14.09.2020 Справа № 363/4484/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання - Полуян В.В.,

представника позивача - Чередніченка М.М. ,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Порше Мобіліті», в листопаді 2018 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 19.07.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 50009674, згідно якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати позичальнику ОСОБА_2 кредит в сумі 119 719,07 грн., еквівалент в доларах США складає 14 678,65 доларів США на придбання автомобіля марки VW Polo Sedan, з об`ємом двигуна 1598 см,, кузов № НОМЕР_1 , 2013 року випуску та суму додаткового кредиту в розмірі 39 225,85 грн., еквівалент в доларах США складає 4809,45 доларів США для оплати страхових платежів згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору. За використання кредиту позичальник сплачує позивачу проценти на рівні 9,90% на рік, строк повернення кредиту частками щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.07.2018 року. Позичальник, в свою чергу зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит та Додатковий кредит в повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Позивач зазначає, що в порушення умов Кредитного договору Позичальник свого обов`язку по своєчасній сплаті платежів по Кредиту та процентів за користування ним не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість. 18.03.2015 року на адресу відповідача була направлена вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення Кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в сумі 304 459,56 коп. Однак дана вимога відповідачем була проігнорована. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10.03.2016 року стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість у розмірі 313 910,25 грн., станом на 28.08.2015 року. Позивач зазначає, що вказане рішення суду від 10.03.2016 року виконане відповідачем лише 17.08.2017 року, у зв`язку з чим в період з 28.08.2015 року по 17.08.2017 року відповідачу продовжувала нараховуватися заборгованість за кредитним договором, сума якої складає 134 401,69 грн. Крім того, позивач зазначив, що в рамках справи про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач не заявляв вимоги про стягнення заборгованості за додатковим кредитом. Невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати періодичних платежів за додатковим кредитом за період з 15.04.2015 року по 15.07.2018 року призвело до виникнення заборгованості у розмірі 100 232,16 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 50009674 від 19.07.2013 року в сумі 234 633,84 грн. станом на 04.10.2018 року, яка складається з: 45 500,34 грн. - сума заборгованості за процентами (процентна ставка 9,9%); 16 469,39 грн. - сума 3% річних за час прострочення; 72 431,96 грн. - сума інфляційних втрат; 81 418,71 грн. - заборгованість з повернення додаткового кредиту; 4 355,78 грн. - сума 3% річних за час прострочення сплати боргу за додатковим кредитом; 14 457,67 грн. - сума інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати боргу за додатковим кредитом та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.01.2019 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

11.07.2019 року ухвалою суду клопотання представника позивача про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.09.2019 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

27.09.2019 року, 23.12.2019 року, 19.03.2020 року, 13.07.2020 року, 08.09.2020 року ухвалою суду клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволені.

22.05.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач зазначила, що з березня 2015 року позивач знав про порушення ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, проте з вимогами про стягнення заборгованості за додатковим кредитним договором звернувся до суду із спливом строку позовної давності, а тому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача Чередніченко М.М. в судовому засіданні, проведеному в режимі відео конференції, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає, що строк позовної давності не пропущений та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

19.07.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50009674, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 119 719,07 грн., що еквівалентно 14 678,65 доларів США з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «VW Polo sedan», об`єм двигуна 1598 см3, номер кузова № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та додатковий кредит у розмірі 39 225,85грн., що еквівалентно 4 809,45 доларів США з цільовим призначенням для оплати страхових платежів згідно договору страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору. За використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує проценти за користування кредитом 9,90% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15.07.2018 року.

Графіком погашення кредиту передбачено здійснення ОСОБА_2 щомісячних платежів з 15.08.2013 року по 15.07.2018 року на погашення суми кредиту та процентів та суми погашення додаткового кредиту. При цьому Графіком визначені суми щомісячних платежів в еквіваленті до долару США.

Згідно п. 3.2. та п. 3.2.1 Загальних умов кредитування кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та або/ Додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути у повному обсязі суму кредиту та суми додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню, протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Згідно п. 9.4. Загальних умов кредитування, - будь-які повідомлення та вимоги повинні бути направлені у письмовій формі рекомендованими поштовими відправленнями на адресу сторони вказану у кредитному договорі.

