РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2020 року

Київ

справа №9901/155/20

адміністративне провадження №П/9901/155/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Васильєвої І.А., Гусака М.Б., Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Івашків Р.В.,

представника відповідача Цуцкірідзе І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2020 №444/0/15-20,

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просила скасувати рішення ВРП від 13.02.2020 №444/о/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 №2357/2дп/15-19. Поновити ОСОБА_1 на посаді судді Вільнянського районного суду Запорізької області.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення ВРП про її звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, що є порушенням пункту 3 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а відтак, спірне рішення має бути скасоване.

Як вказує позивач, прокурор, який написав скаргу на рішення судді по справі, порушив вимоги законності. Втручання у право власності допустимо лише тоді, коли воно є законним (Рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії»). Даному факту ВРП не надано належної оцінки. Крім того, у іншій справі, що розглядалась суддею, в чиїх інтересах та з якою метою прокурор подав скаргу на рішення судді і яким чином це стосується інтересів держави або суспільних інтересів, ВРП не досліджувало. Також, ОСОБА_1 зауважує, що ВРП як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність, не наділений повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Позивач звертає увагу, що в матеріалах особової справи інформація про допущену ОСОБА_1 як суддею, поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, відсутня. Позивач просить при розгляді справи зважити на те, що немає серйозних негативних наслідків для учасників справ у зв`язку з допущеними суддею ОСОБА_1 порушеннями, а також врахувати принцип «пропорційності» застосування даного виду дисциплінарної відповідальності та надмірне навантаження на суддю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. ВРП вказує, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та просить залишити позов без задоволення з наступних підстав.

Як зазначає відповідач, законодавством чітко визначено підстави для оскарження та скасування рішення ВРП. У свою чергу, спірне рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Слід врахувати, що суддя ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення. У рішенні містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Оскаржуване рішення мотивовано наявністю рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019, яке залишено без змін рішенням ВРП від 09.01.2020, відповідно до якого, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади, а також тим, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою та у межах наданих повноважень.

Як вважає відповідач, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», оскаржуване рішення містить відповідні підстави та мотиви, доводів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення позивачем не наведено.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що як вважає позивач, у відзиві ВРП не спростувала твердження ОСОБА_1 та аргументи стосовно суті позовних вимог. Крім того, позивачем вказано, що підстави порушення суддею норм матеріального та процесуального права при постановленні рішень, не можуть бути оцінені ВРП та використовуватись як доказ вчинення дисциплінарного проступку. В уточненій відповіді на відзив позивач зауважує, що частина друга статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» окремо наголошує на тому, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків. Крім того, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України, у мотивувальній частині якого Суд вказав, що питання дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності мають узгоджуватися з конституційним принципом незалежності суддів, а дисциплінарне провадження не повинно передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають апеляційному перегляду, а також повинні існувати фільтри для розгляду безпідставних по суті скарг. Позивач стверджує, що свої вимоги у даному позові обґрунтовує рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 (1-304/2019(7155/19) від 11.03.2020 і таким чином спростовує відповідні підстави і мотиви ВРП. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить задовольнити позов у повному обсязі.

У заяві позивача про розгляд справи без її участі, ОСОБА_1 доводи і вимоги адміністративного позову підтримала.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 13.02.2020 №444/0/15-20, ухвалене відповідно до рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09.09.2019 №2357/2дп/15-19 "Про притягнення судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2020 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , на рішення ВРП від 13.02.2020 №444/0/15-20, ухвалене відповідно до рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09.09.2019 № 2357/2дп/15-19.

Ухвалою від 27.05.2020 Велика Палата Верховного Суду постановила закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2020 №444/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Скаргу ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2020 №444/0/15-20 направити для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

19.06.2020 матеріали справи надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 визначено склад колегії суддів для вирішення справи №9901/155/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення: Хохуляк В.В. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Гусак М.Б., Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Ухвалою суду від 23.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами від 09.07.2020, 08.09.2020 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

На адресу суду 20.07.2020 надійшла заява позивача, у якій ОСОБА_1 повідомляє, що у зв`язку з карантинними заходами з`явитися у судове засідання не має змоги, просить визнати причину неявки поважною та розглядати справу без її присутності.

07.09.2020 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі, оскільки позивач прибути у судове засідання не зможе через хворобу. ОСОБА_1 вказала, що на позовних вимогах наполягає і просить їх задовольнити.

У судовому засіданні у режимі відеоконференції за участю представника відповідача судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 . Указом Президента України від 16.05.2001 №311/2001 призначена на посаду судді Вільнянського районного суду Запорізької області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 05.10.2006 №210-V обрана на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 №2357/2дп/15-19 суддю Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Рішенням ВРП від 09.01.2020 №4/0/15-20 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 №2357/2дп/15-19 залишено без змін.

