справа № 631/1954/16-ц

провадження № 2/631/102/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

за участю секретаря судового засідання - Семенко А. А.,

представника позивача - Мякоти Т. М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Моторне (транспортне) страхове бюро України, ТДВ «МСК», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне. 24.08.2015 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ПОРШ-КАЄН», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Пушкіна в смт Нова Водолага, не впевнившись в безпеці руху, скоїв наїзд на нього та на належний йому автомобіль «ШЕВРОЛЕ КРУЗ», державний номер НОМЕР_2 , в результаті чого він отримав тілесні пошкодження, а автомобілю завдані значні механічні ушкодження. Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 17.05.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено від відповідальності, внаслідок закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП. За розрахунком-фактурою № 01/08 від 25 серпня 2015 року матеріальні збитки становлять 19445,00 гривень, вартість проведення дослідження - 400,00 гривень, витрати на правову допомогу - 1500,00 гривень. Внаслідок ДТП позивачу заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, а також ушкодженням власності - автомобіля, та неможливості протягом тривалого часу користуватися ним за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв`язків. Він був змушений неодноразово відвідувати авторинок та магазин у пошуку необхідних для ремонту запчастин, і внаслідок відсутності таких, замовляти їх. Розмір відшкодування моральної шкоди визначив у 10000 гривень. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 19445,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1500 гривень - витрати на правову допомогу та судові витрати в сумі 194,45 гривень.

В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, кінцево просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки у розмірі 19445,00 грн., три проценти річних у розмірі 1591,53 грн., втрати від інфляції у розмірі 7229,14 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., всього 58265,67 грн., та судові витрати по справі.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.01.2019 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 та витребувано від Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015220390000543 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та з канцелярії Нововодолазького районного суду Харківської області справу про адміністративне правопорушення № 631/735/16-ц.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 30.04.2020 залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Моторне (транспортне) страхове бюро України та ТДВ «МСК».

Позивач ОСОБА_1 та його представник Мякота Т. М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з?явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання не надали.

Через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву, з якого вбачається наступне. Проти вказаного позову він заперечує у повному обсязі. Вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП від 24.08.2015 року та як наслідок, у пошкодженні автомобіля ОСОБА_1 , ніким до теперішнього часу не доведена. Натомість, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 як на основний доказ начебто винуватості ОСОБА_2 у пошкодженні його майна посилається на постанову Нововодолазького суду Харківської області від 17.05.2016 року, доказів по розміру моральної шкоди позивачем не надано, витрати на правову допомогу не підтверджені. З постановою по справі №631/735/16-п про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП він не згоден й вважає, що навіть в кримінальному провадженні № 12015220390000543 відсутні докази пошкодження автомобіля Chevrolet Cruze д. н. НОМЕР_2 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання не надала.

Представник третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України Марченко Н. М. у судове засідання не з?явилась. Через канцелярію суду надала пояснення, де просила розглянути справу за відсутності представника й зазначила наступне. Транспортний засіб «Porsche Cayenne», реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП (24.08.2015) за полісом обов`язкового страхування № АІ/2052723 був застрахований у ТДВ «Міжнародна страхова компанія». Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика, як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Винуватість відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доведена, тому позивач має право звернутися до винної особи із вимогою стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Третя особа ТДВ «МСК» не направила свого представника для участі у судовому засіданні, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки представника суд не повідомила.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 24.08.2015 року після 17 години зустріла на автомийці по вулиці Пушкіна в смт Нова Водолага ОСОБА_1 . Вони розмовляли. У той самий час на автомийці перебував автомобіль «ПОРШ-КАЄН». У якусь мить автомобіль почав здавати назад. Вона встигла відскочити, а позивач не встиг і його було притиснуто до його автомобіля «ШЕВРОЛЕ КРУЗ». ОСОБА_1 закричав, як він потім говорив, від болю та переляку. «ПОРШ-КАЄН» вирулив уперед й вона побачила, що з водійського місця вийшов ОСОБА_2 , який почав знущатися з позивача. Вони викликали поліцію. ОСОБА_1 дуже переймався тим, що сталося й скаржився на біль у нозі. Свідок бачила, що в машині позивача пошкоджено двері та скло.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що восени 2015 року у вечірній час їй зателефонував ОСОБА_1 , сказав, що знаходиться на автомийці по вулиці Пушкіна в смт Нова Водолага й попросив допомоги. Коли вона приїхала на автомийку то побачила ОСОБА_1 біля його автомобіля «ШЕВРОЛЕ КРУЗ» та ОСОБА_2 біля автомобіля«ПОРШ-КАЄН». Ще не було ані поліції, ані медиків. Позивач скаржився на біль у нозі, розповів, що заїхав помити свою машину й на нього вчинив наїзд ОСОБА_2 . Потім вона підписувала протокол як свідок.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «ШЕВРОЛЕ КРУЗ», державний номер НОМЕР_2 .