Оскільки відповідачем було порушено термін сплати чергових платежів та прострочення виконання зобов`язання перевищує 1 (один) календарний місяць, 18.03.2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направлено ОСОБА_2 на адресу зазначену у кредитному договорі рекомендованим листом Вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, згідно якої позивач вимагав достроково повернути суму кредиту та заборгованість за кредитним договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги щодо дострокового повернення кредиту у строк, вказаній у цій письмовій вимозі від 18 березня 2015 року, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10.03.2016 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованость за кредитним договором № 50009674 від 19.07.2013 року у розмірі 313 910,25 грн.

Позивач зазначає, що рішення суду від 10.03.2016 року відповідачем повністю виконане 17.08.2017 року, у зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.09.2015 року до 17.08.2017 року в сумі 134 401,69 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач зазначає, що сума заборгованості складається з: 45 500,34 грн. - сума заборгованості за процентами (процентна ставка 9,9%); 16469,39 грн. - сума 3% річних за час прострочення; 72 431,96 грн. - сума інфляційних втрат.

Разом з тим, суд вважає, що ТОВ «Порше Мобіліті», звернувшись в 2015 році до суду з позовом до боржника відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, змінила строк виконання зобов`язання шляхом пред`явлення відповідної вимоги та використала своє право дострокового повернення несплаченої суми кредиту, процентів, належних їй відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Таким чином, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості (дострокове стягнення), яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом після дострокового стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, а відтак позов в частині стягнення процентів за період з 01.09.2015 року по 17.08.2017 року в сумі 45 500,34 грн. задоволенню не підлягає.

В обґрунтування позовних вимог позивач розрахував та надав до позовної заяви, як письмові докази, розрахунок збитків, завданих інфляцією у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту за період з 01.09.2015 року по 17.08.2017 року в сумі 72431,96 грн., трьох процентів річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період з 01.09.2015 року по 17.08.2017 року в сумі 16469,39 грн.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок в частині трьох процентів річних від простроченої суми зобов`язання та інфляційних втрат не може бути взятий до уваги судом, оскільки такий розрахунок обрахований позивачем з суми заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 233 966,22 грн. за період з 01.09.2015 року по 17.08.2017 року, яка не підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивачем не надано доказів, що рішення суду виконане 17.08.2017 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо суми основного боргу відповідача перед позивачем, її періодів та складових, як бази для нарахування 3% річних та суми інфляційних втрат.

За таких умов у суду відсутні підстави для прийняття такого розрахунку до уваги, тому підстави для стягнення заявленої позивачем трьох процентів річних від простроченої суми зобов`язання та інфляційних втрат за період з 01.09.2015 року по 17.08.2017 року відсутні.

Що ж стосується інших позовних вимог, а саме стягнення з відповідача суми заборгованості за додатковим кредитом за період з 15.04.2015 року по 15.07.2018 року, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з несплатою періодичних платежів за додатковим кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України» мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з ч. 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст.ст. 257, 259 ЦК України).

Проте, змінивши строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 19 липня 2013 року № 50009674 шляхом надіслання позичальнику вимоги щодо дострокового повернення кредиту від 18 березня 2015 року, ТОВ «Порше Мобіліті» пред`явило до суду позов про стягнення заборгованості 02 листопада 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що після зміни строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 19 липня 2013 року № 50009674 ОСОБА_2 жодних платежів на оплату заборгованості за цим договором не здійснювала.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У ході розгляду справи відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності причини пропущення позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ТОВ «Порше Мобіліті» у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача про те, що в рамках справи № 363/3945/15-ц не заявлялися позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за додатковим кредитом, суд відхиляє, оскільки аналіз положень кредитного договору від 19 липня 2013 року № 50009674 свідчить про те, що кошти, отримані ОСОБА_2 у вигляді суми додаткового кредиту у розмірі 39 225,85 грн., для оплати страхових платежів згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору, не є самостійним кредитом, а є додатковою сумою до кредиту, отриманого нею 19 липня 2013 року. Отже, зміна кредитодавцем строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 19 липня 2013 року № 50009674 означає вимогу достроково повернути всю суму кредиту, отриманого позичальником 19 липня 2013 року, в тому числі і суму додаткового кредиту.

Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» пропущено позовну давність і щодо вимоги повернути додаткову суму кредиту, отриману відповідачем для оплати страхових платежів.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи та зібраними доказами, тому вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 253, 256, 257, 259, 261, 267, 530, 625, 631, 1048 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, 1-в, ЄДРПОУ 36422974) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18 вересня 2020 року.

Суддя О.Д. Рудюк