17.09.20

33/812/282/20

Справа № 490/7679/19

Провадження № 33/812/282/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2020 року                                                        м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його представника адвоката Кірюхіна О.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Каплі А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_3 подану її представником – адвокатом Каплею Аліною Сергіївною - на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2019 року, якою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративних правопорушень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ч. 4 ст. 122 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначених правопорушень.

04 серпня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Капля А.С. – звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на поважність причин його пропуску. На обґрунтування клопотання про поновлення строку адвокат Капля А.С. зазначала, що ОСОБА_3 участі в судовому засіданні 02 грудня 2019 року не брала про час та місце розгляду справи судом не повідомлялася, копія оскаржуваної постанови їй не направлялася. 25 червня 2020 року вона дізналася про пошкодження належного їй автомобілю "Mersedes Benz" д.н.з. НОМЕР_1 та на адвокатський запит 27 липня 2020 року представник отримала копію постанови.

Заслухавши представника  ОСОБА_3  – адвоката Каплю А.С., потерпілого ОСОБА_2 , які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його представника адвоката Кірюхіна О.М., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в клопотанні, приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав.

Згідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі , коли він пропущений з поважних причин.

Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена 02 грудня 2019 року.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.

Апеляційна скарга на вищевказану постанову була подана 04 серпня 2020 року (здана на пошту згідно штемпелю поштового відділення), тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП.

Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_3 – адвокат Капля А.С. посилалася на те, що ОСОБА_3 участі у розгляді місцевим судом матеріалів про притягнення до адміністативної відповідальнеості ОСОБА_1 не приймала, в матеріалах справи, відсутні будь-які дані щодо направлення їй повістки про дату та час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення та копії постанови суду від 02 грудня 2019 року, а тому вона не мала можливості оскаржити постанову у строки, визначені ст.294 КУпАП. Як пояснила в суді апеляційної інстанції адвокат Капля А.С., ОСОБА_3 , звернувшись за наданням правової допомоги повідомила, що 25 червня 2020 року вона дізналася про пошкодження належного їй автомобілю "Mersedes Benz" д.н.з. НОМЕР_1 , в зв`язку із чим було зроблено адвокатський запит до Центрального районного суду м. Миколаєва з проханням надати копію постанови суду від 02 грудня 2019 року, та отримавши 27 липня 2020 року копію цієї постанови, 04 серпня 2020 року була подана апеляційна скарга.

Враховуючи, що діючим законодавством перебіг строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов`язаний не з моментом отримання її копії, а з днем винесення постанови суду, то отримання представником Рискє А.М. копії оскаржуваної постанови 27 липня 2020 року не може розцінюватись судом апеляційної інстанції як поважна причина пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, оскільки встановлені у даній справі обставини не є такими, що об`єктивно свідчать про пропуск цього строку з поважної причини.

Так, 28 червня 2018 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Осовська та інші проти України», у якому встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципу юридичної визначеності. При цьому у пунктах 26, 27 рішення Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» пункт 61). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» пункт 52).

Хоча, перш за все, саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справах «Пономарьов проти України» пункт 41, та «Устименко проти України» пункт 47).

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.

Отже, відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах "Александр Шевченко проти України" п. 27, та "Трух проти України").

З матеріалів справи вбачається, що особа яка управляла належним на праві власності ОСОБА_3 автомобілем "Mersedes Benz GLE" д.н.з. НОМЕР_1 – ОСОБА_2 – отримав копію оскаржуваної постанови 12 грудня 2019 року, про що свідчить його особистий підпис на обкладинці справи, та було підтверджено ним у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Згідно повідомлення ПАТ «СК Арсенал Страхування» від 07.09.2020року (а.с. 122) 08 серпня 2019 року ОСОБА_2 звертався до даної Страхової компанії із повідомленням про ДТП та ним були надані документи, серед яких була надана і копія паспорту ОСОБА_3 .

Крім того з пояснень як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції вбачається, що чоловік ОСОБА_3 був присутнім під час дорожньо-транспортної пригоди – знаходився в автомобілі "Mersedes Benz GLE" д.н.з. НОМЕР_1 , отже достеменно знав про пошкодження даного автомобіля.

До того ж згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація в якому є загальнодоступною та безкоштовною, оскаржувана постанова була у ньому оприлюднена вже 12 грудня 2019 року.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, не можна вважати, що поновлення строку на оскарження судового рішення із зазначених апелянтом підстав буде співвідносним та виправданим стосовно втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), оскільки обставин, які б свідчили про добросовісну реалізацію апелянтом своїх процесуальних прав матеріали справи не містять.

Таким чином, наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не зумовлені обставинами значного та непереборного характеру, а тому це не свідчать про їх поважність, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для поновлення цього строку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовується як джерело права.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту, оскільки вона подана після закінчення встановленого законом строку на апеляційне скарження і у поновленні цього строку відмовлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику ОСОБА_3 – адвокату Каплі Аліні Степанівні - в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2019 року якою відносно ОСОБА_1 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду В.В. Коломієць