ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.07.06 р.                                                                               Справа № 44/186                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд” (представник до судового засідання не з’явився), до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідзембуд” (директор Бубнов С.В., посвідчення ЯНА 437175), про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 661,49 грн.,

                                                     ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд” (далі – Фірма) звернулося до суду з позовом про стягнення суми боргу за поставлене майно 500 грн., інфляційних 35,26 грн., 18% річних в сумі 64,45 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання 61,78 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідзембуд” (далі – Товариство). Позовні вимоги Фірми ґрунтуються на неналежному виконанні та простроченні Покупцем грошового зобов’язання, яке виникло з поставки позивачем лікарських препаратів, виробів медичного призначення та засобів особистої гігієни вартістю 1’380,75 грн. (далі – Товар) за договором поставки товару № 2836  від 27.10.04 року (далі – Договір). Позивач просив покласти судові витрати, у тому числі 200 грн. оплати послуг адвоката – на відповідача.

Представник Фірми до судового засідання не з’явився, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, наразі надав клопотання щодо розгляду справи без участі представника позивача.

Представник Товариства у судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що судове рішення за спором між тими самими сторонами через невиконання умов Договору вже прийняте господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом у справі № 25/17, тому просив суд припинити провадження у справі.  

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Фірми підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Фірми та Товариства, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 ЦК України, а також пунктів 1.1-1.2 і 5.1 Договору, Фірма зобов’язалася поставити у власність Товариства Товар, асортимент та кількість якого визначаються окремо на кожну поставку, а Товариство зобов’язалося прийняти Товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму протягом 30 днів з моменту поставки, якщо інший строк оплати не зазначений у видатковій накладній.

Поставка товару здійснювалася згідно пункту 3.2 Договору у відповідності до умов Carriage paid to (СРТ) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, згідно яких Фірма здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному нею самою. Додатково до цього, Фірма зобов’язана оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення (місцезнаходження Товариства), а Товариство приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки Товару у вищезазначений спосіб.                                                

Надання Фірмою 28.10.05 року Товару вартістю 1’380,75 грн. у розпорядження Товариства підтверджується видатковою накладною № 630858 від 28.10.05 року, яку підписано сторонами та завірено печатками. Передача відповідачу Товару додатково підтверджується спеціальною довіреністю від 27.01.05 року, що містить зразки печатки Товариства та зразки підписів директора і завідуючої аптекою, яким надано право отримувати від Фірми Товар. Всі вищенаведені документи залучені до матеріалів справи, належність їх до предмету спору перевірена судом.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку, тому виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткова накладна № 630858 та спеціальна довіреність є належними доказами здійснення передачі відповідачу Товару та прийняття цього Товару останнім.

З огляду на наведене, суд вважає, що зобов’язання Фірми за Договором щодо поставки Товару на суму 1’380,75 грн. окремою партією згідно накладної № 630858 – виконане належним чином.

Оплата поставленого товару згідно пункту 5.1 Договору та видаткової накладної № 630858 має здійснюватися до 07.11.05 року, таким чином, грошове зобов’язання Товариства за Договором виникло 08.11.05 року. За змістом позовної заяви та матеріалів справи (копії банківських виписок та реєстри кредитових платежів) Товариство на момент подання позову частково, на суму 880,75 грн., виконав своє зобов’язання щодо оплати поставленого Товару. Належність часткової оплати саме до партії Товару, відображеної у накладній № 630858, прямо підтверджується змістом призначення платежу за платіжними дорученнями № 298 від 25.11.05 року на суму 500 грн. та № 311 від 09.12.05 року на суму 380,75 грн.

Заперечення відповідача, які стосуються того, що спір по правовідносинах за Договором вже вирішений судом у справі № 25/17, - до уваги не беруться, оскільки за змістом рішення господарського суду Донецької області від 16.03.06 року у справі № 25/17 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.06 року у справі № 25/17 – оцінка правовідносин сторін за Договором надавалася лише за партіями Товару, поставленого згідно інших видаткових накладних №№ 632737 та 632739 від 11.11.05 року, а не за видатковою накладною № 630858 від 28.10.05 року, яка є підставою поточного спору.

Наразі, грошове зобов’язання Товариства перед Фірмою на суму 500 грн. на момент прийняття рішення суду – не виконане, на порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За умовами Договору прострочення Товариством строку оплати тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі 0,1% боргу за кожен день прострочення, але позивач висунув вимогу щодо стягнення пені у меншому розмірі (подвійної облікової ставки НБУ), що є його невід’ємним правом. Позивач, за арифметичним розрахунком суду, правильно порахував розмір пені за 182 дні прострочення з 07.11.05 року до 06.05.06 року у розмірі 61,78 грн., тому саме в цій сумі вимоги щодо стягнення пені і підлягають задоволенню.

Прострочення Товариством грошового зобов’язання також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18 процентів річних з простроченої суми, на підставі пункту 5.2 Договору та статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом, сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьома процентами річних з простроченої суми за період з моменту виникнення права вимоги до 14.06.06 року становила 599,71 грн., у тому числі 64,45 грн. річних та 35,26 грн. інфляційних.

Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Товариством умов Договору, а також порушення норм ЦК України та ГК України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача. Факт оплати позивачем послуг адвоката Гробової Ю.М. у розмірі 200 грн. належним чином підтверджений угодою № 1 від 11.01.06 року, свідоцтвом № 533 від 28.11.05 року, додатковою угодою від 14.06.06 року, актом надання правової допомоги від 14.06.06 року та платіжним дорученням № 20181 від 14.06.06 року, тому виходячи зі змісту норм 44 та 49 ГПК України, суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 200 грн. також підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст.525-526, 625, 664 та 712 ЦК України, ст.221, 231, 264-271 ГК України, керуючись ст.ст.6, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

                                                   ВИРІШИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд” до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідзембуд” про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у загальному розмірі 661,49 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідзембуд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „У Фарма Трейд” суму боргу та санкцій у розмірі 661,49 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 102 грн. та вартість послуг адвоката 200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

Суддя                                                                         Мєзєнцев Є.І.                               

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області