СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 липня 2007 року | Справа № 20-5/110 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Злобіна Андрія Анатолійовича, довіреність №3567/0/2-07 від 12.03.2007, відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
відповідача: не з'явився, військової частини А-2248;
відповідача: не з'явився, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська;
розглянувши апеляційну скаргу військової частини А-2248 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 23 травня 2007 року у справі № 20-5/110,
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040)
до військової частини А-2248 (вул. Мінна, 13, Севастополь, 99054) Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (вул. Хрустальова, 60, Севастополь, 99040)
про стягнення заборгованості в розмірі 2686,79 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2007 року у справі №20-5/110 (суддя Євдокімов І.В.) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до військової частини А-2248, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська про стягнення заборгованості у розмірі 2686,79грн.
Суд стягнув з військової частини А-2248 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість за перевищення ліміту споживання в розмірі 1605,00грн.
Суд стягнув з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" пеню у розмірі 343,02грн., 3% річних у розмірі 169,98грн., збитки від інфляції у розмірі 568,79грн.
Суд стягнув з військової частини А-2248 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 51,00грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд стягнув з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 51,00грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач - військова частина А-2248, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що виходячи з змін внесених додатковою угодою від 15.08.2005 до договору на постачання електроенергії №3497а від 11.11.2004 що стосується розрахунків за перевищення договірних величин, 5.2 абзац 4 договору№3497а, де чітко вказано "Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії і вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіального відокремленого об'єкту", постає питання яким чином відкрите акціонерне товариство "Севастопольенерго" при нарахуванні платні за спожиту електроенергію нараховувало платню на територіальний об'єкт ТП -240 якщо для даного об'єкту взагалі не існує ліміту?, і все ж таки суд першої інстанції не взяв дану важливу обставину до уваги і ніяк не відобразив це у своєму рішенні.
Крім того, відповідач зазначає, що зміни які були внесені у Закон України "Про електроенергетику" від 23.06.2005 №2706-ІУ законодавець виходить з загальних положень про договір, тобто про двосторонній договір, і не розглядає того що договір буде трьохстороннім, виходячи з цього додаткова угода від 15.08.2005 укладена не коректно, на що також господарський суд не звернув уваги і не зазначив у своєму рішенні, але не вказав на недоліки донного
документу.
Отже, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають принципове значення для справи, а також помилково вважає встановленими ті обставини, які потребують доведення, чим порушив одну з основних конституційних засад здійснення судочинства - законність. Невідповідність висновків суду обставинам справи та не правильного застосування матеріального та процесуального права.
За клопотанням представника позивача, судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представників відповідачів, який було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, які не надали суду доказів поважних підстав своєї відсутності та які не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників відповідачів з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго", звернувся до суду з позовом до відповідачів, військової частини А-2248, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська, про стягнення заборгованості в розмірі 2686,79грн. (а. с. 2-4).
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов договору № 3497а від 11.11.2004.
Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі. Рішення суду було мотивовано тим, що відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції Закону від 19.01.2006), та умов додаткової угоди до договору від 15.08.2005, споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. А матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач здійснив нарахування та виставив рахунки за перевищення ліміту активного споживання № 20105 від 25.04.2006 на суму 1596,54грн., № 25515 від 06.06.2006 на суму 8,46грн., які оплачені споживачем не були.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, дійшла наступного висновку.
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України "Про електроенергетику", Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 №475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 №928.
Згідно з статтею 275 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2004 між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник), військовою частиною А-2248 (Споживач), та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська (Платник) було укладено договір №3497а про постачання електричної енергії, строком дії з дня підписання по 31.12.2004. (а. с. 9-12). Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна з сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії договору. (а. с. 9-12).
Матеріали справи свідчать про те, що цей договір не було розірвано. Крім того, сторонами вчинялись дії з його виконання.
Після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом до господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" забезпечувало військову частину А-2248 електроенергією, а військова частина А-2248 користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.
Приймаючи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" слід вважати, що відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" поставляло, а військова частина А-2248 користувалась електроенергією на підставі договору № 3497а від 11.11.2004.
Згідно з пунктом 2.2.2 договору, відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 договору, згідно з яким, корегування граничної величини споживання може здійснюватися як із збільшенням, так із зменшенням, у тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період.
Відповідно до пункту 8.1 договору, розрахунковим вважається період з 20 календарного числа місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.
Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов’язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.
За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.
Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5 банківських днів з дня виписування рахунку.
Строк остаточного розрахунку 25 число календарного місяця.
Згідно з пунктом 10.2.2 Правил користування електричною енергією, Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніш 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії (Додаток № 1 до договору "Об’єми споживання електричної енергії споживача та субспоживача"). У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей у встановлений строк про розміри очікуваних об’ємів споживання електроенергії (потужності) постачальник самостійно визначає об’єми постачання електроенергії і граничні величини потужності, що споживається, на рівні об’ємів оплаченої електроенергії у відповідних періодах поточного року.
Додатком № 1 до договору, військова частина А-2248 узгодила об’єми постачання електроенергії на квітень 2006 року в розмірі 27900 кВт/г, на травень 2006 року - 27000 кВт/г.
Відповідно до наданих Споживачем актів про використання електроенергії, об’єм спожитої електроенергії склав у розрахунковому періоді квітня 2006 року –33385 кВт/г, у травні 2006 року - кВт/г.
Отже, об’єм фактично спожитої електроенергії у квітні 2006 року перевищив об'єм понад договірної (граничної) величини на 5485 кВт/г, у травні 2006 року -30 кВт/г.
Згідно з пунктом 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції Закону від 19.01.2006), та умов додаткової угоди до договору від 15.08.2005, споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Таким чином, матеріали справи підтверджують, що позивач здійснив нарахування та виставив рахунки за перевищення ліміту активного споживання № 20105 від 25.04.2006 на суму 1596,54грн., № 25515 від 06.06.2006 на суму 8,46грн., які оплачені споживачем не були.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України, №436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторонами в пункті 4.2.1 договору було передбачено, що за недотримання строків платежів, передбачених пунктом 2.2.4, пунктом 2.2.5 договору, вказаних у додатку "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Пеня нараховується з 3 дня після дати остаточного розрахунку, вказаної в додатку №6. Сума пені нараховується Споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається у платіжну вимогу окремою строчкою.
Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів Постачальник здійснює нарахування Споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Отже, позивачем було нараховано пеню у сумі 343,02грн., яку вірно, на думку судової колегії, було визнано судом першої інстанції такою, що підлягає стягненню.
На підставі пункту 4.2.4 договору, споживач, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою постачальника зобов’язаний оплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних з простроченої суми боргу.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних.
В статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума 3% річних складає 169,98грн., сума збитків від інфляції –568,79грн.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать чинному законодавству та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2007 року у справі № 20-5/110 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу військової частини А-2248 залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Ю.М. Гоголь
В.І. Гонтар