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 19445,00 грн., три проценти річних у розмірі 1591,53 грн., втрати від інфляції у розмірі 7229,14 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., всього 58265,67 грн., та судові витрати по справі.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Під час розгляду справи судом було досліджено матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 24.08.2015 року за № 12015220390000543 за повідомленням ОСОБА_1 про те, що 24.08.2015 року в смт Нова Водолага по вул. Пушкіна, невідомий чоловік, здійснюючи маневр рух назад на автомобілі «Порш Кайен» д. н. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на його припаркований автомобіль «Шевроле Круз» д. н. НОМЕР_2 та спричинив наїздом йому тілесні ушкодження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та матеріали судової справи № 631/735/16-ц щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та встановлено наступне.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження № 12015220390000543 від 28.08.2015 року та постанови від 20.09.2015 року про внесення виправлень до неї, автомобіль Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, 24.08.2015 року в смт Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області по вул. Пушкіна здійснив наїзд на припаркований автомобіль Chevrolet Cruze, державний номер НОМЕР_2 , пошкодивши цей автомобіль, та завдавши тілесні ушкодження його водію. Відомості щодо скасування зазначеної постанови матеріали справи не містять.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.07.2018 провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, з урахуванням положень ст. 38 КУпАП, закрито відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, й зазначено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України, та перебували в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою від 24.08.2015 року.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що власником транспортного засобу «PORSCHE CAYENNE» номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб марки «PORSCHE CAYENNE» номерний знак НОМЕР_1 , перед третіми особами, на момент вчинення ДТП, була застрахована ТДВ «МСК», згідно з полісом № АІ/2052723 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 липня 2015 року. Страхувальником виступала ОСОБА_3 .

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Частиною 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на час вчинення ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 2 полісу № АІ/2052723 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 липня 2015 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на час вчинення ДТП) особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 1.6 ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням транспортного засобу з установленим терміном дії.

За термінами Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (у редакції чинній на час вчинення ДТП) водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.1 ст. 2 Правил дорожнього руху України закріплено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору, вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов`язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом встановлено, що під час вчинення ДТП, водієм автомобіля марки «ПОРШ-КАЄН», державний номер НОМЕР_1 , був ОСОБА_2 , який на момент ДТП не мав посвідчення водія, тобто не мав законних підстав для керування автомобілем марки «ПОРШ-КАЄН», державний номер НОМЕР_1 , а відтак, не відноситься до осіб, відповідальність яких застрахована згідно з полісом № АІ/2052723 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 липня 2015 року.

Таким чином, підстави для стягнення страхового відшкодування із страхової компанії відсутні, оскільки за страховим полісом від 21 липня 2015 року була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно експлуатували транспортний засіб, однак відповідач до таких осіб не відноситься, у зв`язку з відсутністю у нього посвідчення водія відповідної категорії, а тому вказана ДТП не є страховим випадком.

Оскільки факт завдання шкоди позивачу не є страховим випадком, то потерпілий не позбавлений права вимагати відшкодування такої шкоди на підставі загальних правил, передбачених ЦК України.

Зазначеного висновку дійшов 10 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі № 161/8578/16 провадження № 61-20738св18.

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що у данному випадку деліктні відносини не поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак ОСОБА_8 має право ставити питання щодо відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, на загальних підставах, передбачених законом.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, тобто, деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння збитків позивачу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Факт ДТП 24.08.2015 року та вина в ній ОСОБА_2 підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження № 12015220390000543 від 28.08.2015 року, постановою від 20.09.2015 року про внесення виправлень та постановою Апеляційного суду Харківської області від 24.07.2018 року про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, які набрали законної сили та є обов`язковими для суду( а. с. 94 - 95, 128 - 130).

З протоколу огляду транспортного засобу від 24.08.2015 автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE 3НГ», легковий КОМБІ-В, з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , 2012 року випуску, бежевого кольору вбачається, що при огляді встановлено зовнішнє пошкодження на задній двері, лівій, з боку водія, мається пошкодження у вигляді деформації двері і зігнутого металу, також мається деформація у нижній та верхній частині двері, також маються тріщини на склі двері(а. с. 113 - 116).

На підтвердження вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачем надано рахунок - фактуру № 01/08 від 25 серпня 2015 року, щодо вартості ремонтних робіт автомобіля «Шевроле Круз», державний номер НОМЕР_2 , а саме, 19445,00 гривень та акт здачі-приймання виконаних робіт від 08.09.2015 року по автомобілю «Шевроле Круз», державний номер НОМЕР_2 , згідно з рахунком - фактурою № 01/08 від 25 серпня 2015 року виконані роботи на загальну суму 19440,00 грн (а. с. 10 - 11).

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, щодо наявності всіх елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправна та винна поведінка ОСОБА_2 , збитки, спричинені ОСОБА_1 , та причинний зв`язок між діями відповідача та наслідками, що настали. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

За ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За ч. 1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідач не спростував розмір збитків, зазначений позивачем, своїх розрахунків не привів, доказів щодо іншого розміру шкоди не надав, інформації про невідповідність зазначеної позивачем суми завданій шкоді матеріали справи не містять. Отже, належних та допустимих доказів щодо спростування даної суми збитків, а саме 19440,00 гривень суду не надано.

