуатації відбулись поліпшення та здійснені забудови за цією адресою: житловий будинок "А-І" з прибудовою "а" з відступленням від плану, погріб "а1", сараї "В", "Д", "З", вбиральня "Г", душ "Ж".

Вважає, що за вимогами п.3 ст.1268 ЦК України набула право власності на спірну садибу.

Відповідач - Горлівська міська рада явку представника у судове засідання не забезпечив, надав суду заяву, у якій вказав на визнання позову, відсутність будь-яких вимог або заперечень щодо вказаної справи, тому просив суд розглянути справу без участі представника.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, заперечень проти позову суду не надала.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_2, який за свідоцтвом про народження є батьком позивачки, на підставі договору від 15.11.1965 р. про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку була надана земельна ділянка за адресою: м.Горлівка, вул. Переяславська, 25-а.

Згідно відомостей КП "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації-" у зв'язку з упорядкуванням номерів будинків по вул. Переяславська номер дома 25 а змінено на номер 29, користувачем житлового будинку №29 по вул. Переяславська був ОСОБА_2. Право власності в КП "ГМ БТІ" не зареєстровано (довідки від 7.03.2008 р. №259, 4.08.2008 р. №1973).

За технічним паспортом на житловий будинок № 29 по вул. Переяславська в Микитівському районі м. Горлівки, виготовленим КП "Горлівське міське БТІ" станом на 20.02.2008 року, та повідомленням КП "Горлівське міське БТІ" при інвентаризації вказаного домоволодіння виявлені збудовані з відхиленням від проекту житловий будинок "А-І" з прибудовою "а" та самочинно збудовані погріб "а1", сараї "В", "Д", "З", вбиральня "Г", душ "Ж".

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1); на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5).

Як вбачається з технічного висновку спеціаліста ТОВ ПБП "Міськбудпроект" за результатами обстеження самочинної забудови по вул. Переяславська, 29 в м. Горлівка, технічний стан об'єктів самочинного будівництва класифікується як задовільний, об'єкти придатні для експлуатації. Розташування об'єктів самочинного будівництва на садибній ділянці суперечить вимогам ДБН 360-92** в частині відстані не менше 1 м від виступаючої конструкції стіни будівлі або споруди до межі сусідньої ділянки. Проте, оскільки на сусідній ділянці по межі немає будівель, то необхідне додаткове погодження землекористувачів суміжної садибної ділянки.

Згідно акту, складеному 24.04.2008 р. комісією селищного комітету сел. Гагаріно, будинок за адресою: м. Горлівка, вул. Переяславська, 29, розташований по сусідству з будинком №12 по пров.Бункерний та будинком №27 по вул. Переяславська. Будинок №12 по пров. Бункерний зруйнований, в ньому ніхто не проживає, у будинку №27 по вул. Переяславська також ніхто не проживає.

10.04.2002 р. ОСОБА_2 помер. 27.02.2003 р. померла мати позивачки ОСОБА_3 (копії свідоцтв про народження, про смерть - в матеріалах справи).

На час смерті батьків позивачка проживала разом з ними. Цей факт підтверджено довідкою житлового органу - селищного комітету "Гагаріно" №104 від 25.03.2008 p., і ніким із сторін не спростований.

За відомостями Другої Горлівської державної нотаріальної контори від 9.10.2008 р. №3297 після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався, після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернулися доньки спадкодавця ОСОБА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину на грошові внески, і ОСОБА_4 з заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1

Згідно п.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, коли протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не відмовився від спадщини.

Виходячи з поняття спадкування, визначеного статтею 1216 ЦК України, тієї обставини, що позивачка є спадкоємцем особи, що здійснила самочинне будівництво, а також, що визнання за позивачкою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушить права інших осіб, суд вважає за можливе визнати за нею право власності на спірні об'єкти самочинного будівництва.

При цьому суд вважає вимоги позивача в частині набуття нею права власності на садибу не доведеними за наступних підстав:

За ч.1 ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

З наданих позивачем доказів по справі вбачається, що свого часу батьку позивачки була у безстрокове користування надана для будівництва індивідуального жилого будинку земельна ділянка загальною площею 450 кв. м. За життя право власності на збудований ним житловий будинок він не оформив, земельну ділянку не приватизував. Крім того, в теперішній час площа земельної ділянки без достатніх на те підстав збільшилась до 583 кв. м.

Тобто набуття позивачкою права власності саме на садибу нею не доведено. Позов в цій частині слід задовольнити частково.

В частині вимог зобов'язання відповідача видати свідоцтво про право власності у позові слід відмовити за наступних підстав:

Згідно з ч.5 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав визначено рішення суду.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2002 р. №157/6445 реєстрація БТІ права власності на нерухоме майно відбувається згідно до резолютивної частини рішення суду.

Тобто судове рішення є правовстановлюючим документом, що не потребує додатково видачі свідоцтва про право власності.

На підставі ст.ст. 376, 1261, 1268 ч.3 ЦК України, керуючись ст.ст.215-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №29 по вул. Переяславська у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області з усіма будівлями і спорудами.

В іншій частині в позові відмовити.

Про апеляційне оскарження рішення може бути подано заяву до Микитівського районного суду м. Горлівки протягом десяти днів з дня його проголошення, а також апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.