Другою Дисциплінарною палатою ВРП надіслано подання до ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09.09.2019 №2357/2дп/15-19.

Рішенням ВРП від 13.02.2020 №444/0/15-20 ухвалено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Не погодившись з прийнятим ВРП рішенням про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, позивач звернулась до суду.

V. ОЦІНКА СУДУ

З урахуванням доводів і заперечення сторін, для вирішення спору слід з`ясувати правомірність дій ВРП в частині процедури винесення спірного рішення, а також обґрунтованості прийнятого рішення.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя».

Згідно частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного суду України Верховному Суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.

Згідно статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин першої, другої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII) визначен, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з частинами першою та третьою статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Для визнання судді ОСОБА_1 винною у скоєнні дисциплінарного проступку і застосування обраного виду стягнення стали підстави про порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції та складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору, які були істотними та необхідними для правильного вирішення спору; порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 та звернулась до ВРП зі скаргою, у якій просила змінити рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП та застосувати до неї більш м`який вид дисциплінарного стягнення.

Рішенням ВРП від 09.01.2020 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 залишено без змін. У рішенні вказано, що врахувавши особу судді ОСОБА_1 , її позитивну характеристику, відсутність у неї дисциплінарних стягнень, характер і наслідки допущених суддею істотних порушень, їх численність та системність, форму вини судді, яка полягає в умисних діях, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла ґрунтовного висновку, що пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку та єдино необхідним є застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 09.01.2020, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №11-51сап20 скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 09.01.2020, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019, залишено без задоволення, а рішення ВРП від 09.01.2020 - без змін.

Суд посилався на те, що порушення правових (матеріальних чи процесуальних) норм, а звідси - законність/незаконність судового рішення, яка проявляється в їхньому неправильному застосуванні, може охоплюватися предметом дослідження дисциплінарного провадження і бути предметом перегляду й перевірки законності та обґрунтованості судового рішення, повноваження на які надано судам апеляційної та/або касаційної інстанцій. Кожне із цих проваджень має свої завдання, функції, способи дослідження, повноваження компетентних органів і законодавчі застереження та заборону перебирати на себе повноваження одне одного.

Сказане дає підстави вважати, що повноваження вищих судових інстанцій перевіряти та оцінювати законність й обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій не означає, що судові дисциплінарні органи, діючи виключно в рамках свого статусу, повноважень і порядку, неправоможні дати юридичну кваліфікацію фактичним взаємовідносинам, які склалися у зв`язку з діями і рішеннями судді, на предмет наявності в них ознак дисциплінарного проступку.

У справі, що розглядається, аргументи для обґрунтування адміністративного позову містяться в основі скарги позивача до ВРП на рішення про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності та були предметом досудового та судового дослідження.

Як слідує з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 зведена до незгоди з дисциплінарним провадженням судді. Однак, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2020 №11-51сап20 вже надано оцінку належної мотивації рішення Другої дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 та рішення ВРП від 09.01.2020. Відповідно, в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду надала оцінку доводам позивача стосовно належної мотивації рішення ВРП, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та його підписання у встановлений законом строк членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку та пропорційності накладеного на неї дисциплінарного стягнення, строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тобто стосовно обставин, зазначених позивачем як підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

У свою чергу, рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних з цим питань, оскільки для цього Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених Законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідача стосовно ухвалення рішення щодо звільнення судді з посади є дискреційними та виключною компетенцією його, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.

Із положень Рекомендації №R(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників Міністрів).

При цьому рішення приймається за внутрішнім переконанням кожного члена ВРП, на яку покладений обов`язок формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя.

Отже, жоден інший суб`єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВРП щодо призначення судді, звільнення судді.

У відповідності до частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

У цій справі наявні підстави вважати, що зміст оскаржуваного рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 09.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яке залишено без змін рішенням ВРП від 09.01.2020, що у свою чергу залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020.

Відповідно до положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові, що набрала законної сили, обставини не підлягають доказуванню у справі, що вирішується Верховним Судом.

Таким чином, аргументи позивача щодо протиправності здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження стосуються обставин, які були предметом доказування у справі за скаргою на рішення дисциплінарного органу, що вирішувалася Великою Палатою Верховного Суду, та за результатом розгляду якої цей судовий орган ухвалив судове рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи в сукупності із наведеними положеннями законодавства України, Суд приходить до висновку про дотримання ВРП регламентованої процедури розгляду подання Другої дисциплінарної палати ВРП щодо звільнення позивача з посади судді. Спірне рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Суд зазначає, що обумовлених підстав, які передбачені частиною другою статті 57 Закону не має, де визначені законом підстави звільнення судді та наведено мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 245, 246, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.09.2020.

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

-------------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Васильєва

М.Б. Гусак

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко Судді Верховного Суду