Щодо позовних вимог про відшкодування трьох процентів річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій частині є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липня 2018 року за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18

Оскільки, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі, у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України

Судом перевірено правильність розрахунку суми 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків, виконаного позивачем, нарахованих за період з 01 жовтня 2010 року по 01 липня 2018 року.

Розмір трьох процентів річних становить:

2015 рік - 3 % : 365 днів = 0,008 % х 92 дні = 0,736 % х 19445,00 грн = 143,12 грн.

2016 рік - 3% х 19445,00 грн. = 583,35 грн.

2017 рік - 3% х 19445,00 грн. = 583,35 грн.

2018 рік - 3 % : 365 днів = 0,008 % х 181 день = 1,448 % х 19445,00 грн = 281,56 грн

Разом: 1591,53 грн.

Інфляційні витрати, відповідно до індексів інфляції, становлять:

19445,00 грн х 102,1% х 100,7% (індекси інфляції за листопад та грудень 2015 року) х 112,4% (індекс інфляції за 2016 рік) х 113,7% (індекс інфляції за 2017 рік) х 104,4 % (індекс інфляції за січень - червень 2018 року) = 26674,14 грн - 19445,00 грн = 7229,14 грн.

Заперечень відповідача проти розрахунку позивача матеріали справи не містять. Іншого розрахунку, зробленого відповідачем, до суду не надходило.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Верховний суд України в п. 3 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 вказав, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З довідки КЗОЗ «НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ ЦРЛ» б/н від 24.08.2015 року, що наявна в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 24.08.2015 року за № 12015220390000543, вбачається, що ОСОБА_1 мав діагноз - забій лівої нижньої кінцівки.

Також, в зазначених матеріалах наявний висновок судово- медичного експерта № 77-ВА ж/15 від 25.08.2015, де зазначено, що у ОСОБА_1 встановлені травматичні набряки м?яких тканин на нижніх кінцівках, які могли бути отримані в строк і при обставинах, на які посилається ОСОБА_1 . За ступенем тяжкості вказані пошкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.п.2.3.2. «Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995. Враховуючи характер пошкоджень, є маловірогідним їх поява у результаті падіння потерпілого на поверхні. Між встановленими пошкодженням і наслідками, які настали, є причинний зв?язок. ОСОБА_1 повідомив експерту, що було здавлення між 2-ма машинами бампером в область його лівого коліна, звертався за медичною допомогою.

З 24.08.2015 по 01.09.2015 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз - забій лівого колінного суглобу, причина непрацездатності - невиробничі травми (листок непрацездатності серії АГР № 389309 (а. с. 118).

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди неправомірними діями відповідача. Позивач отримав матеріальні збитки у зв`язку з пошкодженням автомобіля, які у добровільному порядку не відшкодовано. У позивача сталося нервове потрясіння, він безсумнівно відчував та відчуває душевні страждання від фізичного болю та протиправних дій стосовно себе. У нього була тимчасова втрата працездатності та він вимушений був витратити багато власного часу та коштів на відвідування поліції, суду та адвокатів. Він витратив свої власні кошти на ремонт автомобіля. Йому дуже прикро від того, що відповідач не відшкодовує витрати й намагається уникнути відповідальності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи глибину і ступінь моральних страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.

При ухваленні рішення, відповідно до ст. 265 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 551,20 грн та на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення, щодо сплати ОСОБА_1 судового збору при зверненні до суду з позовом, відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню, а відтак, на підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 551,20 грн.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 03.07.2018 між адвокатом Мякотою Т. М. та клієнтом ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № 71/18 (а. с. 70 - 72).

Згідно з розрахунком вартості юридичних послуг до договору № 71/18 про надання правничої допомоги від 03.07.2018 консультація з правових питань тривалістю одна година становить 800,00 грн., підготовка матеріалів, позовної заяви, додатків, інших процесуальних документів тривалістю 1 година становить 600,00 грн., участь у судовому засіданні становить 800,00 грн. за 1 годину (а. с. 132).

Сума винагороди за послуги адвоката встановлена умовами розрахунком вартості юридичних послуг до договору № 71/18 про надання правничої допомоги від 03.07.2018, та відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 04.09.2018 складає 10000,00 грн., які сплачені клієнтом відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 71/18 (а. с. 133-134).

Отже, на користь ОСОБА_1 підлягать стягненню с ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 509, 524, 533 - 535, 625, 990, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, ст. ст. 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п. п. 3, 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 82, 133, 137, 147, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Моторне (транспортне) страхове бюро України, ТДВ «МСК», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 28265,67 грн (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 67 копійок), що складається з заподіяних збитків у розмірі 19445,00 грн (дев?ятнадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 00 копійок), трьох процентів річних у розмірі 1591,53 грн (одна тисяча п?ятсот дев?яносто одна гривня 53 копійок) та інфляційних витрат у розмірі 7229,14 грн (сім тисяч двісті двадцять дев?ять гривень 14 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10551,20 грн (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 20 копійок), що складаються з судового збору у розмірі 551,20 грн (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 07 серпня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8. ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131.

Третя особа: ТДВ «МСК», місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, буд. 8.

Суддя І. О. Пархоменко